Газета "Світло Православ'я"

ЯБЛУКО

Йшли вдвох після Всеношної. Пелена дощу над провулком світилася розмитими колами ліхтарів.

- Мамо, як сушать яблука?

- В печі, напевно. А що?

- Можна висушити? - хлопчик дістав з кишені куртки велике жовте яблуко.

- В нас немає пічки. Плита газова.

- А в плиті не можна?

- Чому ж тобі забагалося його сушити? Красиве яке... Де ти взяв?

- Подарували.

- Хто, отець диякон?

- Ні, тьотя. Жінка одна.

- Яка жінка?

- Худа така. В хустині.

- Я ж також у хустині. І худа. Уся церква, вважай, в хустках. Ти часом не жебрав?

- Ні-і.. Я їй сказав, щоб вона не розмовляла.

- Та ти що? Дорослим зауваження робити! О, Господи...

- Сама ж завжди казала: “Якщо терпеливо і чемно...” От я терпів, терпів, а вона все бу-бу-бу, бу-бу-бу. Дід Матвій канон читати почав, і нічого не чути було. Я їй сказав дуже навіть чемно: “Будь ласка, не розмовляйте. Слухайте канон. Закінчиться Всеношна, тоді будете розмовляти”.

- Вона тебе, мабуть, за вухо?

- Ні, пішла кудись. До свічного ящика, здається. А як Перший час стали читати, усі пішли до ікон прикладатися, дивлюся, вона знову йде. Підходить до мені і яблуко дає. І говорить: “Прости мене, синку, якщо я не так щось зробила”.

- А ти що?

- Що я? - хлопчик якось по-дорослому пересмикнув плечими. - Бог простить, кажу, і ви мене простіть.

Мати відвернулася. Дощова волога лягала на повіки, вії, пробралася до очей. Тримаючись за руки, обійшли калюжу з відбитими човниками ліхтарів.

- Мамо, то як? Яблуко висушимо?

- Яблуко... Ти знаєш що... - голос матері звучав приглушено, здавалося, їй важко пригадати, про що йшла мова. - Не всі сорти можна сушити. Зігниє, шкода буде. Ти краще його татові подаруй. І розкажи все по порядку. Він все мучиться, що йому зауваження роблять... І яблука він любить.

Марко Маркіш,
"Русский Дом", №3, 2002

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Анонс номера

Зміст номера:

ЯБЛУКО

Інтернет-версія газети "Світло Православ'я"

Анонс номера

Зміст номера:

ЯБЛУКО

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"