Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ПРИСТРАСТЬСвяті отці вчать: “Пристрастю називають таку схильність до вчинків і таку дію, що, довгий час криючись у душі, за допомогою звички переходять в єство її. Людина доводить душу до такого стану добровільно і з охотою; частим гріховним помислом зігріває і виховує серце - так створюється звичка”. Відповідно до вчення святих отців, пристрасті - це не сторонні сили, що прийшли ззовні, які ми повинні викорінювати, а це ушкоджені енергії душі, що потребують перетворення. Пристрасть - останній етап у розвитку гріху. При повторенні вона (пристрасть) набирає сили і заволодіває людиною. В аскетичному богослов'ї пристрасть визначається як протиприродне спрямування сил душі. Святі отці називають вісім головних пристрастей, що, у свою чергу, мають різновидності: 1) Чревоугодництво
Такі назви хвороб, що гублять душу людини. У зародковому стані в душі кожної людини існують всі вісім пристрастей. Яка з них домінує - це вже залежить від обставин. Цікаво зауважити, що коли одна з пристрастей бере верх, інші відступають, відходять на другий план, хоча і не щезають зовсім. Так грошолюб не піде в будинок розпусти, де зможе віддатися блуду, тому що за це задоволення треба платити. І не буде об'їдатися, тому що їжа теж коштує грошей. Пригадаймо собі популярні літературні образи скнар, що, маючи скрині з золотом, відмовляли собі і своїм близьким у необхідному, обмежували себе в їжі і в одязі. Гроші для них перетворилися в самоціль. І в реальному житті часом спостерігаєш, як людина перестає заробляти гроші, щоб жити, а усе своє життя присвячує придбанню грошей. Блудник же, навпаки готовий жертвувати грошима і часом ради блуду. А писана красуня, одержима бажанням подобатися, готова всіляко ущемляти себе в їжі, щоб не зіпсувати фігури. Або взяти хоча б гнівливу людину, що, піддаючись пориву гніву, нерідко чинить собі ж на шкоду. Він позбавляється роботи, дружини, кар'єри, приносить все це в жертву своїй пристрасті. Але поки ні одна з пристрастей не здобула перемоги, то всі разом тісняться в душі людини, віддаляючи її від Бога. Для кожної пристрасті існує гарне прикриття, своєрідна яскрава, колоритна обгортка, що викликає замилування, а то і заздрість у навколишніх. Так, ласун з гордістю називає себе гурманом; блудник говорить про велику і світлу любов або, навпаки, про свою чоловічу гідність (жіночу привабливість); грошолюба шанують як людину, що нажила статок власною працею; у гнівливому бачать людину незалежну або правдолюбця; одержимого сумом вважають відповідальним і серйозним; зневіреного, що тікає з дому, - відважним і вірним товаришем; людину марнолюбну вихваляють за завзятість, за те, що він багато чого домігся; а гордість у повсякденних своїх проявах вважається чи не головною чеснотою людини. Гарні обгортки пристрастям необхідні, тому що людина, будучи від природи доброчесною, так чи інакше тягнеться до добра і краси. Якщо демон-спокусник покаже своїй жертві справжнє обличчя пристрасті, то жертва з жахом відсахнеться від спокуси. Багато хто з нас здригаються від огиди, взнавши про різні види сексуальних збочень. Але ми самі - це інша справа, наші дрібні похітливі жадання здаються нам гарними і дуже привабливими. Саме в цьому і криється справжнє підступництво демонів: адже навіть найстрашніший скнара колись був просто ощадливим, а найзапекліший збоченець колись виділявся великою влюбливістю. Адже жодний біс не покаже нам, що еротичні кадри з “Дев'ятьох з половиною тижнів” в кінці фільму заміняться “Одним днем з життя некрофіла”. |
|||||||
