Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ЗОЛОТЕ ПРАВИЛО(На допомогу вчителю "Християнської етики")Популярна версія, трохи відрізняється від євангельської, звучить так: “Не чини іншому те, що тобі немиле”. На чому базується значення Золотого Правила і чому тут йдеться про нього? Посилаємося на це часто для того, щоб переконати когось в шкідливості здійснення зла: “Не чини іншому те, що тобі немиле, бо той, інший, відплатить тобі з лихвою. Якщо хочеш жити серед зичливих до тебе, сам будь зичливим для інших. Не варто сіяти зло навколо себе”. Важко не погодитись з тими, хто цим методом, який, зрештою, легко переконує, намагається схилити інших до творення добра. Але також важко звести до нього сенс Золотого Правила. Не має воно умовного характеру (“Щоб тобі було добре, не чини іншому те, що тобі немиле”), а категоричний: “Не чини...”; тобто незалежно від того, чи оплатиться це тобі, чи ні. Адже в Нагірній проповіді Господь Ісус Христос говорить про Отця, котрий “бачить таємне, віддасть тобі”, але все вчення Христа - а ще більше таємниця Його смерті і воскресіння - показують, що Божа відплата не вміщається в людські категорії “хосенності”. В тій же Проповіді Ісус показує Отця Небесного, як Того, Хто “велить своєму сонцю сходити на злих і на добрих” (Мф. 5, 45). І ми маємо бути послідовниками такого Отця (Мф. 5, 45). Отож, здається, що Золоте Правило допускає також іншу інтерпретацію, для нас особливо важливу. Попередньо ми згадували, що добрий намір не гарантує слушності вчинку, однак полягає у ретельному її пошуку. Як переконатися в слушності діяння у важких, сумнівних випадках? Немає способу, котрий раз і назавжди вберіг би нас від небезпеки здійснення похибки, але є такі, що допомагають їх уникнути. Серед них особливе місце займає саме Золоте Правило. Бо воно посилається на одне в своєму роді пізнання себе самого “зсередини”. Усіх інших ми пізнаємо “ззовні”. Ми здогадуємося про їх нутро, ліпше чи гірше їх розуміємо - саме опираючись на це неоціненне (і багате) пізнання себе. Бо сам на загал знаю, що хотів би, аби мені люди чинили, що мені миле, а що - ні. У св. Матфея Золоте Правило розміщене відразу після заборони несправедливого осуду ближнього (Мф. 7, 1-5), у св. Луки - в контексті наказу любити ворогів (Лк.6, 27-36). Золоте Правило спонукає до співчуття, яке потрібно розуміти дослівно, а не сентиментально: заохочує до “відчувати спільно з іншим” і подивитися його очима на світ. Відкликається на те, що нас об'єднує значно сильніше, ніж розділяють нас відмінності, хоча саме вони так легко відштовхують нас одне від одного, роблять ворогами, іноді породжуючи ненависть (не можна не згадати ще раз війну в колишній Югославії). Ось глибший, як я вважаю, сенс Золотого Правила: якщо справді любиш ближнього (як ти повинен його любити) і якщо хочеш знати, що є дійсно для нього добрим, - то заглибся в себе і замислись, чого б ти в такій ситуації чекав від інших. І це чини. Золоте Правило, якщо так його розуміємо, становить немовби поріг моральної зрілості: наказує застосувати до власних вчинків ту ж саму мірку, якою міряємо дії інших людей. Цю думку можна також знайти у І. Канта, в т. зв. формулі категоричного імперативу. В цьому сенсі симпатичний Калі з “В пустелі і в пущі” проявив моральну незрілість, стверджуючи, що добре, коли “Калі вкрасти корова”, але погано - коли “У Калі вкрасти корова”. Не будемо сміятися з Калі: ми чинимо так само, коли штовхаємось за якимсь цінним товаром без черги. І це не перешкоджає нам висловлювати “святе обурення”, коли так роблять інші. Моральні норми - пригадаймо собі - тим відрізняються від інших норм, що стосуються людини як людини. А це означає, що їх фундаментом є людська природа, спільна для нас усіх. Власне тому вони носять загальний і “егалітарний” характер: тобто обов'язковий однаковою мірою для всіх. Якщо ми хочемо знати більше про зміст цих норм, а також їх ієрархію, мусимо глибше заглянути в природу людської особистості, котра з позиції своєї гідності “домагається” пошани для себе. Іншими словами: мусимо - почавши з наступної бесіди - підняти проблему природного права. Андрій Шостек
Мета уроку. Розкрити учням, що пошана, святість хліба - це пошана до Божої опіки і до людської праці.
|
|||||||
