ВЕЛИКОДНІ ПИСАНКИ
(На допомогу вчителю "Християнської етики")
Cценарій вистави
Дійові особи:
Ведуча. Курочка. Червона писанка. Зелена писанка. Жовта писанка. Коричнева писанка. Біла писанка.
Ведуча:
Знову приходить весна в Україну. Воскресає природа, воскресає життя. Надходять Великодні свята. Українці у своїх оселях печуть паски і беруться за давнє-прадавнє ремесло - розписування писанок. З поколінь передається це споконвічне мистецтво. Протягом цілих десятиліть намагалися вилучити його з історії українського народу, знищити, та даремно, бо писанка вічна, як сам український життєлюбний народ. Існує легенда: “У темному підземеллі живе злий дух Пекун, прикутий на 12 ланцях. З тієї безвісті посилає він на землю своїх слуг, а коли якийсь повертається, то він і питає: “Чи діти шанують своїх батька й матір? Чи брати і сестри ворогують між собою чи ні? Чи сусід заздрить сусідові чи ні? А чи писанки ще пишуть?”
Слуги відповідають злому духу:
“Пишуть усі люди, сповідаються і мирно живуть між собою”. Тоді Пекун аж заходиться від злості й плаче, бо ті, що не пишуть писанки, то його люди. Пекун ними тішиться. Зірвався би злий з ланців, але дуже міцне залізо. Доки він не розірве залізні ланці, доти й люди писатимуть писанки. Доки люди пишуть писанки, доти буде світ”.
Задзвонили радісно дзвони в церквах. Христос воскрес! Тендітна українська писанка перемогла зло! Тож тішмося воскресінням Господнім, любімося і даруймо одне одному писанки! На щастя, на долю, на віки вічні!
На сцену виходить п'ять писанок. (Костюми писанок: бочкувата форма з твердого дроту накривається гофрованим папером, на голівках відповідні прикраси тієї ж самої форми, кольору. Костюм вдягається через голову.) Далі з'являється Курочка, яка має тільки жовтий дзьоб, нашитий на білу матерію.
Курочка:
Ко-ко-ко, куд-ку-дак, знесла яйце, як кулак,
Цілу купу наскладала, а ще більше планувала.
Ко-ко-ко-ко, куд-ку-дак, всі великі, мов кулак!
Писанки починають обережно рухатись і поволі підходять ближче до краю
сцени, залишаючи позаду себе великий кошик.
Всі писанки:
Стук, стук, стук, обережно,
Бо в кошику тісно
Стук, стук, стук, обережно,
Від жари аж млісно!
Червона писанка.
Я сидіти тут не хочу,
На підлогу собі скочу.
Зелена писанка.
Ходімо швидше, вилізаймо,
Пісню гарну заспіваймо!
Писанки обертаються навколо себе, хваляться своїм вбранням.
Співають пісню “Ми яскраві писаночки”:
Ми яскраві писаночки,
Гарні, гарні паняночки,
Нас писала невеличка
Марусенькина сестричка.
Ой писала в темну нічку
І спалила цілу свічку,
Жовтим воском нас красила
І до фарби положила.
Червона писанка.
В буряках мене купала,
На червоно змалювала.
Зелена писанка.
У траві мене варила,
На зелено закрасила.
Жовта писанка.
Мене вбрала у лушпину,
В цибулевую свитину.
Коричнева писанка.
В шкірці яблуко мочила,
Це додало мені сили.
Біла писанка.
Я біленькою зосталась,
Тільки квіточок набралась.
Червона писанка.
А мене квітчають червоні хустинки.
Зелена писанка.
Мене вкривають зелені листочки.
Жовта писанка.
Мене у жовті взори прибрала.
Коричнева писанка.
На мене коричневих цяток наклала.
Біла писанка.
Я така гарна, й не передати.
Всі писанки.
Всі ми гарненькі — і хочем сказати:
Христос воскрес! — шепочуть квіти,
Несеться шелест їх по лузі.
Христос воскрес! — вкраїнські діти,
Радійте всі — ви наші друзі!
Христос воскрес! — щебече дивно
Мала пташина у гніздечку.
Христос воскрес! — моя родино,
Моя хатино, мій садочку.
Христос воскрес! — Дніпро клекоче
Й несе цю вість у Чорне море.
Вкраїно, встань, протри вже очі,
Всміхнися і, забудь про горе!
Далі всі урочисто співають “Христос воскрес!”
Христос воскрес! Радійте, діти!
Біжіть у поле, у садок,
Збирайте зіллячко і квіти,
кладіть на Божий Хрест вінок.
Нехай бринять і пахнуть квіти,
нехай почує Божий рай,
Як на землі радіють діти
і звеселяють рідний край!
На нас погляне Божа Мати,
радіючи з святих небес,
Збирайтесь, діточки, співати.
Христос воскрес!
Христос воскрес!
Нехай бринять і пахнуть квіти,
нехай почує Божий рай,
Як на землі радіють діти
і звеселяють рідний край!
