Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ТАЄМНИЦЯ ЦНОТИ“Тому залишить чоловік отця свого і матір свою
і приліпиться до жінки своєї; і будуть (два) одна плоть” (Бут. 2, 24) Нещодавно відкритий сенсаційний ефект телегонії. Його суть: діти жінок, які були вірні чоловікам після того, як вийшли заміж, але мали статеві зв'язки з іншими чоловіками до шлюбу, схожі на чоловіків, з якими жінки мали дошлюбні зв'язки. Це повідомлення мало ефект бомби для багатьох сімей, що вперше дізналася про телегонію. Таким батькам варто замислитися, чому їх рідна дитина виявилася копією третьої особи? Спробуємо розібратися. Нагадаю: декілька років тому відомі на Заході вчені (професори Ла-Дентег і Фліпт) провели сенсаційні експерименти по схрещенню тварин. Було встановлено: якщо перший самець біологічно домінує над наступними, то його якості стануть переважати в дитинчатах самки. Щось подібне відбувається і в людей: перша фізична близькість жінки з чоловіком, генетично змінює її спадковий апарат. Діти, що народжуються від інших чоловіків мають гени і першого партнера. Але чому? Це прояснюють роботи російського вченого Петра Гаряєва. ...Ще в 1985 році молодий науковий співробітник Інституту фізико-технічних проблем АН СРСР Петро Гаряєв виявив дивний ефект. В той час він працював з препаратами молекул спадкоємності - ДНК, використовуючи для цього метод кореляційної лазерної спектроскопії. Суть його в тому, що лазерні фотони, проходячи через розчин ДНК, “записують” інформацію їх властивостей - розмір, масу, спроможність змішуватися з водою і т. д. Ці характеристики відображаються на дисплеї у вигляді спектрів після відповідної комп'ютерної обробки. І от якось Гаряєв, знявши декілька спектрів, витягнув пробірку з ДНК з приладу і по неуважності вставив туди іншу, але порожню. Схаменувшись, хотів замінити її, але подивився на дисплей і... був вражений. Спектри порожньої пробірки були дуже схожі на ті, що перед цим знімалися з розчину ДНК! Тільки рівень сигналу був меншим. Подумавши, що на пробірці залишилися сліди ДНК, він замінив її на явно чисту. Такий же результат. - Я не вірив своїм очам, - розповідає доктор біологічних наук Петро Гаряєв. - Лазерний промінь поводився так, ніби він проходив через препарат ДНК. А мій колега навіть злякався, що я зіпсув спектрометр, і виключив його. Я зміг відновити такі експерименти тільки в 1993 році - тепер вже в Інституті високих температур РАН. Отже, лазерний промінь зустрічався з якимись невидимими структурами, що містили інформацію про молекули спадковості. Щоб переконатися, що все це не помилка, дослідники старанно протирали кюветне відділення і навіть продували його чистим азотом. Тоді характерні ДНК спектри зникали, але через 3-4 хвилини знову виникали... навіть у порожньому кюветному відділенні. Здавалося, їх неможливо було знищити! Цілий рік Петро Гаряев проводив ці експерименти. І, зрештою, не залишилося ніяких сумнівів, що після видалення ДНК у приладі залишається якийсь фантом (невидимий, нематеріальний слід) молекул ДНК. Він і взаємодіє з променем лазера. А потім з'ясувалося, що аналогічний ефект у 1990 році виявили відомі американські дослідники Алісон і Пекора. Але вони не зрозуміли його, прийнявши, очевидно, за якусь незрозумілу випадковість. - Ми довго з'ясовували, скільки живе фантом ДНК, - говорить Петро Гаряев. - Виявилося, що прилад фіксує його 40 днів. А потім лазерний промінь перестає його “відчувати”. - Разюче, - зауважив я, - адже релігія вказує, що саме 40 днів душа перебуває на землі, поруч з тілом після смерті. Невже щось подібне відбувається і з фантомом ДНК, в якому утримується інформація про життя колишнього господаря цих молекул спадковості? - Схоже, що через 40 днів фантом не вмирає, а покидає прилад або виходить за межі його чутливості. В мене склалося враження, що цей фантом вічний, як і душа людини. Тепер уявіть собі, що відбувається. Коли перший чоловік має фізичну близькість з жінкою, то він, очевидно, лишає в ній хвильовий “автограф” на все життя. Позбавляючи дівчину цноти, він “розписується” на її генетичному коді і вона на його також. І цей “розпис” вже нічим не зітреш, тому що він відбувся на хвильовому рівні. І ця хвильова програма потім буде формувати тіло і душу ембріонів. - Ваша версія вражає, - сказав я Петру Гаряєву. - Але наскільки вона доведена? Як бути, наприклад, з подібністю дітей і батьків? - Це не заперечує гіпотези телегонії. Лише ускладнює її пояснення. Хвильові закономірності спадковості тільки починають вивчати. Хочу підкреслити: моя версія - лише гіпотеза. Але вона дуже правдиво пояснює парадокси спадковості. Наприклад, народження чорних дітей від вірної дружини, яка задовго до шлюбу мала інтимний безплідний зв'язок з негром. До речі, сувора настанова одружуватися лише на цнотливих записана в Біблії.
Михаїл Дмитрук
"Версти” 17 серпня, 2000 |
|||||||
