Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ЗАХИСТИМО ПРАВОСЛАВ'Я!(свт. Іоан Златоуст)
Спокуса двоєдушності, ілюзія херувимського служіння, байдужість та пасивністьМожуть заперечити, але саме двоєдушність значної частини православних дозволила більшовикам-богоборцям двадцятих років упокорити своїй злій волі наш народ і знищити його елітну частину. Як не прикро, історія нас не навчила, що будь-який відступ від святого Православ'я - шлях смерті і страждання, дегенерації і самогубства. Нині знову, серед значної частини православних існує думка: негаразди і біди, які переживає український народ - малозначимі і несуттєві. Головне - маємо змогу брати участь у Божественній Літургії, під час якої кожен, при відповідній благоговійності, смиренні та щирій молитві, сподобляється херувимського служіння. Маємо можливість брати участь і в інших Таїнствах, через які невидимим чином людині подається благодать Святого Духа. Що ще потрібно людині? Адже православний перебуває сьогодні у кращому становищі ніж праотці Адам і Єва у раю (і це не перебільшення), бо як спокусить кого сатана на гріх, завше можна покаятися і причаститися Святих Дарів, і знову перебувати з Христом. Безперечно, це найважливіше і найсуттєвіше, а усілякі: пентаграми, тризуби, свастики, серп і молот, тощо - для християнина ніщо, бо знаємо: “Ідол у світі ніщо”. І, як сказав святий апостол Павло: “Бо хоч і є так звані боги, чи на небі, чи на землі, - так як є багато богів і господарів багато, - але у нас один Бог Отець, від Котрого все, і ми для Нього, і один Господь Ісус Христос, через Котрого усе, і ми через Нього.” (І Кор. 8, 5-6). Тому-то, символи сатани для нас - теж ніщо, а негаразди і біди - малозначимі і мимоходячі. Чи не так само думали православні на початку цього століття, коли безбожжя змією вповзало у їх серця і душі? Не бачили вони, не бачать і сьогоднішні християни, як така “позиція” приводить їх до двоєдушності та байдужості і ставить в один ряд с протестантами, адже це мовчазне змирення з духом “князя світу цього”, подібне до вчення протестантів про спасіння через одну віру. Протоієрей Митрофан Зноско-Боровський пише, що вчення протестантів про спасіння лише через віру привело всю Європу до моральної байдужості. “Християнин байдуже стоїть перед Богом, байдуже стоїть перед людьми. Він байдуже отримує від Бога благодать, від людей байдуже отримує зло”, - так звучить з уст Лютера проповідь квієтизму, байдужості, яка привела до легкого примирення з духом віку цього” Уподібнюючись протестанту, капітулюючи перед злом, такий “православний” стає людиною з подвійною мораллю: внутрішньою - євангельською, зовнішньою - смиренням перед “князем світу цього”, втрачаючи таким чином Божий Дар розпізнання. “Сім'я (насіння) суб'єктивізму привело протестантизм, як християнське вчення, до самогубства”, - пише протоієрей Митрофан. - Спасіння звершене, нічого більше не треба робити.” І хоча людина відчуває негаразди з власною християнською совістю, спокуса “широких воріт і просторої дороги” (Мф.7,13) уловила її. А під час Божественної Літургії її уловлює ілюзія херувимського служіння Богу. Але не буде Господь нас питати, що ми відчували під час Літургії, а обов'язково запитає: чому не дали води напитися спраглому і не нагодували голодного та не відвідали хворого і ув'язненого? Голодних же в Україні - мало не більше половини, адже нові більшовики, приховуючи свою богоборницьку суть, спромоглися зменшити величину зарплати працівника майже в 11 разів у порівнянні з 1990-м роком, і половину працездатного населення лишити без засобів існування через штучно створене безробіття. А становище пенсіонера гірше ніж в ув'язненого суворого режиму в Радянському Союзі. І все це видається за державотворення, за велике благо незалежності і самостійності... Під приводом блага ринкової духовності, дякуючи байдужості і пасивності “спасенних” християн, незважаючи на смішні потуги безпорадної опозиції, ведеться не бачена і не чувана війна. І хоча не було артилерійських обстрілів і ракетних ударів, фабрики і заводи в руїнах, земля пустує, 6-7 мільйонів людей мігрувало за кордон, щоб вижити, людські втрати перевищують втрати у Другій світовій війні (щодня сотні людей закінчують життя самогубством, кожен день вбивають більше тисячі немовлят в утробі матері, сотні людей зникають безслідно щодня, сотні громадян безкарно вбивають щоденно бандити, декілька сотень людей вмирають від наркоманії і алкоголізму кожного дня). Ця, ніби холодна війна, має пекельно-пекучі наслідки. Багатьом здається: Україна загинула, чесних людей не стало; скрізь - бандити, злодії, корупція, пройдисвіти та збоченці; на третині світових чорноземів явне пекло і беззаконня. Відбувається за словами Ісуса Христа: “і через збільшення беззаконня, у багатьох охолоне любов” (Мф. 24, 12). Люди втрачають віру і надію, на наших очах відбувається підміна моралі, втрачаються християнські чесноти і орієнтири. Підступно нав'язується новий тип поведінки людини іудео-християнської цивілізації, який зводить людину з рівня образу і подоби Божої до стану біоробота чи тварини, яка бездумно жує жуйку, їсть, п'є, займається сексом та насолодою своїх розбещених чуттів, не усвідомлюючи, що тим уподібнилася наркоманам і алкоголікам, які у вогні задоволення спалюють свою душу. Через все це різко впав опір людини до різних хвороб, як психічних, так і загальних; люди передчасно старіють і вмирають, а багато впали у зневіру і безпорадність - закінчують життя самогубством.
Блаженний Августин (354-430 роки) чітко окреслює рамки смирення: “Якщо влада наказує дещо противне Божественній волі, - не слухайте влади. Нам сказано: немає влади, як не від Бога; проте часто забувають, що слідує після цього, а саме: що все від Бога, як виходить - добре влаштовано; так ДАЙТЕ НАМ ДОБРЕ ФУНКЦІОНУЮЧУ ВЛАДУ І МИ НЕ БУДЕМО ОПИРАТИСЯ” (Сергій Фомин, “Русь перед Другим Пришестям”, Житомир, 1995).
|
|||||||
