Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
КРИЗА КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИПро сучасну Католицьку Церкву в Західній пресі пишуть як про “мерця, що сидить в тіарі на гробниці Римської імперії”, її порівнюють “зі згасаючою зіркою, центр якої давно став невидимим і зменшується до карлика”. Порожні храми і семінарії, віддані в оренду монастирі - ось сумна картина існування Церкви в Західній Європі. Не менш песимістично оцінюють ситуацію і самі керівники Ватикану: “Священики не знають вже, ким, власне, вони є, а віруючі не знають, в що, власне, вони повинні вірити, теологи не перестають порушувати одну за одною фундаментальні традиції, скарб літургії піддається реформі” (кардинал Й. Ратцингер). Проблемою для Католицької Церкви є і те, що помітна частина тих, хто шукає віри і Бога, дуже часто замість Церкви йдуть в секти. В Латинській Америці - опорі сучасного католицизму - ми бачимо сьогодні великомасштабне зростання сект, через них щорічно Церква втрачає мільйони своїх членів (до 3 млн. в рік). Слід зазначити, що причини цьому Ватикан бачить у відсутності необхідної кількості священиків (1 священик на 17 тис. віруючих) і в слабкій пастирській роботі Церкви. Можна зрозуміти Папу і католицьких місіонерів, які на цьому сумному фоні основу своїх майбутніх успіхів бачать у відновленні католицьких громад саме на пострадянському просторі. Але є в католиків ще й інші проблеми. І джерелом цих проблем є греко-католики, або уніати. Ця проблема має дві сторони, з одного боку, існування цієї церкви блокує позитивний діалог з Православ'ям, а з іншого боку - складне відношення до уніатів всередині самої Католицької Церкви. Відносини між греко-католиками і римо-католиками з самого зародження унії були складними. Для правовірних римо-католиків уніати були “ганьбою для Католицької Церкви”, католиками другого сорту. Спроби Папи Лева XIII (1878-1904) змінити відношення до уніатів не увінчалися успіхом. Не бажаючи сваритися з сталінською владою, Рим не протестував проти знищення уніатських парафій в Західній Україні, а потім, не бажаючи вже сваритися з радянською владою, Рим, знову ж таки, не підтримав греко-католиків у їх прагненні відновити церковну структуру в Україні після смерті Сталіна. Напруженими були відносини між католиками і уніатами і в Польщі, де не дозволено їм відтворити свою ієрархію. Напружені відносини між католиками і уніатами існували і існують не тільки на рівні ієрархів, але і на рівні простих віруючих. Так, знадобилося втручання самого Іоана Павла II, щоб у 1991 році греко-католицькій громаді в Пшемислі (Польща) передати католицький собор (під кафедральний собор). І в Україні конфлікти є не тільки з православними. Між католиками латинського і східного (візантійського) обряду відносини як і раніше напружені. ІНТЕРНЕТ
|