Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№9 (71)  2000 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Документи архієрейського Собору Української Православної Церкви

Святі мученики Адріан і Наталія

Війна продовжується

"Руська Православна Церква і Східні Патріархи"

Здоровий дух - здорове тіло

Сповідь

Ритми пекла

Дитяча сторінка
З життя святого Петра

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Хто ми такі?

Як звертатись до священства?

Чи дозволить Бог?...

Зустріч з чудом

Біснуватий. Розповідь очевидця

Отче! Помоліться...

Нам пишуть

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Костенко

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 


 

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 

 
    

ХТО МИ ТАКІ?

(На допомогу вчителю "Християнської етики")

Мета заняття: Допомогти дітям зачудуватися людиною як найкрасивішим, найдосконалішим створінням Божим на землі. Розкрити дітям, що кожен з нас є образ Божий, і Бог бажає бачити нас схожими на Нього.

Викладачу важливо: бачити в дітях той Божий образ, який є в них, бути вдячним Богу за довершеність, яку Він дарував кожній дитині.

Хід уроку: Ми вже знаємо, що є речі, які люди не могли зробити (Які саме? Згадайте). Кажіть самі: небо, землю, гори, море, ріки, рослин і тварин. Те, що створив Бог, прекрасне і мудре. Квітам Творець дав красу і ніжний запах, а ще нектар, яким вони годують комашок. Птахів Бог створив крилатими, щоб ми, дивлячись на них, завжди мріяли полинути в небо. І от, коли вже це все було створено, настала тиша і все завмерло. Все чекало: кому ж Бог подарує такий красивий світ? Тварини вже жили серед прекрасних трав, квітів і дерев, жили дружно і добре, але вони всі чекали: чи не з'явиться хтось могутніший і мудріший за всіх звірів, кому вони б могли послужити? І ось Бог створив небачену досі істоту - першу людину. Вона була небачено гарна і мала те, чого не було у тварин: ясні очі; пряма, шляхетна постава; працьовиті і умілі руки. А найголовніше, людина отримала розумну душу, завдяки чому ми можемо думати і розмовляти, плакати і радіти, сумувати і любити, а найголовніше - відчувати добро, яке йде від Бога, від добрих людей і робити його іншим людям. Творець створив нас по образу Божому - зробив нас схожими на Себе. Він дав нам розум - щоб ми могли відрізнити добро від зла, щоб розуміли, як робити добро, добре серце - щоб ми любили Бога і людей, і волю, щоб ми бажали робити добро. Тому треба намагатися жити так, щоб оберігати образ Божий в нас.

Домашнє завдання: контролювати свої вчинки: чи не втрачаю іноді я те, що заклав у мене Бог.

Для ілюстрації теми на уроці: оповідання В. Сухомлинського “Як Федько відчув у собі людину”.

*     *     *

Василь Сухомлинський

ЯК ФЕДЬКО ВІДЧУВ У СОБІ ЛЮДИНУ

Пішов раз малий Федько з матір'ю на поле картоплю копати.

- Вісім років тобі, - каже мати, - працювати пора по-справжньому. Викопує мати кущ, а Федько вибирає з ямки картоплю й у відро кидає.

Не хочеться Федькові працювати. Визбирує картоплю, що зверху, а в землі не хоче копирсатися. Залишив картоплю в одному кущі, в іншому. Мати помітила таку роботу та й каже:

- Хіба тобі не соромно? Людина ж дивиться і все бачить! Оглядається Федько довкола й дивується:

- Де ж та Людина? Що вона бачить?

- У тобі, Федьку, Людина. Усе вона бачить, усе помічає, та тільки ти не завжди прислухаєшся до того, що вона тобі говорить. Ось прислухайся до її голосу, вона тобі й скаже, як ти працюєш.

- А де ж вона в мені - Людина? - дивується Федько.

- У голові твоїй, у грудях, у серці, - підказує мати. Перейшов Федько до іншого куща, позбирав картоплю, що зверху лежала. Хотів було вже залишити його, аж тут мов і справді хтось докоряє: що ж ти, Федьку, робиш? Порийся, там ще є картопля у землі. Здивувався Федько, оглянувся. Нікого немає, а мов хтось дивиться на його роботу й соромить.

“І справді, мабуть-таки Людина бачить мою роботу”, - подумав Федько, зітхнув, розгріб землю біля викопаного куща й знайшов ще кілька картоплин.

Легше стало на душі Федькові. Аж пісеньки веселої заспівав. Працює він годину, працює другу і все більше дивується. Ледве подумає: “Навіщо так глибоко гребтися, мабуть, уже немає картоплі”, а тут хтось і підслухає його думку. І соромно стає Федькові. Але й радісно, ой, як радісно. “Гарний цей друг - Людина”, - думає Федько.
 

Питання до дітей:

А хто ж цей друг — Людина?
А чи це добрий друг?
Звідки ж він у Федька, хто ж йому дав цього друга?
А чи є такий друг у кожного з нас?
Як ми називали його на уроці? (Образ Божий)
Що ж потрібно робити, щоб зберегти, не загубити цього друга?


 

На початок сторінки

Hosted by uCoz