Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ДИТЯЧА СТОРІНКА
З ЖИТТЯ СВЯТОГО ПЕТРАОдного разу бідні, що просили на вулиці, стали хвалити милосердних людей, які подавали їм милостиню, а жорстоких докоряли. Таким чином, вони згадали і про Петра, який немилосердно ставиться до людей і ще ніхто не отримав від нього милостині. Один з бідних, після домовленості з іншими, вирішив просити милостиню у Петра. Він став під його воротами. Незабаром вийшов Петро, він вів осла навантаженого мішками з хлібом. Бідний поклонився йому і став голосно просити милостиню. Петро схопив хлібину, кинув в обличчя бідному і пішов. Бідний прийшов до своїх друзів і сказав: “З рук самого Петра я отримав цей хліб”. При цьому він почав дякувати і прославляти Бога за те, що Петро такий милостивий. Через два дні Петро дуже захворів. І був йому сон, що він стоїть на суді і на вагу кладуть всі його справи. З одного боку біля ваги стояли злі духи, з другого - світлі. Злі духи принесли всі злі справи, які вчинив Петро впродовж свого земного життя з дитячих років, і поклали їх на вагу, добрі ж духи були засмучені, бо нічого їм було покласти з другого боку на вагу. Тоді один з них сказав: “Дійсно, нема в нас нічого, щоб покласти, хіба тільки одна хлібина, яку він подав Христа ради два дні тому, та й то сердито”. Вони поклали ту хлібину з другого боку ваги і - перетягнули вагу на свій бік. Тоді світлі ангели сказали митарю: “Іди, бідний Петре, і додай ще до цього хліба, щоб не взяли тебе біси і не повели на вічні муки”. Проснувшись, Петро став роздумувати над цим і зрозумів, що бачене ним було не привидом, а істиною. Він згадав свої гріхи, навіть ті, про які вже забув. Тоді, дивуючись, подумав: “Якщо одна хлібина, яку я кинув в обличчя бідному, так допомогла, що біси не могли взяти мене, то наскільки важчою є щира милостиня, яка чиниться з молитвою, допомагає всім, не жаліючи, роздає своє багатство бідним”. З цього часу він став дуже милостивим до бідних і наслідував життя вічне.
На наш конкурс уже прийшли перші листи, сьогодні ми друкуємо один з них. Його написали Наталя і Соломійка Сідляр. Ось що вони пишуть: "Дорогі видавці газети “Світло Православ'я”! Мене звати Наталя, мені 12 років. В мене є сестричка Соломійка, якій 9 років. Нам дуже подобається ваша газета, особливо “Дитяча сторінка”. Ми хочемо взяти участь у вашому конкурсі, і надсилаємо деякі матеріали християнського змісту: 1. Хто у світі найсильніший? У світі найсильніший Бог. 2. Хто дав тобі життя? Мені дали життя Бог і мама. 3. Як Бог створив світ? На початку Бог створив Небо і землю, але земля була порожня і оповита темрявою. І сказав Бог: нехай буде світло! І стало ясно. Це був перший день. Потім Бог створив небесний звід, і показалося небо. Це був другий день. У третій день Бог відділив воду від землі та сказав, щоб на землі росли трави, квіти і дерева. І так сталося. Четвертого дня небо прикрасилося світилами небесними: сонцем, місяцем і зорями. Потім Бог створив риби в водах і птахів, що в повітрі літають. Це був п'ятий день. Шостого дня Бог створив земні звірята. А вкінці Бог створив чоловіка Адама на свій Образ і Подобу, і сказав, щоб він панував над всіма створіннями. А сьомий день Бог благословив і назвав Святим днем. Цей день тепер називаємо неділею. Ми присвячуємо його Богові, та ходимо до церкви на молитву. 4. Хто тебе охороняє від усього злого? Мене охороняє від усього злого Ангел Хранитель. 5. Які добрі справи ти хочеш робити, коли виростеш? Коли виросту, я хочу робити такі добрі справи: допомагати бідним, ходити до церкви, бути ввічливою до людей і всіх любити і поважати" Ще в цьому ж листі ми знайшли багато цікавого для наших маленьких читачів. Віршик: Якщо хочеш легко жити
Ось які приказки надіслали нам дівчата: Бачить Бог з неба, що кому треба. Хто з Богом - Бог з ним. Бог дав - Бог взяв. Від серця до Бога навпростець дорога. Кого Бог засмутить, того й потішить.
А наш конкурс продовжується і сьогодні ми пропонуємо казку-загадку і нові запитання.
Якась чарівниця обернула трьох жінок у квітки на полі. Одній з них дозволено було на ніч ходити додому, бо в неї була дитинка мала. Одного разу перед світанком та жінка й говорить своїй матері: - Оце мені треба повертатись до своїх подруг, щоб квіткою пишатися в полі, то коли ви, мамо, незабаром прийдете до нас, впізнаєте мене й зірвете, то я тоді назавжди зостанусь в вами. Все так і здійснилось. От тепер і догадайтеся, як мати впізнала свою дочку, коли всі три квітки були однаковісінькі?
А ще, дорогі діточки, напишіть нам про себе, своїх друзів, улюблених звірят, свої ігри, надсилайте свої малюнки. На сторінках газети ми розповімо про кожного і у вас з'явиться багато нових друзів. І нові запитання: 1. Чим Бог створив світ?
|
|||||||
