Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
НОВОЗБУДОВАНИЙ ХРАМ У ЖОВКВІНастоятель Петропавлівського храму в місті Жовква, митрофорний протоієрей Стефан Хомин не любить афішувати те, що прийшлося йому пережити в недавні роки. Що було, то все во славу Божу. У 2000 році буде 20 років пастирського служіння о. Стефана на Галичині. На його храм з 1989 року почали зазіхати уніати. Не давали молитися, виганяли з церкви, постійно переслідували і настоятеля, і парафіян. І місцева влада допомогла гонителям звільнити храм від православних, примусивши їх служити Літургію цілий рік на вулиці. Після численних звернень до вищого керівництва району, отцю Стефану з прихожанами віддали римо-католицький костел. А з 1991 року виділили місце і трішки коштів для будівництва нової церкви. Люди допомагали, як могли і чим могли. Хоча і чимала частина їх відійшла до автокефалістів. Недруги насміхалися з настоятеля, що той справи до кінця не доведе. І “величали” православних “москалями і кагебістами”. Люди терпіли, твердо йдучи за настоятелем. І вже через два роки виріс великий храм, де у 1997 році побував Блаженніший митрополит Володимир. Тепер всередині церкви гарні ікони з вишивками. Холоднувато. Потрібні кошти на опалення. А в настоятеля мрія збагатити храм писаними іконами у візантійському стилі. Особливо болісним є те, що мощі святого мученика Парфенія, які колись були в їхньому храмі, знаходяться зараз у василіан. Бо коли вони вигнали з їх церкви о. Стефана з парафіянами, то мощей не віддали, і не збираються віддавати. Святий мученик Парфеній з рідним братом Калогерієм постраждали за християнську віру 19 травня 250 року в Римі. За історичними джерелами родом вони були з Вірменії з родини знатних і багатих людей. Парфеній займав становище нотаріуса при імператорському дворі Декія і таємно вів список мучеників, які гинули в ті часи. Про благочестиве християнське життя обох братів говорить такий факт. Начальник м. Риму Єміліан, котрий таємно визнавав християнство, помираючи, покликав до себе братів і передав у їхнє розпорядження усе своє майно для потреб бідної братії і доручив опікуватися його єдиною дочкою Калістою. Коли імператор Декій довідався, що брати є християнами, то покликав їх до себе і сказав: “Я довідався, що ви сповідуєте християнську віру, спокусили юну дочку мого слуги Еміліана Калісту, ще й роздаєте її майно. На що старший брат Калогерій відповів: “Так. Ми обоє християни”. Після відмови принести жертву і поклонитися ідолам, обох братів передали в руки мучителя християн Лібанія, який з особливою жорстокістю піддав їх тортурам, але не зміг зломити волю братів. Тоді Лібаній палаючою колодою розбив їх голови. Тіла мучеників перенесли у гробницю, а через тисячу років під час розкопок римських катакомб знайшли їх. В 1665 році папа Римський Олександр VII подарував мощі мч. Парфенія імператору Леопольду І для каплиці у Відні. Через два роки мощі перенесли у монастир св. Клари, який у 1767 році був скасований, а мощі залишилися напризволяще. У 1784 році галицький священик Ієронім Стрілецький, перебуваючи у Відні, виявив мощі мч. Парфенія і привіз їх у м. Жовкву. В 1984 році православні галичани разом зі своїми духовними пастирями на чолі з Високопреосвященнішим архієпископом Львівським і Тернопільським Никодимом святкували 200-літній ювілей перенесення чесних мощей мученика Парфенія у Галицьку землю. Парафіяни Петропавлівського храму систематично читають акафіст мученику Парфенію, не забуваючи його героїчного вчинку. Леся Геренчук,
м. Львів |
|||||||
