Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ЗВИЧАЇ ПЕРШИХ ХРИСТИЯНШлюб У язичників існував звичай, за яким багатодітні батьки добровільно підкидали своїх дітей іншим сім'ям відразу після народження. Християни вважали це жорстокістю. “Ми одружуємося, - пише св. Іустин, - виключно для виховання дітей, але, відрікаючись від шлюбу, бережемо цнотливість”. Св. Климент Олександрійський пише: “Повинен або одружитися, або завжди дотримуватись стримання” (“Про виховання дітей”). Отже, вони визнавали тільки два стани, і останньому, як закарбованому прикладом життя Іісуса Христа, віддавали перевагу перед першим. Багато хто давав обітницю дівоцтва відразу після свого Хрещення (Тертуліан “Дружині”). І серед тих, хто з дитинства були християнами, знаходилося багато людей протилежної статі, які зберегли цнотливість до смерті (Св. Іустин). Відомо, що були і такі, що надмірно прагнули зберегти цнотливість і оскопляли себе. Згодом ці приклади знайшли було стільки наслідувачів, що для приборкання їх потрібні були заборони соборних постанов (Апостольські правила 21, 22; правило Нікейського Собору 1; Тертуліан, “Про одноженців”). Св. Климент Олександрійський приводить пророкування апостола Павла щодо того, як в останні часи люди осуджуватимуть шлюб (1 Тим. 4, 3). Саме це змусило св. отців і інших доводити святість шлюбу і підтверджувати прикладами апостолів Петра і Филипа, що перебували в шлюбі. Отці Церкви з повагою дивилися на шлюб, як творіння мудрих, призначених для безсмертя. Вони не хотіли, щоб люди шукали тільки жагу в цьому священодійстві, але щоб воно (священодійство - інтимний зв'язок чоловіка і жінки) було кероване розсудливістю і сором'язливістю, постійно пам'ятаючи про Того, Який бачить все, і при цьому суворо оберігали тіло, яке є храмом Його. “Серед правил про виховання дітей знаходимо і те, що намагалися вчасно їх пошлюбити, щоб недопустити неподобства (“Постанови апостолів”). По взаємній згоді обох сторін шлюб відбувався привсенародно і в церкві, де був освячений благословенням пастиря (Тертуліан “Дружині”). Наречені подавали один одному руки, наречена одержувала від нареченого перстень з зображенням хреста або символом якоїсь чесноти, наприклад: голубки, якоря, риби. Це, зазвичай, викарбовувалося християнами на печатках, а відомо, що в древніх перстені служили печатками. Християни не укладали шлюбів у святкові дні і в дні посту, на цій підставі і досі забороняється вінчати. І, взагалі, вони завжди утримувалися від статевих подружніх зв'язків, коли хотіли віддати себе, виключно, молитві по велінню Апостола (1 Кор. 7, 5). Св. Климент Олександрійський говорить, що віддані Богу християни після того, як вони узгодять кількість дітей, повинні, перебуваючи в шлюбі, ставитись один до одного, як брат до сестри, тому що після розлучення з тілом (тобто після смерті - ред.) перебуватимуть саме в таких відносинах (“Стромати”). Тертуліан свідчить, що багато хто з чоловіків дійсно берегли незайманість по взаємній згоді. Він же щастя християнського шлюбу зображує так: “Подружжя-християни несуть спільну ношу, являють собою одне тіло і одну душу, разом моляться, разом стають на коліна, разом дотримуються посту і повчають один одного. Навзаєм, спонукають себе до славослів'я Господа” (“Дружині”, “Про воскресіння тіла”). Заборонялося вірним одружуватися з невірами, але коли, котрийсь з них до Хрещення перебував у шлюбі, дозволялося їм жити разом (1 Кор. 7, 12). Повторний шлюб, хоча не зовсім заборонявся, але в деяких Церквах накладали покаяння на таке подружжя. З журналу “Православне життя”,
№5, 2000, вид.”Православна Русь”, США |
|||||||
