Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
СВЯТІ РІВНОАПОСТОЛЬНІ ПРОСВІТИТЕЛІ СЛОВЕНСЬКІ КИРИЛО І МЕФОДІЙКонстантин (чернече ім'я Кирило) і Мефодій - рідні брати родом з міста Солунь в Македонії. Мефодій, старший, вступив на військову службу. За кмітливість і мужність імператор поставив його правителем в одному, з підкорених Візантією, слов'янському князівстві, де він мав нагоду вивчити слов'янську мову. Прослуживши 10 років у війську, Мефодій прийняв чернечий постриг в одному з монастирів на горі Олімп (Мала Азія). Константин змалку відзначався незвичайними здібностями. В дитинстві навчався разом з малолітнім імператором Михаїлом в найкращих вчителів Константинополя, в тому числі і в Фотія, майбутнього патріарха. В сім років йому приснилося, що величний воєвода зібрав біля нього багато красивих дівчат, серед яких йому сподобалася одна на ім'я Софія. Коли він розповів свій сон родині, вони зрозуміли, що Господь дасть йому Свою Премудрість (слово “Софія” грецькою означало - Премудрість). Молодий Константин осягнув всі науки свого часу, вивчив мови, читав твори Отців Церкви. Особливо полюбив писання святого Григорія Богослова. За різносторонні знання Константин отримав звання - філософа (мудрого). Патріарх висвятив його після закінчення навчання на священика і призначив завідуючим патріаршої бібліотеки. Згодом Константин залишив столицю і таємно пішов в монастир. Звідти його забрали вчителем філософії в вищу школу Константинополя. Мудрість і сила віри молодого монаха були настільки глибокі, що він переміг в релігійних диспутах провідника єретиків-іконоборців Ананія. Завдяки цьому імператор посилає Константина на диспут про Святу Трійцю з Сарацинами (мусульманами), де він блискуче переміг. Після цього Константин направився в монастир до свого брата, де вони безперестану молилися, читали твори Святих Отців, постилися. Незабаром прибули посланці імператора Михаїла, який просив братів відправитись до Хозарів і проповідувати серед них Євангелію. З великою радістю брати прийняли прохання. По дорозі вони зупинилися в місті Корсунь, де чудесним чином віднайшли мощі священомученика Климента, папи Римського. Св. Климент був вигнаний імператором Трояном за 700 років до прибуття братів у Корсунь. Тут святого Климента кинули в море, повісивши на шию великий камінь. Сотні років святі мощі пролежали на дні морському. Св. Кирило і Мефодій разом з єпископом Корсуньським і духовенством відправилися на кораблях в море, де молилися і просили Бога допомогти знайти мощі. Несподівано вони побачили незвичайне світло: з глибини моря на поверхню випливли мощі св. Климента, їх з почестями захоронили в м. Корсуні в храмі святих Апостолів. Тут, в м. Корсуні, св. Кирило віднайшов Святу Євангелію і Псалтир, писані “руськими письменами”. Прибувши до Хозарів, брати самовіддано і мудро проповідували Євангелію серед іудеїв і сарацинів, через що мало не загинули - їх намагалися отруїти. Повертаючись додому, брати знову відвідали м. Корсунь, взяли з собою мощі св. Климента і повернулися в м. Константинополь. Св. Кирило залишився в столиці, а св. Мефодія призначили ігуменом в монастир Поліхрон на горі Олімп. Незадовго до імператора прибули посли моравського князя Ростислава, з проханням прислати в Моравію вчителів, які могли б проповідувати євангельську науку на слов'янській мові. Імператор попросив св. Константина взяти на себе цю місію. Св. Константин і Мефодій з своїми учнями: Гораздом, Климентом, Савою, Наумом, Ангеляром в пості і молитві створили слов'янську азбуку, яка складалася з 38 букв. Ця азбука і сьогодні називається “Кирилицею”. Тоді ж почали перекладати з грецької мови на слов'янську церковні книги, без яких неможливе богослужіння. Відбувалося це в 863 році. Перша праця св. Кирила і Мефодія по наверненню слов'ян почалася в Болгарії, за царювання князя Бориса, який згодом прийняв Святе Хрещення. Придалися церковні книги, перекладені на слов'янську мову, яку розумів народ. Православний Болгарський народ пам'ятає і шанує св. Кирила і Мефодія. Після Болгарії святі брати відправилися в Моравію (Угорщину), де були прийняті з великими почестями. Але німецькі єпископи, що також були в цій країні, проводили богослужіння латинською мовою. Вони повстали проти св. Кирила і Мефодія. Їх вважали порушниками католицького закону, за яким богослужіння можна відправляти тільки на трьох мовах: єврейській, латинській і грецькій. Святі брати відповіли так: “Ви визнаєте лише три мови, якими можна славити Господа. Але Давид промовляє словами Псалтиря: “пойтє Господеві вся земля, хваліте Господа всі язици, всякоє диханіє да хваліт Господа!”. А в Святій Євангелії говориться: “...йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа,” (Мф.28,19). Німецькі єпископи ще більше озлобились і подали на них скаргу в Рим. Братів викликали в Рим для врегулювання спірного питання. Вони взяли з собою мощі св. Климента. Папа Адріан, дізнавшись, що брати везуть мощі, зустрів їх з великими християнськими почестями. Розглянувши скаргу німецьких єпископів, папа не тільки дозволив проводити в Моравії богослужіння на слов'янській мові, а навіть передав привезені братами богослужбові книги в Римські храми для служіння на цій мові. У Римі, св. Константин занедужав, і, прийнявши схиму з ім'ям Кирило, відійшов до Господа, проживши 42 роки. Він заповів брату Мефодію продовжувати почату справу - просвіту слов'янських народів світлом істинної віри. Св. Мефодій просив папу Римського дозволу забрати тіло брата і похоронити в рідній землі, але папа помістив мощі св. Кирила в церкві св. Климента. Тут почали творитися чудеса. Після смерті брата, св. Мефодій, на прохання слов'янського князя Коцела, відбув у Моравію, де разом з своїми учнями продовжував поширювати богослужіння і письменність на слов'янській мові. Така невтомна праця для добра Церкви викликала ненависть німецьких єпископів. Вони добилися арешту і суду св. Мефодія. Його вислали на два з половиною роки в Швабію. Папа Римський Іоан VIII відновив права св. Мефодія, і той продовжив свою місію серед слов'янських народів. Він охрестив Чеського князя Бориса і його дружину Людмилу (її пам'ять 16 вересня). Німецькі єпископи втретє замахнулися на святителя за те, що він не прийняв латинське вчення про сходження Святого Духа від Отця і Сина. Св. Мефодія знову викликали в Рим, але він виправдався перед папою, зберігши чисте Православне вчення, і повернувся в Моравію. Тут разом з учнями переклав на слов'янську мову Старий Завіт, Номоканон (Правила Святих Отців) і Патерик. Своїм ревним служінням Богу і Церкві св. Мефодій утвердив Православну віру в Хорватії, в місцевостях біля р. Вісли і до р. Дністер. Минуло 24 роки. Святитель передбачив день своєї кончини, і 6 квітня 885 року, в Страсний вівторок, відійшов до Господа, маючи 60 років. Похорон св. Мефодія був відправлений на трьох мовах - слов'янській, грецькій і латинській. Тіло поховане в Велеграді в церкві Пресвятої Богородиці, в стіні, навпроти вівтаря. Його праця духовно збагатила нашу Русь. Молитовну пам'ять святих рівноапостольних Мефодія (885р.) і Кирила (869р.) учителів Слов'янських, Свята Церква святкує 11 травня ст.ст. (24 травня н.ст.) Яко апостолам єдинокровниї
Митрофорний протоієрей Володимир Бабич,
кандидат богослов'я. |
|||||||
