Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія
газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ПРО БЕЗПЛОТНІ СИЛИ21 листопадаСобор Архістратига Михаїла та інших сил безплотних Сьогодні - празник на честь Небесних Сил безплотних, що їх Господь Бог сотворив на самому початку. Вони вже «радісний окрик здіймали», коли Бог покладав початок Вселенної (Іов, 38, 7). Нам також відкрито, що безплотні Сили наділені різними дарами. Пророк Ієзекіїль пише, наприклад, про Херувимів, що «все їхнє тіло і їхня спина, і їхні руки, і їхні крила…були повні очей» (Ієзек., 10, 12). Вони мають різні служіння і являють собою певну ієрархію. Апостол Павел в своїх посланнях згадує Престоли, Начала, Влади, Госпудства, Сили, Архангелів, Ангелів. Відкрито нам також імена деяких верховних Архангелів. Ім'я Архістратига всіх Небесних Воїнств – Михаїл. Саме він – хранитель спочатку боговибраного народу, а потім – нового Ізраїля, Христової Церкви. Ім'я другого Архангела – Гавриїл. Це – Божий благовісник. Він і пророку Даниїлу роз'яснював сенс видінь про майбутню долю світу, і Пресвятій Діві сповістив про народження від Неї Спасителя, і Захарії – про народження Іоанна Хрестителя. У Писанні сказано, що Ангели є „духи служебні, що їх посилають на службу для тих, хто має успадкувати спасення” ( Євр., 1, 14). Кожен має свого Ангела-хранителя і тому, коли ми зневажаємо людину, ми водночас ображаємо й небеса: „Стережіться , щоб ви не погордували жодним з цих малих, бо кажу вам, що їхні ангели на небі повсякчас бачать обличчя Мого Небесного Отця” (Мф.18, 10). Служити Богу й людям – найвища радість для Ангелів, і вони так це роблять, що люди відчувають дію Самого Бога. Дізнавшись про Різдво Христове, пастухи сказали: „Ходімо у Вифлеєм і погляньмо, що там сталося, про що Господь сповістив нам!”(Лк. 2, 15). А сповістили їм про це Ангели! Ангели піклуються про славу Божу і про викорінювання зла: „Господи! Хіба не добірне насіння ти сіяв на своєму полі? Звідки ж узівся кукіль?... Хочеш, щоб ми пішли й випололи його?” (Мф. 13, 27-28). Проте, лише Бог володіє повнотою вндання, лише Він знає, коли сіяти, жати й виполювати кукіль. Відкрито нам, що є й падші ангели, яких називають бісами. Їх також багато, і на чолі їх той, кого іменують сатаною. Саме їх мав на увазі Апостол, коли казав,що „наша боротьба не з тілом і кров'ю, але з началами, з владами, зі світовими правителями темряви цього [віку], з піднебесними духами злоби” (Еф.,6, 12). Дух прустий. Він вибирає раз і назавжди, і, залежно від свого вільного вибору, він або весь і назавжди в добрі, або весь і назавжди у злі; і в ньому немає вже точки опори для зміни себе. Це – на відміну від людини, яка крім душі має й тіло, завдяки якому не може ні, як Ангел, враз вознестися на небо, ні, як біс, одразу низпасти до аду. Тіло, наче якір, завдяки якому людина може зупинитися на шляху зла, може покаятися. На шляху ж добра Бог завжди підтримає, та Ангелів Своїх пошле на допомогу, „щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх” (Пс. 90). І ми сьогодні радісно вітаємо безліч наших безплотних помічників у боротьбі з гріхом і дияволом і просимо їх «Да вашими молитвами оградите нас кровом крил невещественныя вашея славы». Тому що справжня їхня зброя – саме молитва. У своєму посланні Апостол Іуда показує, як воює Архангел Михаїл. Він, сперечаючись з дияволом, „не наважився винести зневажливого суду, а сказав: да запретитъ тебе Господь!”(Іуда, 1, 9). І через ці молитвенні слова - який нищівний удар у відповідь! „ Бачив Я сатану, що, наче блискавка, з неба впав. Ось дав Я вам владу наступати на зміїв і скорпіонів, на всю ворожу силу, - і ніщо вам не пошкодить” (Лк, 10, 18-19), сказав Господь. І як святому Андрію Юродивому було показано, наскільки ті, хто за нас, сильніші від тих, хто проти нас, - так і ми мусимо бути певні, що „ополчится Ангелъ Господень окрестъ боящихся” Бога „и избавитъ ихъ”. (Пс 33). І особливо маємо пам'ятати, якою є сила ангельської молитви, якою є сила смиренної довіри до Бога, і якою є сила ангельського беззлобного протистояння ворогу. Живучи у світі, ми поневолі підвладні суєті: у, нас є суспільні і сімейні обов'язки, і взагалі ми оточені людьми і не можемо щоб не розсіюватися розумом, зустрічаючись з ними. Але ця суєта від нас не залежить, і Бог не запитає з нас за неї. А от те, що ми і вільний час, що залишився, тратимо на суєту, це вже наша провина, і гірко буде на Страшному Суді усвідомити, що була можливість щось здобути для вічності, був час, а ми його згубили.
|
|||||||
