Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети "Світло Православ'я"

№1 (63)  2000 р. Анонс номера Зміст номера: Святий апостол, первомученик і архідиякон Стефан Про новий і старий стиль Високопреосвященніший Василій, архієпископ Запорізький і Мелітопольский "Яким я бачу Православ'я в третьому тисячолітті" Хресний хід викликає дощ Сила храму ...і от сіті діавола ізбави мя З усього світу... Новозбудований храм у Жовкві Чому так чиниш, брате? Зірка Пана замість Вифлеємської та фальшивий Миколай Що душа бачить на "тому" світі? Нехай покарає мене святий Миколай... Дух і буква Свята ніч На допомогу вчителю "Християнської етики" ВЕРТЕП       Газета "Світло Православ'я" Засновник і видавець: Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви. Реєстраційне свідоцтво КВ-975. Виходить з 1.01.1994р. Редакційна рада: протопресвітер Василій Осташевський, священик Андрій Ткачов, Анатолій Шевченко, Оксана Костенко Адреса редакції: 79008, м. Львів, вул. Короленка, 3. Веб-дизайн: Олександр Денисюк E-mail: tarasiy@compclub.lviv.ua

ХРЕСНИЙ ХІД ВИКЛИКАЄ ДОЩ 29 липня газета “Акцент” розповіла про справи фермерського господарства “Заріччя” на чолі з козаком Олександром Ісаєвим. Колишній колгосп у Приазов'ї розвалився, хтось пішов на паї, а хтось створив нові господарства. Не будемо стомлювати читача показниками роботи фермерів. Їм важко, але справа усе ж рухається. Одна біда була цього літа - посуха. Але, виявляється, і проти неї є засіб, і ще який - випробуваний століттями. Коли кореспондент газети розмовляв з Ісаєвим, той сказав йому, що на полях господарства нещодавно був проведений Хресний хід на чолі зі священнослужителями Коньковського храму. Люди, як сказав козак, у розпачі від посухи зважилися на такий крок. Ну і що ж? Не встиг кореспондент закінчити свою розмову з фермером, як на півдні, із боку моря, почувся далекий гуркіт грому. “Потім, - пише він, - з'явилися хмари, закрили половину небокраю, різкий вітер захитав дерева. Щоб не опинитися під дощем, встиг добігти до магазину села Іванівка. І тут грянула злива. Грім, блискавки. Небо закрилося і протягом години над землею і дахами будинків стояв туман - такими рясними були потоки води... Душу заполонило почуття радості і урочистості. Є такий вираз - іменини серця. Напевно, саме це я і відчував. І не тільки я. Коли пройшов дощ, жителі сіл Іванівка, Коньково, Радянське, Зорі вийшли на вулиці і привітно посміхалися одне одному. Таке раніш бувало в день першотравня і майже не буває зараз... Я ще думав про те, чому природа змилостивилася саме над десятком сіл, що лежать по Грузському Еланчику. Буває ж таке... ” Так закінчує свій репортаж Борис Хвастиков. Питання поставив, а відповіді, на жаль, не знайшов. Адже не природа змилостивилася, а Господь дарував Свою милість і послав дощ за молитвами селян. Так би усім частіше зауважувати такі, як вони думають, “збіги обставин” і приходити до логічного висновку, що допомогу варто просити не у вищих інстанціях, а у Вишніх - у Господа нашого Ісуса Христа, Матері Божої і святих угодників Божих. Тоді і з хлібом були б, і з піснею. “Донбас Православний”, № 11, 99

 

На початок сторінки