ЧИ ВМІЄМО ПРОЩАТИ І МИРИТИСЯ?
(На допомогу вчителю "Християнської етики")
Мета. Показати дітям, що миритися необхідно, і стає це можливим, коли ми вибачаємо іншій людині, вміємо стриматися і поступитися.
Хід уроку. Скажіть-но діти, чи буває так, що ми сваримося чи сперечаємося? А через що сваримося, хто як думає? (обзиваємося, не ділимося тим, що маємо, не поступаємося один одному, ін. причини). Чи можна жити так, щоб не сваритися і не сперечатися? Можна, але важко. Але навіть, якщо посварилися, треба вміти миритися. Хтось знає, як треба миритися, якщо ти з кимсь посварився? Наприклад, ви з товаришем чи подругою щось погане сказали один одному, не допомогли абощо. Як помиритися?
Далі читається оповідання
Василь Сухомлинський
ЛИЖІ Й КОВЗАНИ
Восени батько купив Борисові ковзани. А його другові, Євгенові, подарував батько лижі.
Думає Борис, що краще - ковзани чи лижі? Мабуть, лижі. Адже на лижах можна кататися скрізь - і в селі, і в лісі. А на ковзанах - тільки на ставку.
От і каже Борис Євгенові: - Поміняємося, Євгене? Я дам тобі ковзани, а ти мені лижі.
Помінялись. Настали морози, а снігу немає. Замерз ставок. Катається Євген на ковзанах, а Борис сидить вдома з лижами.
Узяв Борис лижі, поніс до Євгена і каже: - Не будемо мінятись... Поверни мої ковзани, візьми свої лижі.
Євген нічого не сказав, віддав Борисові ковзани, а лижі забрав. Того ж дня пішов сніг. Цілу добу кружляли лапаті сніжинки, білим килимом встеляли землю. Засипало снігом і лід на ставку. Катається Євген на лижах, а Борис сидить вдома з ковзанами. Минає тиждень, два. Щодня йде сніг.
Узяв Борис ковзани, прийшов до Євгена й каже:
- Ні, Євгене, таки поміняймося. Дай мені лижі, а собі візьми ковзани.
- А як завтра сніг розтане? - запитав Євген.
Як ти думаєш: Що допомогло Євгенові не сваритися і не сперечатися з Борисом?
Що ж потрібно, щоб помиритися?
По-перше: треба пробачити другові все, що він тобі зробив. І забути, про те, що сталося.
По-друге: запитати свою совість: чи не винен я в тому, що сталося? І, якщо винен, попросити пробачення.
По-третє: поступитися другові, щоб він не ображався на тебе.
Часто доводиться вибачати те, що зробили тобі навмисне - вдарили, сказали образливе слово, наговорили щось несправедливе, - тоді пробачати важче. Легше, якщо хтось перший попросить пробачення.
Тому, якщо трапляється в тебе з друзями непорозуміння, попроси вибачення і подумай чи не ти допустив помилку, яка призвела до сварки.
Є у християн добра традиція - в Прощену неділю, перед Великим постом просити один у одного пробачення. І не залежить це від того чи ображав ти когось чи ні. Просять християни пробачення, щоб навіть, коли ненароком словом чи, може, й поглядом образили, то щоб простили. Підходять люди один до одного, кланяються і кажуть: “Простіть мене”, а відповісти треба: “Бог прощає і я прощаю”. Так ми вчимося просити пробачення першими. І коли ці слова вимовляються, серця в людей наповнюються радістю.
Олесь ГЕРЕТА
СТРАЖДАЛЬНОМУ ІСУСОВІ
Вінець терновий наложили
Тобі — Цареві всього світу —
Та наругалися і били
Тебе Твої невдячні діти.
А Ти, щоб клятву з нас здіймити,
Прийняв весь глум без нарікання,
Ще й дав себе на хрест прибити,
Щоб нас звільнити від страждання.
Тож просимо Тебе ми нині,
Прости й не дай нам в гріх упасти,
Щоб через людськії провини
Не поновлялись Твої страсті!
Священик Богдан Огульчанський,
м. Київ
Рубрику веде
Оксана Жаборинська,
відділ освіти і катехизації Львівської єпархії.
