ЗАЯВА СВЯЩЕННОГО СИНОДУ
РУСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ
від 8 листопада 2000 року.
Священий Синод Руської Православної Церкви з гіркотою і тривогою за долю єдності православних християн виражає глибоку стурбованість у зв'язку з недавніми діями Константинопольського Патріарха Варфоломія в Естонії, що повернули назад процес узгодженого вирішення проблем відносно стану Православної Церкви в цій країні.
З 26 жовтня по 1 листопада ц.р. Патріарх Варфоломій у супроводі архієпископа Карельського і всієї Фінляндії Іоана, ієрархів, духовенства і мирян Фінляндської Архієпископії Константинопольського Патріархату перебував в Естонії з офіційним візитом. Про свій намір відвідати Естонію, канонічну територію Московського Патріархату, Константинопольський Патріарх Варфоломій не сповістив Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II.
Отримавши інформацію про візит, відділ зовнішніх церковних відносин Московського Патріархату доклав зусиль, щоб під час перебування Патріарха Варфоломія в Естонії закінчилося чотирирічне протистояння між юрисдикціями двох Церков у цій країні. Були проведені переговори з повноважними представниками Константинопольського Патріархату і Уряду Естонії по досягненню миру між православними і відновлення однакових прав для всіх православних парафій, включаючи права на історичне церковне майно. Проте Константинопольська сторона відмовилася обговорювати запропоновану ініціативу, яка передбачала повернення юридичних прав на історичне церковне майно парафіям Естонської Православної Церкви Московського Патріархату, котрим це майно (18 храмів) віками належало і фактично використовується в даний час.
Таким чином Патріарх Варфоломій скасував попередню угоду. Тому Естонська Православна Церква Московського Патріархату, що нараховує понад 100.000 віруючих, не прийняла участі в канонічному спілкуванні з делегацією, що прибула з Патріархом Варфоломієм, вважаючи його відповідальним за розкол православної єдності в Естонії.
Православні члени Парламенту Естонської Республіки засвідчили: “очікування віруючих, що візит Патріарха Варфоломія в Естонію принесе нормалізацію релігійної діяльності православних парафій, не виправдалися”. Депутати висловили занепокоєння, що дії Константинопольського Патріарха приводять до “поділу православних за етнічною ознакою”.
Велике здивування серед православних викликала приурочена до візиту Патріарха Варфоломія в Естонію канонічно недопустима акція - Константинопольська Патріархія видала Акт про канонізацію єпископа Ревельського Платона, естонського ієрарха Руської Православної Церкви, який вже був прославлений за всіма канонічними правилами Руською Православною Церквою у серпні ц.р. Ювілейним Архієрейським Собором в образі святих новомучеників. Чин канонізації був урочисто проведений у храмі Христа Спасителя 20 серпня 2000 року, де була присутня і делегація Константинопольського Патріархату. Єпископ Ревельський Платон прийняв мученицьку смерть 14 січня 1919 року. Він був вікарієм Ризької єпархії Руської Православної Церкви і ніколи не був кліриком Константинопольського Патріархату.
Під час свого візиту в Естонію на офіційних зустрічах і в засобах масової інформації Патріарх Варфоломій заявив:
1) домовленість між двома Церквами від травня 1996 року щодо Естонії Руська Церква тлумачить неправильно: не можна розуміти цю угоду як “рішення, що дозволяє існувати в Естонії двом рівноцінним юрисдикціям”;
2) парафії юрисдикції Московського Патріархату в Естонії повинні підпорядковуватися у формі “екзархії” (представництва) або подвір'я;
3) в Естонії може бути тільки один митрополит або архієпископ з титулом “всія Естонії”, а при ньому може бути “екзарх” з парафіями, що підпорядковуються РПЦ;
4) у Московського Патріархату немає підстав домагатися права спадкоємності в Естонії;
5) Естонська Православна Церква Константинопольського Патріархату має правонаступництво в Естонії, і здійснює керівництво православ'ям на всій території країни;
6) Московський Патріархат повинен усунути зі своєї посади архієпископа Корнилія.
Священний Синод РПЦ побоюється повернення до трагічного стану лютого - травня 1996 року, коли через розкольницькі дії Константинопольського Патріархату в Естонії православні християни Константинопольської і Руської Церков, що живуть по всьому світі в тісному духовному зв'язку, виявилися позбавленими спільної Євхаристії з єдиної Чаші Христової. Константинополь відкидає основну компромісну домовленість, на яку РПЦ пішла “по крайній ікономії”, добровільно обмежуючи свої принципові канонічні позиції заради відновлення канонічної єдності між православними віруючими двох юрисдикцій не тільки в Естонії, але і в усьому світі.
Як відомо, православні громади на території сучасної Естонії протягом семи століть перебували в складі РПЦ. Її турботами побудовані на цій землі всі православні храми.
Двоїстість же в статусі Православної Церкви в Естонії виникла в зв'язку з політичними змінами на початку ХХ-го століття. Після надання незалежності Естонській Республіці Руська Православна Церква постановою Священного Синоду і Вищої Церковної Ради в 1920 році надала Естонській Церкві автономію.
У 1923 році Патріарх Константинопольський Мелетій, скориставшись важким станом Православної Церкви в Росії, незаконно проголосив юрисдикцію Константинопольського Патріархату на території незалежної Естонії, перетворивши Естонську Автономну Православну Церкву в Естонську Митрополію Константинопольського Патріархату.
У 1935 році Православна Церква в Естонії одержала громадську реєстрацію під назвою “Естонська Апостольська Православна Церква” (ЕАПЦ), у Статуті якої нічого не говорилося про підпорядкування Константинополю, представники котрого після 1923 року навіть не відвідували Естонію.
У червні 1940 року розширений Синод ЕАПЦ прийняв рішення про відновлення вимушено перерваних історичними обставинами канонічних відносин с РПЦ, у зв'язку з чим була утворена Естонська єпархія РПЦ.
Рішенням Священного Синоду РПЦ від 11 серпня 1992 року і Томосом Патріарха Московського і всія Русі від 26 квітня 1993 року були відновлені права автономії Естонської Церкви, і вона одержала назву “Естонська Православна Церква”.
Собор ЕПЦ 29 квітня 1993 року прийняв рішення керуватися в церковному житті парафій в Естонії Статутом ЕАПЦ від 1935 року. Це рішення одностайно було прийнято всіма учасниками Собору. Проте група декількох кліриків незабаром заявила про свою приналежність до закордонної церковної структури ЕАПЦ з центром у Стокгольмі.
11 серпня 1993 року був зареєстрований “Статут Естонської Апостольської Православної Церкви” (від 1935 року), поданий від імені закордонного Стокгольмського “Синоду ЕАПЦ”, і цій структурі були передані права на всю церковну власність. Так був спровокований церковний розкол в Естонії.
25 травня 1995 року Константинопольський Патріарх Варфоломій, перебуваючи у Фінляндії, звернувся з відозвою до православних Естонії, в якій закликав до “якнайшвидшого відродження Естонської Автономної Православної Церкви в складі Всесвітнього Патріархату”.
23 лютого 1996 року, у відповідь на односторонні і неправомірні дії Патріарха Варфоломія Священний Синод РПЦ визнав “дану акцію розкольницькою, що змушує нашу Церкву припинити канонічне євхаристійне спілкування з Константинопольським Патріархатом, а також не поминати Патріарха Константинопольського по диптиху Предстоятелів Помісних Православних Церков”.
Важке становище внаслідок розриву канонічних відносин, численні прохання віруючих змусили обидві Церкви до діалогу. У квітні 1996 року в Цюріху відбулися переговори Спільної Комісії, в результаті якої був узгоджений текст меморандуму, включений у сумісне рішення Синодів. Відповідно до цього документа відновилося спілкування і було вирішено “надати православним в Естонії свободу вибору - до якої церковної юрисдикції вони бажають належати” і всі православні одержали однакові права, включаючи право на майно”.
23 серпня 1996 року спільна комісія двох Патріархатів прийняла списки парафій, що визначилися у своїй юрисдикції.
З великим болем Священний Синод РПЦ змушений свідчити, що односторонні і неузгоджені дії Константинопольського Патріарха перекреслюють результати спільної роботи по досягненню угод, що передбачають рівноцінну присутність двох юрисдикцій в Естонії. Все свідчить про намір Константинополя узурпувати канонічну владу в Естонії і позбавити Естонську Православну Церкву Московського Патріархату не тільки юридичного, але і канонічного права спадщини в країні, де Православ'я виросло і зміцніло стараннями подвижників віри і благочестя, руських і естонців по мові, вірних чад Руської Православної Церкви.
Політика Константинопольського Патріарха в Естонії вносить потужний імпульс у громадське протистояння в Естонії за етнічною ознакою.
Священний Синод підтверджує автономний статус Естонської Православної Церкви в лоні Матері-Церкви - Московського Патріархату, наданий святим сповідником Всеросійським Святішим Патріархом Тихоном і затверджений Томосом Патріарха Московського і всія Русі Олексія II.
Священний Синод заявляє, що до відновлення згоди в питанні канонічної приналежності Православної Церкви в Естонії і досягнення миру і справедливості стосовно всіх православних у цій країні, Московський Патріархат рішуче відходить від будь-яких заходів з участю Патріарха Константинопольського Варфоломія.
У зв'язку з цим, представники РПЦ будуть вимушені утриматися від участі в заходах 30 листопада ц.р. у Стамбулі, приурочених престольному празнику храму апостола Андрія Первозванного, та в різдвяних ювілейних святах 25 грудня ц.р. у Стамбулі, а також в екологічному симпозіумі під час круїзу Патріарха Варфоломія по Балтійському морі, наміченого на період з 25 травня по 5 червня 2001 року, вважаючи відвідини ним під час цього круїзу єпархій Руської Православної Церкви небажаними.
