ПАПУ ЗАПРОШЕНО:
ВІН МАЄ ВІДВІДАТИ УКРАЇНУ В ЧЕРВНІ
ПОГЛЯД З КАНАДИ
Папу запрошено: він відвідає Україну в червні 2001 року. На початку 90-х років автор цього репортажу, як один з групи православних богословів, брав участь у конференції з Римо-Католицькою Церквою у Північній Америці.
Я якось зблизився з одним католицьким богословом, професором, і він одного разу під час прогулянки в парку довірив мені таємницю. Сталося це в нашій розмові про недавню зустріч папи Іоана Павла П з президентом СРСР Михайлом Горбачовим. “Після цієї зустрічі, - сказав мені мій друг, - до американських церковних властей прийшов наказ з Ватикану зібрати всіх україномовних римо-католицьких священиків у США і підготувати їх до якоїсь спеціальної місіонерської праці.” Такими священиками, найправдоподібніше, могли бути поляки. Мій співбесідник сказав, що таких священиків назбиралося декілька сотень. Де вони були потрібні? Тут можна було робити різні припущення, але, здається, правдиво про це говорить, видана в 1999 році “Історія релігії в Україні”, видання Національної Академії Наук України, Інституту філософії, відділення релігієзнавства. В підрозділі “Сьогоденна релігійна карта України” читаємо: “Серед Церков, що динамічно розвиваються, в останні роки є римсько-католицька Церква. Утворено Львівську архідієцезію, як її духовний центр, яку очолює архієпископ Мар'ян Яворський, а також Житомирську, Луцьку і Кам'янець-Подільську дієцезії. Підпорядкована нунцію (послу) Апостольської столиці в Україні, автономно діє структура РКЦ на Закарпатті. Відкрито шість духовних навчальних закладів, зокрема: Український римо-католицький університет. На сьогодні більше ніж 750 католицьких громад є в усіх областях України. РКЦ має 33 монастирі, 307 недільних шкіл, 12 періодичних видань та більше 400 служителів культу, серед яких 274 - іноземці.”
Виходить, що ті 274 католицьких священиків-іноземців були допущені в Україну на основі домовленості папи Іоана-Павла II з президентом М. Горбачовим. Ці два мужі відтоді так здружилися, що між ними зав'язалася інтенсивна кореспонденція: М. Горбачов запросив папу відвідати СРСР, а папа Іван Павло сказав, що їхня зустріч і дружба між ними - це ніщо інше, як “підготовка Божого провидіння”. (Документальний опис відносин папи Іоана-Павла - М. Горбачов у вінніпезькому щоденнику “Фрі Пресе” за 9 березня 1992). Провидіння подбало й про те, що замість Росії папа має відвідати Україну. Якщо насправді відвідини папою України відбудуться, - тоді на цьому грунті може розвинутися непередбачений сценарій.
Відвідини високого церковника якогось народу, країни, в даному випадку папою-поляком України, - це ніби вияв братніх стосунків, дружби, доброзичливості - так воно і повинно бути. А може статися і так, що Папа дійсно внесе дух примирення між народами Польщі і України. Між цими двома державами-народами, як на це сподіваються, і хто не захоче привітати це? Бо ж справді, - але... І якби не оте велике “але”, воно існує і його не можна обминути.
Відвідини папою України - подія не буденна, тому її доводиться розглядати в певному контексті. Тут йдеться не тільки про категорії католицизму чи православ'я, Ватикану і Сходу Європи, але й про такі конкретні категорії, як Україна і Польща, та українці і поляки.
Папа Іоан Павло II в листі до патріарха Варфоломея наполягає на продовженні між ними “діалогу правди і добродушності”, а самих католиків і православних закликає “інтенсивно посилити тривалі братерські стосунки в дусі взаємної довіри і пошани”. А це зовсім не те, до чого папа Урбан VIII закликав польського короля Сигизмунда III в листі від 12 листопада 1623 року палкими словами (збережено текст оригіналу):
“Вставай, вставай, преславний своїми побідами над турками і ненавистю, якою палають невірні до тебе, Королю. Хапай за зброю і щит і, коли цього вимагає спасіння народів, вогнем і мечем винищи заразу схизми. Нехай руська Унія надхненна Св. Духом, потверджена папами, а так нагло підкопана, вкінці піднесе свою голову, нехай відчує що Бог поставив на півночі могутнього короля для оборони її святої справи.
Чули ми, що там існують схизматицькі братства й готовляться нові закони проти уніятів. Нехай же Твоя Королівська Достойність, що повинна бути обороною віри, зломить цю зарозумілість... Покарай фальшивих єпископів, що розсівають тільки ворожнечу і є провідниками на козацьких сеймах...”
(Іgпаtіush Киlсzуnskі, 0SВМ, Sресітеп ессlеsіае Ruthепісае. Раrіs, 1859, р. 242-243).
Папа Іван Павло II войовничого пафосу Урбана VIII не проявляє, але це не значить, що той пафос завмер. Вистачить ознайомитися з виданням римо-католицького центру св. Бенедикта, що існує в Річмонді, Нью Гампшір, США, Fгоm thе Ноusеtорs ч. 41, 1998, щоб переконатися, що не зважаючи на дух сучасного екуменізму, та братні заклики до миру й співпраці, - дух войовничого католицизму живий і сьогодні продовжує роботу в своїй традиції .
Вступна стаття згаданого журналу під заголовком “Два патрони правдивого екуменізму” присвячена Йосафатові Кунцевичу й Андрієві Боболі. Йосафат Кунцевич - уніятський єпископ, русин, Андрій Боболя - єзуїт-поляк. Вони обидва вмерли “мученичою” смертю, а опис в статті їхнього життя і смерті перевищує методи й міри середньовіччя. Місцем місіонерської праці обох мучеників була “схизматиська Росія” - пише автор статті, братчик Франсис і продовжує: ”Улюбленим апостольством Андрея Боболі були “не заражені єрессю і схизмою” діти. Він навчав їх віри так сильно, і так любовно, що вони не могли її забути. А число навернених? - Десятки тисяч! Бувало, що він навертав від руської схизми цілі дієцезії з їхніми єпископами. Ті, що його любили, називали його ловцем душ, схизматики називали його грабіжником душ. Між багатьма ворогами нашого “грабіжника душ” були козаки, жорстоке плем'я, що недавно прийняло східну схизму під опікою росіян".
Таким тоном і такими нісенітницями насичена вся стаття братчика Франсиса, якщо не поляка, то людини добре пройнятої польським духом та пафосом навернення Сходу до католицизму. І нехай собі. Але ілюстрація “морденців св. Андрея” - “жорстокого плем'я козаків” - картина І. Ю. Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султану” не підходить так вимогам “правдивого екуменізму”, як і норовам соціальної та етнічної етики. Frот thе Ноustорs - релігійний журнал, його видає і поширює братство “Раби Непорочного Серця Марії”. Те, що це братство робить і поширює, багато хто приймає за правду. Наскільки американці можуть розібратися в тому, що в їхньому журналі повно релігійної, політичної та історичної неправди; або що ілюстрація “морденців Св. Андрея” картиною Рєпіна - це неповага й образа для українців; або що українці ніколи не втручалися в релігійні чи національні інтереси поляків, як поляки втручалися в інтереси українців. А реакція українців на ці втручання не тільки зрозуміла, вона оправдана!
А тепер назад до сьогодення: їхнє “апостольство” - це нечесна наруга, глум над зубожілим становищем України та її народу - наруга й глум, прикриті вдоволеними дружніми усмішками президента СРСР М. Горбачова і Іоана Павла II римського папи.
Папа має приїхати в Україну...
В Україні 750 римо-католицьких громад; чимало з них були зареєстровані й обсаджені духовенством ще за СРСР; і дуже правдоподібно, що це внаслідок домовленості Горбачова з Папою. Тепер сам Папа поїде в Україну. Побачимо, кому ця подорож вийде на потіху. В Києві Папа відвідає римо-католицький храм, що на Володимирській гірці... в самому серці столичного міста. Храм відкритий щодня і богослужіння там проводять на різних мовах, також - і українській.
(Мова і орфографія оригіналу збережені)
Протопресвітер д-р Степан Ярмусь,
газета “Вісник”, Канада, №2, 2001 року
