ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО БРАТІВ І СЕСТЕР,
ЯКІ ВІДІЙШЛИ ВІД ПРАВОСЛАВ'Я
В КАТОЛИЦИЗМ ГРЕЦЬКОГО ОБРЯДУ
“...у вас будуть лже-вчителі, які несуть згубні єресі... заради них дорога істини буде в ганьбі”(2Пет. 2, 1-2 )
Дорогі брати і сестри!
Ви ходите в храми, сповідаєте Христа, хреститесь, молитесь, але чи розумієте, що кожний Ваш крок означає? Чи маєте Ви в серці своєму віру істинну, якої від нас вимагає перша заповідь Закону Божого? Не те є віра, коли Ви кажете, що віруєте в Христа і ходите в ту чи іншу церкву, бо таку віру мали Ваші предки і туди вони ходили, а те є віра, коли Ви серцем віруєте в Господа і виконуєте заповіді Його і розумієте в що і як віруєте. На жаль цього в нас (у більшості) немає. А це означає, що віри в нас немає, а є тільки один обряд. Апостол Павло говорить, що “...без віри догодити Богові неможливо,” (Євр. 11, 6).
Давайте розглянемо основні питання нашої віри і ті неправди, якими одурманює серця віруючих Католицька Церква, розглянемо на основі Святого Письма, яке і є тим мірилом Істини, по якому ми всі будемо судимі на Страшному Суді. Святий Апостол пише: ”а всяка людина неправдива” (Рим. 3, 4), якщо щось вчить від себе; і, якщо хтось вчить інакше, а ніж Апостоли, то ”нехай буде анафема” (Гал. 1, 8), бо такі люди служать не Господеві нашому Ісусу Христу, а своєму череву, і ласкавими словами та красномовством зваблюють серця простодушних” (Рим. 16, 17, 18). Будемо завжди пам'ятати останні слова Святого Письма: “свідчу всякому, хто чує слова пророцтва книги цієї: коли хто додасть щось до них, на того накладе Бог покарання... і коли хто відійме..., в того відійме Бог участь у книзі життя і у святому місті,” (Апок. 22, 18, 19).
Розглянемо докладніше єресі Католицизму та Греко-католицизму, про які пише Апостол Петро (2 Пет. 2, 1-2). І нехай Господь наш Дух Святий просвітить Ваші серця і розум на розуміння істини...
Частина І “ Канони“
1. Вчення про Святого Духа.
В католицькому Символі Віри сказано "вірую" ”... І в Духа Святого, що від Отця і Сина відходить ...” Але цей догмат (фундамент) віри протирічить словам Самого Господа Ісуса Христа, Який сказав Апостолам: “Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить Він буде свідчити про Мене” (Ін. 15, 26). Тут прямо і ясно говориться, що Дух Святий виходить тільки від Отця. В іншому місці Євангелія Господь говорить: ”І Я ублагаю Отця і дасть вам іншого Утішитеся, щоб був з вами повік” (Ін. 14, 16), звідки також видно, що Дух Святий на віруючих виходить від одного Отця через Сина. Син Божий просить про це Отця Свого Небесного. Згадаймо той момент в земному житті Христа, коли Він приймав хрещення во Іордані: “і побачив Іоан Духа Божого, Котрий сходив, мов голуб, і спускався на Нього...”(Мф. 3, 16; Мк. 1, 10; Лк. 3, 22; Ін. 1, 33). Якщо б Дух Святий виходив від Сина Божого, то для чого було б Йому виходити на Нього від Отця? А як же вчила Древня Церква про сходження Святого Духа? Святі Отці Другого Вселенського Собору (381р. від Р. X) постановили: “Віруємо і в Духа Святого, Господа Животворящого, що від Отця виходить”. Чи мали право католики в Символ Віри вносити свої добавки? Ні, не мали, бо у Правилі 1 Шостого Вселенського Собору (691 р. від Р.Х.) сказано, - “ми вирішили не добавляти що-небудь, і не забирати від раніше прийнятих догматів попередніх Вселенських Соборів”. І це перекручення Святого Письма у Католицькій Церкві утвердилося ще до розколу 1054 р. Відомо також, що ще в 800 р. Римський папа Лев III повелів поставити в соборі св. Петра в Римі дві срібні дошки; на одній з них Символ Віри був написаний по-латині, а на другій - на грецькій мові без добавок на двох дошках слів: “ і від Сина”.
2. Вчення про непорочне зачаття Пречистої Діви Марії.
Католицька Церква вчить, що нібито Пресвята Богородиця в Своєму зачатті від праведних Іоакима і Анни була вільна від первородного гріха заради майбутніх заслуг Ісуса Христа, тобто була зачата непорочно. Це вчення також протирічить Святому Письму. Зауважимо насамперед те, що про непорочність зачаття Пречистої Діви Марії в Біблії не сказано ні слова. Навпаки, в Книзі Пророка Ісаії пише: “Це Діва в череві прийме і народить Сина і дадуть ім'я Йому Еммануїл, що означає - з нами Бог” (Іс. 7,14). Тобто, тільки одна Жінка в історії людства змогла зачати непорочно, - сходженням Духа Святого. Це є глибока таємниця, яку сповіщає Пророк. А видумка католиків саме цю таємницю і скасовує. Подивимось на цей догмат Римської Церкви з іншої сторони...
З Святого Письма ми знаємо, що вина нашого праотця Адама переходить на всіх людей: “як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і гріхом смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому (в Адамі) всі согрішили” (Рим. 5, 12). Значить, будь-яка людина, яка народилась від Адама природнім шляхом (від батька і матері) народжується у гріху, тому що в Адамі, по слову Апостола, згрішили всі люди. І Пресвята Богородиця не була винятком з цього загального правила. Винятком був один Господь наш Ісус Христос, Який, по-перше, був зачатий надприродньо - від Духа Святого, а, по-друге про Христа той же Апостол Павло прямо говорить, що Він з'явився тільки “в подобі плоті гріховної” (Рим. 8, 3). Цей римський догмат про непорочність зачаття Діви Марії був введений в 1854 році папою Пієм IX в Католицькій Церкві.
Всім відомо, що від людини народжується людина, від собаки - собака, від кота - кіт і т.д. Зрозуміло, що від Бога може народитися тільки Бог. Як сказано в Святому Письмі: “І сказав Їй (Діві Марії) Ангел: “і ось, зачнеш в утробі і породиш Сина, і наречеш ім'я Йому Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього наречеться,” (Лк. 1, 30-32). І далі: “Дух Святий зійде на Тебе, і Сила Всевишнього осінить Тебе; тому і народжуване Святе наречеться Сином Божим” (Лк. 1, 35). Бачимо, що Син Божий народжується від Бога. Якщо ж Діва Марія народилася непорочно, від Духа Святого (як про це твердить Католицька Церква), то цим самим говориться про Її божество. Але ж це хула на Пречисту і на Бога!!! Та й на Небо Ісус Її забрав, а не вознеслася Вона Своєю силою! Цими віруваннями Католицизм обожнює Діву Марію, яка є Пречистою, але в дійсності народженою природно від батьків.
3. Вчення про верховенство папи Римського.
Католицька Церква стверджує, що нібито Римський папа є главою всієї Церкви і намісником Бога на землі. Главою ж Христової Церкви є Сам Господь наш Ісус Христос, як про це пише Святий Апостол Павло, говорячи, що Бог “і все підкорив під ноги Йому і поставив Його вище всього, главою Церкви, яка є тіло Його,” (Єф. 1, 22, 23). Навчаючи Апостолів, Господь заборонив їм навіть думати про главенство і старшинство над іншими, коли сказав: “ви знаєте, що ті, яких називають князями народів, панують над ними, і вельможі їхні володіють ними. Але між вами нехай не буде так: а хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою; і хто хоче бути першим між вами, нехай буде всім рабом” (Мк. 10, 42-44). Католицька Церква вчить, що Господь поставив главою Церкви і намісником Бога на землі святого апостола Петра, наводячи слова Спасителя, які Він сказав Апостолу: “ти Петро, і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не подолають Її” ( Мф. 16, 18, 19). Але давайте прочитаємо не тільки цю цитату з Євангелії, а всю розмову Спасителя з Апостолом: Мф. 16, 13-18. Петрос - “в перекладі “камінь” - це є не сам Апостол Петро, а та віра, яку він сповідував; “Ти - Христос, Син Бога Живого” ( Мф. 16, 16 ). З другої сторони Апостоли самі ніколи не вважали Петра своїм верховним главою. І це видно зі слів Спасителя, які Він промовив до дванадцяти Апостолів: “Ви ж не називайтесь учителями, бо один у вас Учитель - Христос; усі ж ви - браття; і отцем собі не називайте нікого на землі, бо один у вас Отець, Котрий на небесах” (Мф. 23, 8, 9). Звідки ж ще видно, що Апостоли не вважали Петра своїм верховним главою? Це видно хоча б з того, що на Соборі в Єрусалимі Апостоли надали головування не Петру, а Якову (Діян. 15, 13), Відомо також, що апостол Павло “протистав” один раз апостолу Петру (Гал. 2, 11-14), коли останній в своєму ревнісному служінні проповіді Святого Благовістя, зайшов занадто далеко, заставляючи язичників жити по-іудейськи. Все це ясно показує, що Апостоли вважали Петра рівним собі собратом, але ніяк не верховним главою над собою.
Католики ж стверджують, що Петро був Римським єпископом. Але в цьому можна глибоко сумніватись. Чому?
Апостол Павло в Посланні до галатів пише: “і, довідавшись про благодать, дану мені, Яків, Кифа (Петро) та Іоан, ... подали мені і Варнаві руку єднання, щоб нам йти до язичників, а їм до обрізаних” (Гал. 2, 9), бо, говорить вище Апостол, вони побачили, “що мені довірено благовістя серед необрізаних, як Петрові серед обрізаних” (Гал. 2, 7). Якщо ж Апостолу Петру від Самого Господа було доручено проповідувати обрізаним, тобто іудеям, то яким чином він міг бути єпископом римських християн з язичників? Помимо цього, - Апостол Павло, як відомо, писав Послання до римських християн, що він не зробив би, якщо б останні знаходились під керівництвом Апостола Петра, самого голови Церкви, як стверджують католики, тим більше, що Апостол Павло прямо говорить в Посланні до Римлян: “я намагався проповідувати не там, де вже було відомо ім'я Христове, щоб не створювати на чужій основі,” (Рим. 15, 20). Ніяка людина не може бути намісником Бога на землі (замісником, як стверджують католики, бо Христос вознісся на Небо), адже Спаситель сказав; “Я з вами по всі дні до кінця віку. Амінь” ( МФ. 28, 20).
4. Догмат про папську непогрішність (прийнятий Ватиканським собором 1870р.)
Спочатку давайте згадаємо слова Апостольські: “Христос Ісус прийшов у світ спасти грішників, серед яких я перший” (1 Тим. 1, 15) і :“а всяка людина неправдива” (Рим. 3, 4). З перших слів видно, що безгрішних людей немає, а з других, що будь-які мудрування людські є брехнею, якщо вони виголошені людиною від самої себе, на противагу Святого Письма. Тим більше, з історії папства відомо, що були папи, які погрішали у вірі. Це такі папи Римські, як: папа Віктор (+192), який один час схвалював єресь монтаністів; папа Ліберій (+358), який схвалював аріанство; папа Гонорій (+ 625), який дотримувався монофелітської єресі, за що і був засуджений VI Вселенським Собором. Святою є тільки одна Церква, як Тіло Христове. Проти цього догмату Римської Церкви на цьому ж Соборі 1870 року, коли він був проголошений, виступало багато католицьких єпископів: архієпископи - Кер з Мюнхену, Мелшер з Колонії, Гайналод з Кальоси; Дарбой з Парижа; єпископи - Кетелер з Мойнцу, Барельє з Ротенбургу, Штросмаєр, Дюнпанлу з Ореану; кардинали - Равшер з Відня, Шварценберг з Праги та інші. На цьому ж Соборі єпископ Штросмаєр проголосив промову, в якій він розгромив в “пух і прах” цей догмат (“Матеріали Ватиканського Собору 1870 року”), довівши на основі Святого Письма, що це вчення є єретичним.
Священик Миколай Розбицький,
с. Лип'янка, Черкаської єпархії
