Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
СПОВІДЬНЕМОЛИТВЕННІСТЬВипадок нецерковності - гріх загальнопоширений. Говорячи про цей найважливіший бік духовного життя, сповідник повинен сказати на сповіді - як він молиться, які плоди його молитви: чи дає йому молитва духовну втіху, чи, навпаки, сприймається як духовна повинність, від якої він намагається під будь-яким приводом ухилитися; чи користується він православним молитвословом, чи читає Євангелію. Кожна віруюча людина повинна щодня в молитвах поминати своїх близьких, живих і померлих, за здоров'я і за упокій душі; повинна молитися за ворогів і кривдників, за тих, що викликають в неї почуття неприязні, хто, можливо, несправедливо образив її. Потрібно часто відвідувати богослужіння, бувати в храмі в неділю та у великі свята, необхідно дотримуватися встановлених Церквою постів - не тільки утримуватися від їжі, але і в моральному розумінні. Потрібно примиритися з тими, з ким сварився, подавати милостиню, прощати борги, треба відвертати від себе все суєтне і зосереджуватися на вічному. Гаряча молитва відрізняє щиро віруючих від віруючих “ні теплих, ні холодних”. Потрібно не силувати себе вичитувати молитовне правило, відстоювати богослужіння, а здобувати дар молитви у Господа, полюбити молитву, чекати радісного часу молитви. Віруючий повинен прагнути ввійти в молитовну стихію, навчитися розуміти і любити музику церковних піснеспівів, їх незрівнянну красу і глибину, звучання і духовну образність літургічних символів. Дар молитви - це і вміння володіти собою, своєю увагою, повторювати слова молитви не тільки губами і язиком, але всім серцем свідомо брати участь у молитовному діянні. Виховати необхідність Ісусової молитви: “Господи Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй мене, грішного”, і цю молитву вимовляти про себе завжди і всюди, особливо у важкі хвилини спокус і скорбот. Отже, брате, поглянь уважно: яких з перелічених тут необхідних правил, постанов, обов'язків християнських ти не дотримуєшся і грішиш проти віри нашої, проти святих церковних постанов, - і не забудь покаятися у цьому! Всі перелічені гріхи, в основному, недостатністю віри, релігійності, церковності. Гріх полягає в відчутті переваги власних духовних “досягнень.” Цей гріх особливо поширений серед людей духовно розвинутих, з підвищеною духовною чутливістю, які живуть аскетичним життям. Людина, що знаходиться у стані спокуси досягнення, уявляє себе гідною і думає, що досягнула особливих плодів духовної досконалості, підтвердженням чого служать для неї найрізноманітніші “знамення”, тобто сновидіння, голоси, видіння наяву. Така людина може бути обдарованою містично, але при відсутності церковної культури і богословської освіти, а головне - через відсутність доброго, суворого духівника і наявність середовища, схильного легковірно сприймати її розповіді як одкровення, така людина незабаром виплекає в собі горду думку і фальшивопринадне розуміння свого духовного стану. Звичайно, починається все з прийняття сумбурно-загадкового сну за містичне одкровення чи пророцтво. Наступна стадія - наяву з'являються сяючі видіння, в яких вона впізнає ангела, чи якогось святого, навіть Богородицю і Самого Спасителя. Вони повідомляють найнеймовірніші одкровення, часто цілковито безглузді. За вченням святих отців, не слід звертати уваги на сновидіння, тим більше переказувати їх. І слід вкрай недовірливо ставитися до різноманітних видінь і знамень - поспішити висповідати всяке дивовижне видіння духівнику; також - уважно слідкувати за серцем - чи не поселилося в ньому горде почуття про особисту вибраність, духовність, і найбільше боятися цієї язви в душі, з котрої і починається звабливий стан. Це найбільш глибокі, поширені і смертні язви, з яких починаються людські гріхи. Гординя - мати всіх пристрастей і гріхів, ніщо так не віддаляє людину від Бога, як гордість. Поряд стоять і всі схожі хвороби: самолюбство, зарозумілість, бундючність, егоїзм, лицемірство і т.п. Гордість буває не завжди помітною, але її присутність виявляється в багатьох вчинках. Уважна до свого внутрішнього світу людина може зауважити її в собі, але не завжди можна словами описати свою гординю і виміряти її глибину. Зате марнославство, як найближчий слуга гордині завжди помітне. Це дуже підступна пристрасть, вона як злодій, чи як настирливий митар старається з будь-якої чесноти, з будь-якого вчинку, здерти подать на користь гордині во славу самовдоволеному “Я” людини. Чи робиться добре діло, чи зле, гарне чи погане - марнославство тут як тут, видивляється, - чи не можна себе похвалити, щоб наситити хворе самолюбство. І навпаки: перш ніж щось зробити людина інколи міркує - чи варто робити, як робити, ради чого; і ось тут марнославство і втручається зі своїми користолюбивими пропозиціями, лукаво перекручуючи добре побажання і підмінюючи богоугодні мотиви легковажними - заради прославлення своєї особи. Почала людина добре діло ради Господа виконувати, а марнославство шепне: “Виконуй - дуже добре діло, і про тебе будуть так гарно відзиватися...”, - появляється натхнення і сила волі, і не зауважує людина, як прийняла лукавий помисл і трудиться вже на славу собі, а не Богу. Тому-то так часто Спаситель вказував на цю пристрасть - і молитися не напоказ, і милостиню давати таємно, і будь-яку справу робити для Бога, а не перед людьми. І така різноманітна і підступна дія цієї пристрасті, що важко встежити за всіма її проявами, але можливо, інакше не було б подвижників. І як пишуть святі отці, що тільки усунеш один прояв марнославства, як воно підстерігає тебе в протилежному по значенню вчинку - подібно, як лушпиння в цибулині, знімеш одну, а там така ж. Хоча ця пристрасть невідступна і важкозцілювана, але з нею потрібно нещадно боротися, бо вона нищить усі зусилля людини. Життя християнина може бути зовні найзразковіше, найщиріше, а з середини все з'їдене цим червом, побудоване на такому хибному фундаменті (на піску) - і величну, розкішну споруду повалить легкий вітерець. Вважай, брате: в наш час ця пристрасть дуже поширена серед християн в вигляді нещирого благоговіння, улесливості і лицемірства. Тому слідкуй за серцем своїм і такі гріхи говори на сповіді, щоб тобі не проміняти славу Божу на славу людську. (Далі буде) Архімандрит Лазар |
|||||||
