Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
3 БЕРЕЗНЯ - ПОЧАТОК ВЕЛИКОГО ПОСТУВо ім'я Отця і Сина, і Святого Духа!Ми входимо у Святий і Великий піст. Церква закликає православних християн утримуватися від вживання м'яса, молока, яєць, риби і задовольнятися простою їжею. За офіційною статистикою, в нашій країні вважають себе членами Православної Церкви десятки мільйонів людей. Але чи всі православні християни дотримуються посту? На початку століття, коли віра була жива і церковні звичаї свято оберігалися, постилися всі. Діти, чоловіки, жінки - всі. Навіть хворіючи, людина дотримувалася посту. В цей період, читаємо ми в книзі “Літо Господнє” Івана Шмельова, на базарах неможливо було знайти м'ясо від Чистого понеділка і навіть раніше - від початку Сирної седмиці до Великої Суботи. Зараз відношення до посту змінилося. Людей тимчасово змусили забути вічні добрі традиції. Вони забули про голод, що був у двадцяті роки в Поволжі, у тридцяті - в Україні, а у війну - скрізь, коли всі змушені були поститися. І в наш час тисячі і мільйони людей недоїдають - не тільки в Африці, в Азії, але в Україні та Росії, що колись годували хлібом всю Європу. “Невільник - не богомільник”. Поки не стане добровільним у нашій країні піст, як пропонує Господь, нічого не зміниться. Подивіться на піст з практичної точки зору. Якби вся країна, за винятком важко хворих, постилася під час Великого посту та в інші пісні дні (середу та п'ятницю), то не було б такої нестачі в продуктах, яку ми маємо тепер. Так що піст корисний і необхідний не тільки з релігійної точки зору, але і з соціально-економічної. Ви, звичайно, скажете, що нам це навряд чи допоможе, занадто зруйноване сільське господарство за роки “перебудови”. Так, дійсно, навіть у цій сфері все набагато складніше. Але це “набагато складніше” означає, насправді, тільки те, що піст має і духовний вимір. А руйнація головного, духовного в житті, призводить неминуче, рано чи пізно, до занепаду у всіх сферах господарювання. Піст відновлює істинний порядок життя: якщо найважливіше буде на першому місці, то і все інше буде на своєму місці. Але для цього піст повинен бути справжнім, духовним постом. Перш, ніж говорити про те, яким повинний бути піст, скажемо, яким він не повинен бути, і задумаємося, чому світ відмовився від посту. Відношення кожного до посту визначає, якою є людина. Коли виникла потреба посту? Ця потреба виникла з появою людини. Святитель Василій Великий називає піст настільки ж древнім, як сама людина. Якщо ми відкриємо Біблію, книгу Буття, ми побачимо, що не людина, а Бог встановив піст. Перша заповідь, дана людині, Адамові і Єві, була заповідь про піст. Цю заповідь людина не зберегла. Адам і Єва порушили піст і були вигнані з раю. Світ, що живе без Бога, не знає утримання і все менше хоче знати про нього. Сучасна людина засвоює майже з народження філософію “негайної насолоди” і “миттєвого успіху”. Нова філософія так званого “правильного мислення”, з яким людина вступає в нове тисячоліття, культура “new age” гордо стверджує, що людина покликана до вільного життя: “Всяке обмеження - моральне або релігійне - є спотворення природи людини”. І тільки тоді, говорять вони, людина стає сама собою, розкриває себе в повноті, коли вільно робить усе, що забажає. Це - відвертий сатанізм, з якого явиться “людина беззаконня”. Його, звичайно, сповідують не всі, але через “масову” культуру, через етичні упущення в шкільній й університетській освіті, через засоби інформації, телебачення, за допомогою потужної фінансової (і вже все частіше й державної) підтримки, така атмосфера створюється скрізь у світі. Православні християни відчувають, яке велике протистояння сьогоднішнього світу посту і яким важливим є їхнє свідчення світу про найголовніше. Декілька слів про неправильний піст. Ми не будемо чіпати оздоровчих дієт, лікування голодом, і тому подібного. Ми будемо говорити про “темну” духовність древніх і найсучасніших лжерелігій, що неправильно вчать про Бога і людину. Матерія, тіло, уявляється їм злим принципом, і тому зміст духовного життя, говорять вони, полягає в тому, щоб перебороти тіло й у такий спосіб зробити вільною душу. Для них не має значення, як це досягається: непомірним аскетизмом чи невтримною розпустою, оскільки тіло не має значення. Неприйняття таємниці Втілення Божого, Воскресіння Христа і посту - все це розтліває душу, засноване на одній і тій же брехні, у них ті самі “сатанинські глибини”, про які говорить Апокаліпсис. Оскільки внаслідок посту тіло людини - ця завіса, що відокремлює його душу від світу невидимого, - тоншає, робиться більш прозорою, то вимагається дотримання міри аскези і для православного християнина. “Непомірний піст більш шкідливий, ніж недотримання посту”, - говорить преподобний Ісаак Сірин. Чому? Тому що для неочищеної покаянням душі невидимий світ, до якого вона торкається постом, не може бути світлим. Одкровення Божі свідчать, що після відпадання людини від Бога, після того, як вона потрапила під владу темних сил, Господь, рятуючи її від остаточної загибелі, одягнув її в “шкіряні ризи”, у відокремлюючу від ангельського і демонічного світу тілесність. Щоб не розбестили людину демони, не звели її цілком з розуму, дана їй після вигнання з раю ця рятівна завіса - тіло. Небо закрите від нас, і пекло закрите, ми живемо на землі, де повернення до істинного життя може бути тільки через послух Богу. Піст - заповідь Божа, а все, що заповідає Бог, - для блага людини. У світі, що лежить у злі, без дотримання посту людина занурюється у тваринний стан. “Человік в честі сий, не у разумі, уподобися скотом несмисленним і приложися їм”, - говорить псалом. У такому стані вона не може свідомо протистояти злу, нею керують біси. “Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом” (Мф.17, 21), - говорить про владу темних сил над людиною Христос. Піст - зброя, дуже потужна зброя в битві з духами зла. А без зброї на війні лишається або рятуватися втечею, або здаватися в полон. На жаль, під впливом інославного і безбожного світу і в православних країнах, все менше можна зустріти людей, що дотримуються Великого посту. Отже, підведемо підсумки. Яким же повинний бути наш піст, щоб став він, як говорять святі отці, ліками для душі і тіла? Знову і знову ми чуємо в храмі спів і читання Пісної Тріоді про те, що піст наш тоді тільки святий, коли він не обмежується тільки стримуванням від скоромної їжі, але є стримуванням від зла. Християни повинні поститися від обману, від лихослів'я, від скнарості і жадоби, від заздрості, від ненависті, від розбещеності, від усякого зла. Піст, що обмежується стримуванням від певної їжі, але супроводжується гріхами і пороками - не християнський піст. Краще сказати, це диявольський піст, тому що навіть диявол поститься суворим постом, нічого не їсть, але весь сповнений зла. Ми все це знаємо, але сьогодні Церква застерігає нас від особливої небезпеки, що загрожує православним церковним людям, може тільки деяким, але і заради деяких про цю небезпеку слід сказати. В цьому предметі, як у фокусі, збирається все, про що в нас йшла мова раніше, і все зло світу входить через нього відразу в усі будинки. Розсудіть самі, яка користь людині, утримуючись від м'яса протягом посту, відразу вмикати телевізор і пожирати очима всяку нечисть.
Всі заповіді Божі - заповіді посту: “не вбий”, “не вкради”, “не блуди”; усі вони твердять: “не вкушай” гріха. І одночасно стверджують: “люби”; в усіх них сокрито: “вкушай” співчуття, любов до ближнього. Зміст посту, як говорять святі отці, - не в утриманні, а в тому - щоб ми “вкусили, яко благ Господь”. Будемо живитися словом Божим, тому що “не хлібом єдиним жива людина”, - молитвою, бо вона єднає людину з Богом: Самим Христом Богом, вкушанням Його Пречистої Плоті і Крові. Істинний піст закінчується великоднім “тріумфом віри”. Святі отці говорять нам про те, що дарунки, які отримує людина через піст, перерахувати немислимо. Піст робить людину сильною, рішучою і мужньою серед людей і перед бісами. Піст робить людину великодушною, лагідною, милосердною, слухняною істині, такою, що любить правду. “Время веселоє поста” - для всіх, хто ненавидить зло і вступає з ним постом в бій. З найперших днів Великого посту і до кінця його, Церква молитвами Тріоді знову і знову ставить нас перед великими прикладами. Постом Мойсей удостоївся прийняти заповіді з рук Божих. Постом Даниїл загородив вуста левів у рові, і три отроки ходили, як серед квітучого саду, у палаючій печі у Вавилоні. Постом цар Давид підняв своє серце до Господа й проспівав молитви, які всі, що шукають Господа, не перестануть повторювати до кінця віку. Постом прославилися Іоан Предтеча, найбільший із народжених жонами, і незліченний сонм преподобних отців і сестер від преподобного Антоній Великого і преподобної Марії Єгипетської до преподобного Серафима Саровского і преподобномучениці Єлизавети, з'єднуючись із сонмом мучеників сповіданням однієї таємниці: “Отдай кров і прими дух”. Всі вони - найбільші герої в людській історії, тому що перемогли те, що важче всього перемогти - самих себе. І перемігши себе, вони перемогли світ і диявола. Вступаючи у Великий піст, ми молимося їм, щоб і нам “побідителями гріха явитися і достигнути поклонитися святому Христову Воскресенію”. Сам Господь Ісус Христос почав Своє Божественне служіння спасінню людства сорокаденним постом, щоб показати нам приклад і щоб брати участь у нашому пості. Він ясно показав, що якщо ми хочемо спасіння, то повинні почати з посту. Протоієрей Олександр Шаргунов
із збірки проповідей “Великий піст” |
|||||||
