Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ЧИ Є УПЦ “П'ЯТОЮ КОЛОНОЮ”?1. Отче Андрію, чи можна Вам задати декілька, так би мовити, незручних гострих запитань, характерних для галицького краю, які на кінчику язика чи не у кожного греко-католика до представника УПЦ? Будь-ласка. 2. У греко-католицькому середовищі і в націоналістичних колах поширена думка про те, що патріарх Олексій – колишній співробітник КГБ, що Православна Церква тісно співпрацювала з партійними органами і всі тодішні священики були партійними? В ХХ столітті свята Православна Церква постраждала від комуністів більше, ніж древня Церква від Нерона чи Діоклетіана. Сотні єпископів, тисячі священиків, мільйони монахів та мирян були не просто виселені чи утиснуті в правах, а жорстоко знищені. Пролилися ріки християнської крові. Тому для мене, в ХХ столітті, Православна Церква – це Церква-мучениця, а ніяк не Церква-зрадник. Поодинокі факти співпраці з владою (до речі – завжди в тій чи іншій формі – неминучі) – просто зникають на фоні сповідництва і стояння у вірі. Той, хто цього не помічає, по моєму, схожий до персонажа байки Крилова, який обдивився усіх комах та жучків, а слона так і не помітив. 3. Кажуть, патріарх Олексій благословляє війну у Чечні. А як вірні УПЦ ставляться до згаданих подій? Церква завжди молиться за владу і військо (див. прохання мирної єктенії). Коли починається війна, то молитва за військо посилюється і набуває особливої глибини. Російські солдати воюють не проти чеченського народу - це ж всім відомо - а з жорстоким, безжалісним, досвідченим ворогом, який розуміє тільки мову сили. Чеченські работоргівці і головорізи нічим не кращі від Хазарського каганату або Кримського ханства. Боротьбу з такими ворогами Свята Церква завжди благословить. Ну, а на Галичині, пробачте, замість того, щоб любити ближнього, сидячи біля телевізора, люблять дальніх, зокрема – чеченців та албанців. Господь – Суддя таким “чоловіколюбцям”. 4. Вірних УПЦ в Галичині звинувачують в непатріотизмі, у служінні чужим інтересам, називають “п'ятою колоною”. А ким Ви себе вважаєте, як почуваєтесь в такому недоброзичливому середовищі? З патріотизмом взагалі немало проблем. Соціологічні опитування в одній з шкіл м. Львова показують, що старшокласники не хочуть захищати Батьківщину, і в разі війни готові здатися в полон будь-кому. Наші “професійні патріоти” посилають своїх дітей вчитися за кордон, гроші вкладають в іноземні банки, їздять на заокеанських машинах, а винні, звісно, у всьому - православні. Колись ми були ворогами “світлого майбутнього”, а тепер - “вороги самостійної України”. Нам не звикати. Тільки я думаю, що Церква сповна працює на користь нації, а не проти, благословляючи юнака на військову службу, підприємця – на чесну працю, жінку – на народження і виховання дітей… До речі, кожний священик перед висвятою присягає не брати участі в антидержавній діяльності. Ми цього суворо дотримуємося. 5. Як Ви ставитесь до галичан, котрі, в основному, можна сказати, є греко-католиками і серед яких ви живете: поблажливо, з погордою, чи може якось інакше? Чи не вважаєте їх втраченими для Царства Небесного? За свою працьовитість та релігійність народ Галичини вартий і шани, і любові. На жаль, сьогодні ці почуття перекриваються почуттям жалю. Народ просто шкода. Ще більше шкода тому, що попереду просвіту не видно. Особливе (негативне) відношення викликають ватажки і пастирі народу. Це ті, про яких сказано, що якщо “сліпець сліпця веде, то обидва в яму впадуть”. До них же відноситься і 34-а глава книги пророка Єзекіїля. А народ в цілому, повторюю, просто шкода. 6. Кажуть, що Ваші священики забороняють своїм парафіянам дивитися телевізор. Невже православні такі відсталі, чи може забобонні? Раз на тиждень, в неділю, християнин вислуховує півгодинну християнську проповідь в храмі. А три-чотири години щодня біля телевізора він вислуховує проповідь антихристиянську. Тому ми радо вітаємо той мужній крок, коли хтось з вірних відмовляється від телевізора. Але ми до цього нікого не змушуємо, залишаючи це на волю самих християн. 7. Як ви дивитесь на ідею примирення існуючих конфесій в Україні, створення єдиної незалежної Помісної Церкви, про яку зараз багато говорять? Наш земляк – Іван Вишенський – писав до єпископів–зрадників у ХVП столітті приблизно так: “Ви задумали Церкву спасати, а душу свою спасати ще не починали. Ви почали єднання (тобто унію) між Церквами, а як себе з Богом з'єднати зовсім не думаєте”. Те саме можна сказати і до сьогоднішніх ентузіастів єднання, тому, що, як правило, велике хочуть єднати ті, хто ще не навчився єднати маленьке. 8. Що побажає галичанам православний священик Шукайте і читайте православну літературу для поглиблення своїх духовних знань. Відвідайте Почаївську Лавру і приложіться до мощей святого Іова – великого світильника Галичини і Волині, охоронця Православної віри. Дивіться на Православну віру з богословської, історичної, аскетичної точки зору, а не з національної та політичної. Спаси Вас, Господи! Василь Дідик,
позаштатний кореспондент газети “Вірую”, м. Львів |
|||||||
