Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ВИХОВАННЯ ДІТЕЙДуша, послана Богом в світ з паростком духовності, вразлива, тендітна і податлива. Св. Димитрій Ростовський пише: “Підлітка можна порівняти з заготовкою для картини: що маляр, зобразить, добре чи погане, святе чи грішне, ангела чи біса, - те і залишиться на ній”. Так і дитя. Моральний багаж батьків - атеїстичний чи шанобливий до Бога - дасть початковий імпульс і напрям вихованню. Моральний багаж батьків - найважливіше для майбутньої дитини, для суспільства, для Бога. Будемо навчати дітей добру і самі будемо вчитися. Не варто відноситися до подвижництва, як до долі виключно подвижників і затворників; в пісні співається: - В усіх нас доля одна... Тому в дитинстві варто не тільки навчати всьому гарному і мудрому, а в ранньому, вразливому дитинстві важливо оберігати дитя від прикладів жорстокості і лінощів дорослих. Наукою доведено, що людська душа навіть з двохмісячного віку все запам'ятовує і засвоює. Тому не можна поступати і говорити непристойно. Протоієрей Родіон Путятин, так говорить про бережливе поводження дорослих стосовно дітей: - Ви зауважили зацікавленість у немовлят? А це є знак того, що вони, не вміючи говорити, прагнуть пізнати, значить - все навколишнє сприймають і можуть розуміти; в їхній чіпкій пам'яті не можна сумніватися: на ній легко, як на м'якому воску, все закарбовується. Коли діти вчаться говорити? Коли вони встигли запам'ятати безліч різноманітних найменувань речей? Звичайно, в дитинстві. Коли дізнаються про пороки, які виявляються пізніше? Коли наступає перехідний вік? Знову ж таки в дитинстві. Цікавість - це Боже благословіння. Вона - запорука розуму. І, дай Боже, мудрості. - Пам'ять дитини карбує побачене і почуте в дитинстві на все життя. Не слова, а наміри, прагнення серця, а значить і вчинки, закладаються в дітях у віці немовлят. Батьки Пресвятої Діви Марії поступили дуже мудро, рано відпустивши своє дитя, щоб Вона жила і дихала чистотою храму. Легковажать ті з батьків, які при немовлятах поводять себе непристойно, або дозволяють це іншим. - Рано ще вчити їх доброму, - говоримо ми, зазвичай. Рано? А до поганого привчати вже пора? Ми починаємо вчити дітей благочестю, коли вони, назбиравши інформації, поступають так, як ми давно вже навчили їх власними намірами і вчинками? Чи можливо втримати словами? Чи можна відучити словами від того, до чого вони давно звикли, беручи приклад з нас. - Пам'ятайте про це і контролюйте себе навіть при немовлятах. Будемо поводитися обережно, чиї б вони не були - свої чи чужі: за своїх і чужих ми однаково відповідаємо перед Богом. - Ми не знаємо їх реакції? Але в них відкриті очі і вуха. І нам краще, якщо вони спасуться і після смерті не опиняться в пеклі. Всі знають про силу звички. Древній історик Геродот розповідає: - Скіфи завойовували інші землі. Надовго їх жінки, діти і раби залишалися самі. Раби скористалися з того, що їх господарі довго не повертаються, захопили маєтки і поодружувалися з їх дружинами. Коли господарі повернулися, то не могли упоратися з рабами. Тоді почали ляскати батогами. Так завжди карали рабів. І раби злякалися. Яка велика сила звички! Деякі з батьків нехтують вихованням дітей в ранньому віці. Буває, батько так реагує на поганий вчинок: “Нічого, ще дитина, не розуміє, підросте, не буде цього робити”. І росте ця дитина, як дика яблуня в лісі. Скуштуйте плід - не зрадієте. Ніким не зупинена, вона стає тягарем для суспільства, горем для батьків, і спокусою іншим. - Немає гіршого, - пише св. Іоан Златоуст, - коли дитячі вчинки не контролюються і перетворюються в звичку. А запущені, настільки псують дитину, що годі напоумити і виправити, і таких дітей диявол водить, як бранців, куди захоче. Стає їхнім володарем, дає їм згубні настанови, а нещасні діти охоче виконують їх і духовно гинуть. Уривок з книжки
“Християнське виховання дітей”. |
|||||||
