ЧИ БУЛА КНЯГИНЯ ОЛЬГА УКРАЇНКОЮ?
Переглядаючи календар, надрукований в газеті “Тиждень”, я не зустрів ні одного імені святих Русі, яким так радіють наші серця, і до яких моляться в усьому світі: прп. Серафима Саровського, прп. Сергія Радонежського, блж. Ксенії, прп. Іова Почаївського та ін. Із знайомих імен залишилося тільки ім'я св. бгв. кн. Ольги, св. кн. Володимира, прп. Антонія і Феодосія, отців Печерських. Решта - святі древньої церкви. Правда є ще такий запис “Всіх святих українського народу”. Як його розуміти? І кого ще можна віднести до святих українського народу, крім Києво-Печерських святих?
Віктор, м. Львів
Колись давно, в шкільні роки, один з викладачів, заохочуючи нас до знань, розповідав різноманітні цікаві історії. Одною з таких була розповідь про лелеку. Цього птаха, якого ми вважаємо своїм, якому жартома приписуємо принесення новонароджених немовлят, виявляється, також своїм вважають і африканці.
Всю нашу зиму лелеки живуть у Африці і для тубільців це - “їхній” птах. Даремно було б затівати суперечку чий він, бо лелека - Боже створіння і належить більше небу ніж землі. Але згадалася ця історія мені в зв'язку ось з чим.
Одного разу будучи у м. Пскові, я побачив в салоні таксі, яким їхав, іконку святої благовірної княгині Ольги. “Напевно Ваша дружина - Ольга?”, - запитую у водія. “Ні”, - відповідає той, - “Ольга - псковська княгиня і покровителька нашого міста”. Відповідь мене приголомшила. І це не було для мене новиною, але націоналістична тріскотня, в якій ми живемо, виявляється зробила своє. Я вважав Ольгу українкою. Але ж ім'я її - Хільга, і тільки руське “окання” (“Хольга”) зробило з неї “Ольгу”. Адже саме у Пскові побудувала вона перший на Русі храм в честь Святої Трійці, там - де побачила три дивовижних промені, що світили з неба на землю. Адже звідти, з півночі, забрав її до Києва князь Ігор. Це все я знав, але правий був Гебельс, кажучи: “Брешіть побільше. В щось повірять”. Ми не повірили в те, що Адам був українець, що в Україні винайшли колесо, що Христофор Колумб - це “Христофор з Коломиї” та в іншу нісенітницю, але ж повірили, що існують окремо “українські святі”, окремо від загальної сім'ї Святої Русі.
Те, що сказано відносно Ольги, справедливе і відносно Володимира. Рівноапостольний князь був спочатку князем Новгородським. І взагалі, оглядаючи ту епоху, нікого не можна назвати “українцем”, так як нікого не можна назвати “євреєм”, до часів Авраама.
Націоналізм - це ракова пухлина, яка хоче розростися на брехні, і не соромиться брехати на святих.
Нашим першим Митрополитом був сірієць - Михаїл, наш Успенський собор в Київській лаврі з'явився зусиллями варяга Шимона і дванадцяти грецьких майстрів.
Священик Андрій Ткачов,
м. Львів.
Як відповісти на питання:
“Кого можна віднести до “святих народу українського?”
Тих, хто жив в Україні, незалежно від їх походження, чи тих, хто походить з наших земель, але прославився і похований в інших землях? Тоді, чи можна називати “святими народу українського” прп. Стефана, ігумена Печерського, який став єпископом Володимирським, прп. Антонія Печерського, що прийшов у Київ з святої гори Афон, де багато років був ченцем, а звідки він прийшов на Афон, точних відомостей немає? Чи прп. Ісайю чудотворця Печерського, який став єпископом Ростовським, чи прп. Микиту затворника, що став єпископом Новгородським? Що можна сказати про прп. Мойсея Угрина, що був родом угрин (Угорщина)? Чи прп. Прохора, що прийшов в Київ з м. Смоленська? Чи прп. Євстратій, постника, що прийняв мученицьку смерть за Христа в Греції, куди був проданий в рабство завойовниками? Чи прп. Ніфонта Печерського, який став єпископом Новгородським, служив там все життя, і тільки перед смертю повернувся в Києво - Печерську лавру? А прп. Симон Печерський, єпископ Володимирський і Суздальський? І, нарешті, Ілля Муромець, мощі якого покояться в Києво-Печерській лаврі, та Досифей, монах-дівиця, що прийшов з Москви, прожив все життя і прославився в Китаївській пустині і навіть не розмовляв місцевою мовою? Хто візьме на себе гріх ділити цих святих на “українських” і “неукраїнських”?
Господь сказав: “Горе світові від спокус, бо повинно прийти спокусам; але горе такій людині, через яку спокуса приходить.
Краще було б, якби повісили йому камінь млиновий на шию і потопили його в морській глибині” (Мф. 18, 6-7)
У Православній Церкві є звичай відзначати день пам'яті святих певного регіону. Наприклад “Собор Волинських святих”, “Собор Києво-Печерських святих”. Але слід відмітити, що при цьому вшановуються святі, які прославилися в певному географічному чи адміністративному районі, але аж ніяк не за національною ознакою.
Анатолій Шевченко,
м. Львів
ВІДРОДЖЕННЯ КАПЛИЦІ В ЧЕСТЬ СВЯТОЇ КНЯГИНІ ОЛЬГИ
ПОЧАЛОСЯ У ЦЕНТРАЛЬНІЙ ЧАСТИНІ ПСКОВА
Відродження каплиці в честь святої рівноапостольної княгині Ольги почалося в центральній частині Пскова, де урочисто закладено фундамент. З цього місця на березі ріки, говорить літопис, кн. Ольга з дружиною спостерігали чудесне видіння: “...низькі хмари раптом уповільнили свій біг і розступилися, і на високий пагорб на протилежному березі трьома променями пролилося золотаве небесне сяйво”. Вражена побаченим, княгиня звеліла побудувати на пагорбі собор Святої Трійці і закласти град Псков. На тому місці, де стояла свята Ольга, згодом спорудили каплицю, зруйновану в шістдесяті роки нашого сторіччя. Відбудову проводитимуть по проекту головного архітектора псковського акціонерного товариства “Реставраційна майстерня” Олексія Красильникова. На східній стіні фасаду каплиці, зверненого до річки, буде виконане горельефне* зображення святої кн. Ольги. Спорудження планується завершити до Дня м. Пскова, виникнення якого пов'язане з ім'ям рівноапостольної кн. Ольги і відзначатиметься в липні.
ІТАР-ТАСС
* горельєф - скульптурне зображення, яке виступає над площиною фону більш ніж на половину свого об'єму.
