Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ПІДГОТОВКА ДО СПОВІДІГотуючи тіло, людина протягом тижня чи трьох днів (у залежності від частоти причащання, віку, здоров'я) утримується від скоромної їжі (м'яса, молочних, тваринних, рибних продуктів), їсть овочі, фрукти, каші, макаронні вироби, також утримується від подружньої (інтимної) близькості, від різного роду розваг і веселощів. Щоб підготувати свою душу, християнин у ці дні часто відвідує церкву, читає духовну літературу, уникає дивитися телевізор. Сам не ходить у гості і не приймає гостей, щоб не розсіювати увагу на пустопорожні розмови. Безпосередньо напередодні причастя віруючий повинен відвідати вечірнє богослужіння, прочитати канони: покаяний Іісусу Христу, Пресвятій Богородиці, Ангелу-хранителю, канон з последования до Святого Причастя. Перед сном прочитати вечірні молитви, не їсти і не пити після півночі і зранку. Ранком прочитати ранкові молитви і молитви перед причастям з последования до Святого Причастя. І головне: неодмінно проаналізуйте усе своє життя, починаючи з семирічного віку. Візьміть ручку і папір і запишіть усі гріхи, що будь-коли були зроблені вами! (Коли бачиш того, хто кається і знову грішить, то розумій, що він не перемінився в розумі своєму; тому що залишив у собі всі наміри гріховні (Свт. Єфрем Сірін). Не соромтеся і не шкодуйте себе, гоніть самовиправдання і приховане самолюбство. Бог і так вас знає наскрізь. Не намагайтеся що-небудь приховати чи утаїти. Пам'ятайте: сповідь потрібна вам, а не Богу. Бог є Особа Вседосконала і всім Задоволена. Бог є любов. Саме любов до свого творіння і спонукує Творця робити все можливе для спасення людини. Гріхи і пристрасті людини подібні до темної хмари, які закривають її від Бога - Сонця. Чиста повна сповідь очищає від мороку наші душі, дає можливість благодаті Божій повніше впливати на нашу особистість, будить у ній чисті світлі сторони, знищує демонічні навіювання. Тому, під час підготовки до сповіді, уважно прочитайте спеціальну покаянну літературу, прочитайте ще раз уважно Євангелію, особливо Нагорну проповідь (Мф. 5-7 гл.); порівняйте, як Христос вчить жити і як ви живете. Усі свої гріхи запишіть на папері і проаналізуйте їх. І не просто відзначте свої гріхи, а постарайтеся зненавидіти їх від усього серця як пітьму, що віддаляє вас від Бога, як ланцюги, що приковують вас до диявола. Пам'ятайте, такими, як ви є, у Царство Небесне ввійти неможливо. “Бог є Світло, і немає в Ньому пітьми”, тому усе, що несе пітьму, підлягає погибелі і не має майбутнього. Людині дається життя, щоб вона могла вибирати і прилучитися до добра, чи - до зла. Людську волю в цьому плані ніхто не обмежує. Але за зроблений вибір потрібно буде відповідати своїм вічним життям. Недарма, покаяння (mitanoia - у перекладі з грецької означає зміну свідомості. Тобто людина, що покаялася, повинна піти зі сповіді вже новим творінням, що не хоче і морально нездатне продовжувати грішити. Потрібно неодмінно записувати всякий, хоча й маленький гріх, як тільки згадаєш, а потім покаятися, а то ми все відкладаємо: то гріх малий, то соромно признатися, згодом скажу, а прийдеш каятися - і сказати нічого. Багато тому прикладів, коли перед смертю довго мучаться і не вмирають. Як сповідатися? Добре завчасно записати сповідь (тобто не списати з книжки, а свою зробити, особисту) і прочитати самому перед священиком: буде і йому приємно і тому, хто сповідається, легко і втішно (Прп. Макарій Оптинський). Тому, що ми духовно слабкі і закостеніли в гріховних звичках і пристрастях, перемогти гріх буває дуже нелегко. Потрібно чимало зусиль і часу, щоб зрушити душевний бур'ян гріха і назавжди видалити його з нашого життя. Це процес дуже болісний і важкий. Але чи не про це говорить Христос у Новому Завіті, коли закликає “вирвати око чи відітнути руку”, якщо вони спокушають тебе? Чи маються тут на увазі наші тілесні органи? Ні. Тут Господь говорить про пристрасті, що так глибоко в'їлися в нашу душу, що стали близькими нам, частиною нашого тіла. Але, яким би це не було болісним, їх треба відтинати, інакше вічні муки і страждання загрожують грішнику. І зовсім не тому, що Бог хоче карати за неслухняність, ні. “Бог, - за словами апостола, - бажає кожній людині спастися і пізнати істину”. Просто, пристрасна людина не зможе перебувати поруч з Богом. Божественна благодать буде палити і мучити її тому, що вона віддалена від грішника за суттю своєю. В тому ж місці, де святий перебуватиме в радості і духовній веселості, грішна людина буде нудьгувати і нудитися. Простий, хоч і трохи гротескний, приклад. Приведіть п'яницю в храм Божий, де йде Божественна літургія, звучить церковний спів, відчувається аромат кадильного фіміаму. Через кілька хвилин йому стане не по собі. Йому захочеться назад у своє середовище. Наприклад, в бар, де горілка, лайка, дим цигарок і всякий непотріб. Тому, що це для нього рідне, природне. Поки людина жива, вона може і повинна себе, за допомогою благодаті Божої, змінювати, ставати новою. І тут повна сповідь і причастя є необхідними засобами спасення. Тому сповідь ніколи не повинна бути формальною! Не можна переступити через священика, прагнучи “прорватися” до причастя. Сповідь - це не бар'єр між християнином і Чашею зі Святими Дарами. Це - Таїнство, дароване нам для спасіння. Воно може бути здійснене незалежно від причастя. Сповідатися можна і потрібно, незалежно від того, причащаєтеся ви, чи ні. Небезпечною для духовного життя є як формальна сповідь так і зайве самоїдство, коли людина надає зайвого значення будь-якому дріб'язку, будь-якій недоречній думці, навіть, не прийнятій серцем, починає дорікати собі і мучити себе через дрібниці. Пам'ятайте: за помисли, що до нас приходять і не бувають прийняті, ми відповідальності не несемо. Їх часто приносять проти нашої волі нечисті духи, щоб заволодіти нашою душею. Тому не копайтеся у своїх помислах, не зациклюйтеся на них, а просто переступайте через них і звертайтеся з молитвою за допомогою до Бога. Нічого не видумуйте і не надумуйте собі, пам'ятайте вислів прп. Амвросія Оптинського: “Где просто, там ангелов зо сто, а где мудрено, там ни одного”. Особливо це стосується нашої інтелігенції, про любов якої до самоїдства, що часом доходить до духовного мазохізму, геніально писав ще Ф. М. Достоєвський. Є думки і помисли, за які людина несе безумовну відповідальність: коли ми приймемо гріховну думку (намір) і починаємо її задовільняти. Наприклад, намір помсти, блудні думки і погляди, що тішать нашу гріховну природу. Священик Олексій Мороз
|
|||||||
