Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ЧИ ДОЗВОЛИТЬ БОГ?...Святий Лаврентій Чернігівський ще в п'ятдесяті роки XX сторіччя пророкував, що Україна відокремиться від Росії, зрадить її, і Бог буде за це Україну карати. Ось один з Його знаків. Років зо три тому в Акермані (нині Бєлгород-Дністровський) об'явився молодий “філаретівський священик”. Він хрестив, вінчав і чинив усі Таїнства Церкви. Православні священики попереджали свою паству: не ходіть до нього, не звертайтеся, його “таїнства” не мають сили. Але люди до “філаретівця” все рівно йшли, пояснюючи, що православні священики бувають гордими і недоступними, грубими і байдужими, а цей - такий уважний, такий ввічливий, ласкавий і турботливий. (Скількох він ввів у спокусу? І якби не втрутився Бог, до чого б це привело?). І ось, торік, цей “філаретівець” занедужує і потрапляє в лікарню, і посилає за нашими православними священиками, щоб його сповідали і причастили. Наш православний священик, також молодий, прийшов за порадою до настоятеля місцевого Никольського храму о. Михаїла і запитує: “Як бути?”. Отець Михаїл відповідає: “Він хоч і заблудший, але хрещений. І ми зобов'язані його сповідати і причастити. Спробуй, сходи. А чи дозволить тобі Бог, буде видно”. Прийшов наш священик до “філаретівця” в лікарню. Розкольник зізнався, що “філаретівська церква” благодаті не має, покаявся. Як дійшло до Причастя, повернувся наш священик, щоб захопити ложечкою Причастя, а “філаретівець” почав рвати (а раз рвота, то вже причащати не можна, щоб Святиню не опоганити), і так сильно, що раптом нутрощі з рота показалися, начебто навиворіт його вивертало - кишки, стравохід. В цих страшних муках бідолаха і помер. Наш священик після цього з нервовим розладом потрапив на два тижні в лікарню. Лікарі були шоковані тим, що трапилося. Такого, кажуть, за все своє життя не пригадують. Бувало, у людини нутрощі через пряму кишку виходили, але щоб через рот - таке навіть суперечить анатомії людини. А щодо оцінки деяких віруючих, що православні священики бувають гордовитими і грубими - може, це декому з наших отців і не зашкодить почути. І не тільки їм. Потрібно особливо уважно стежити, щоб своєю нетерпеливістю, дратівливістю, мимовільною грубістю, нелюбов'ю або, не дай Боже, негідною поведінкою ми мимоволі не відштовхнули від Православ'я тих, що ще шукають, незміцнілих, котрим Бог тільки-но відчинив серце для віри. Чи не прийдеться давати потім нам відповідь на Страшному Суді за їхні загиблі душі, якщо відштовхнемо їх? Отець Димитрій Смирнов вважає, що сектантів навертати марна справа, що існує психологічна схильність до сектантства - навіть у натовпі, говорить, можна визначити: де йде “п'ятидесятник”, а де - “єговіст”. А ось отець диякон Андрій Кураєв вважає, що це можливо. Але чи нам, грішним, вирішувати, хто і до чого схильний? З повагою, Андрій,
м. Одеса, "Русский Дом” |
|||||||
