Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ДИТЯЧА СТОРІНКА
МИЛОСТИНЯВечоріло, а вона все ще сиділа і чекала... Нарешті, підійшов перехожий. Товстий шар снігу приглушив кроки, і вона зауважила його лише тоді, коли висока фігура вже промайнула мимо неї. Жалібний голос старої змусив його оглянутися. - Бідна! - сказав він із жалем, уповільнивши кроки. - Як тяжко їй в такий холод! Але пройшов мимо, нічого не подавши. Старенька не образилась, її втішило співчуття людини. Згодом наблизилась карета. В ній їхав багач, вбраний в теплу шубу. Помітивши нещасну при дорозі, він відкрив вікно карети, звелів кучеру зупинитися. Стара квапливо підійшла. - Яка холоднеча! - вигукнув багач і поспіхом протягнув їй монету, мигцем зауваживши, що вона золота. - Ой! Це забагато! - вигукнув він, але не встиг втримати її. Монета вислизнула з його пальців і впала в сніг. Порив вітру зачинив вікно, і, здригнувшись, багач закутався в шубу і поїхав. - Звичайно, я дав забагато, - пробурмотів він, - але, врешті решт, не збіднію... Після розкішної вечері, сидячи біля каміна, він пригадав стару. - Не так вже й холодно, як мені здалося, - зауважив він, вмощуючись зручніше в глибокому кріслі. - Звичайно, не варто розкидатися золотом... Але - справа зроблена, і я сподіваюся, вона використає ці гроші з користю. Це велика щедрість. Бог нагородить мене!.. Добрався додому і перший перехожий. Він зігрівся і сів вечеряти. Але не зміг спокійно їсти, згадуючи про стареньку, яка залишилася серед снігових кучугур. Він каявся, що не зупинився і не допоміг їй. - Принеси ще тарілку! - наказав він нарешті слузі. - Я зараз повернуся. Сказавши це, він квапливо пішов туди, де залишилася старенька. Вона була все ще там і шукала змерзлими руками в снігу. - Що ти шукаєш? - запитав він. - Я шукаю монету, що мені кинув із карети пан, - відповіла стара тремтячим голосом, знесилена голодом і холодом. “Нічого дивного, що вона не знайшла монету, - подумав чоловік - руки її заклякли, та й сама вона майже сліпа”. - Боюся, ти не знайдеш монету, - сказав він лагідно, - пішли краще зі мною, нас чекає вечеря і тепло... Ти будеш моєю гостею... Бідна старенька, зрадівши, пішла за своїм супутником, ледве переставляючи ноги. Помітивши, що вона кульгає і погано бачить, він взяв її під руку і привів до себе додому. ... Коли Ангел у ту ніч робив запис у Книзі Життя, він не згадав про золоту монету, дану багачем помилково. Але серед добрих справ, зроблених за день, відвів перше місце вчинку людини, що розкаялась у своїй черствості і вийшла ще раз на мороз, щоб розділити тепло і затишок з нещасною бабусею. “Іскра Божа”
Є одна дуже проста молитва: «Господи, помилуй!» А коли її промовляти? Кожного разу, як тільки зрозумієш, що зробив щось не дуже гарне, треба просити пробачення. Коли вередуєш, батьків слухати не хочеш, відразу ж про себе скажи: “Господи, помилуй!». Бог допоможе вам примиритися.
|