Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ПОДРУЖНЯ ВІРНІСТЬДо слів Премудрого прихилимо своє вухо і ми. З численних бід, обрушених на людський рід, подружня невірність є однією з головних, яка в свою чергу породжує безліч інших. На думку свт. Іоана Златоуста, світ складається з держав, держави - з міст, а міста - зі шлюбів. І якщо ми зруйнуємо сім'ю або внесемо чвари і розбрат, то так ми похитнемо “підвалини” всесвіту. Навіть Свята Церква уподібнюється в Новому Завіті Нареченій Свого Жениха - Іісуса Христа, а чоловік і дружина, відповідно, подібні в шлюбі Христу і Церкві (Єф. 5, 25-33). Чи не тому Свята Церква карається розколами і заколотами, що сім'я - ця “мала Церква” - всюди опоганюється й зневажається різноманітними гріхами? Які ж гріхи найбільше підривають шлюб? Коли фарисеї запитали Христа про розлучення, він відповів, що всякий, хто розлучається з дружиною не через перелюб, прагне перелюбу (Мф. 19, 9). З безлічі причин, що руйнують сімейне життя, ми могли б назвати і пияцтво, і бездітність, і бідність, і “несумісність характерів”. Господь з усього згадав тільки про перелюб. Він єдиний - найстрашніший, знищує шлюб, тоді як інші причини лише обтяжують його. “Тож вони вже не двоє, а одна плоть. Отже, що Бог з'єднав, того чоловік нехай не розлучає” (Мф. 19, 6) - такі слова Христа про шлюб, стислі, але дія їх, як меч обоюдогострий. Вже сам факт створення Богом одного чоловіка і однієї жінки запевняє нас, що чоловік повинен мати лише одну жінку-дружину і помічницю, а жінка - лише одного чоловіка - за чоловіка, взаємно. Ні розлученню, ні зраді немає місця в Божому замислі про шлюб. Але наскільки ця біблійна правда відрізняється від повсякденної фальші! Ми схожі на тих євреїв, про яких говорив Бог вустами Ієремії: “Це відгодовані коні: кожен з них ірже на дружину іншого. Невже Я не покараю за це?” (Ієр. 5, 8). Як і всякий гріх, розпуста приносить короткочасну втіху, а за собою тягне тривалу гіркоту. Сварки, бійки, аборти, покинуті діти, вбивства, самогубства, хвороби стоять за розпустою, як діти за матір'ю. “Смертю помреш”, - сказав Господь Адамові, намагаючись страхом відвадити від гріха. Але Адам не послухав. Першому сину Адама, Каїну, що виношував в собі чорні думи Господь сказав: “...біля дверей гріх лежить; він манить тебе до себе, але ти пануй над ним”. Гріх вабить до себе і нас. “Пануй над ним”, - говорить Слово Боже. Всякий гріх зароджується в думці, і найнадійніша перемога - це вигнання грішної думки зі свого розуму і серця. По-перше, нехай кожний одружений чоловік покладе на серце таку думку: “У світі не існує для мене більше жінок, окрім моєї дружини”. “У світі більше немає чоловіків, окрім мого чоловіка”, - так нехай думає кожна заміжня жінка. По-друге, свт. Іоан Златоуст радить людині, ураженій стрілою блудного помислу, ввійти в кімнату і, зачинивши двері, читати зі Святого Письма ті місця, в яких говориться про святість шлюбу. По-третє, молитва, що завжди зігріває і захищає людину, захистить її і в цьому випадку. Людина, що молиться, по слову Пімена Великого, подібна до посудини, яка стоїть на вогні. На неї не можуть сісти нечисті комахи. Так і до людини, що молиться, не можуть пристати спокуси, що оточують її з усіх сторін. Є місце для молитви навіть і на подружньому ложі. Приклад молитви в першу шлюбну ніч приводиться в книзі Товита. Ось закінчення цієї молитви: “І нині, Господи, я беру цю сестру мою не для вдоволення похоті, але воістину як дружину: благослови ж помилувати мене і дай мені зістаритися з нею! І вона сказала з ним: “Амінь” (Тов. 8, 7). Але не тільки духовні вправи (читання, молитва, роздуми) потрібні. Необхідно дотримуватися і посту плоті. Пророк Ієремія не випадково називає людей, розпалених жагою, “кіньми вгодованими”. Плотські пороки не випадково вкорінялися понад міри в місцевостях родючих і багатих. По слову книги Буття земля Содомська була “як сад Господній” (Бут. 13, 10), а гріх Содому полягає в “гордості, перенасиченні і ледарстві, і вона (земля) руки бідного і нужденного не підтримувала” (Ієз. 16, 49). Ще раз можна подивуватися Божій мудрості Матері-Церкви, що розсудливо оточує наше життя з чотирьох сторін ніби чотирма стінами: Великим, Петровим, Успенським і Різдвяним постами. Кожну седмицю нашого життя Церква скріплює постом в середу і п'ятницю. В усі ці дні ми не тільки утримуємося від розмаїття страв, але й утримуємося від подружньої близькості. В результаті такої помірності міцніє духовна близькість між чоловіком і дружиною, вони цінують і бережуть сімейну злагоду, сприймають свої сімейні відносини як дарунок Бога. Подібно простолюдин з апетитом вкушає просту і здорову їжу, а багач проводить час в пошуках насолод. Так роботяга солодко спить на твердому ложі, а ледар крутиться на перині до світанку. В одній з притч Соломон повчає того, хто знайшов мед, щоб той їв стримано, щоб не занудило від з'їденого. Для тих, хто вкушає мед подружнього життя в міру, взаємна близькість буде бажаною, а зрада - неможливою. Для тих, кого нудить від пересичення, хто, наслідуючи римських патриціїв, лоскоче пір'їною гортань, щоб вирвати і їсти знову, - для них не існує нічого святого, а “всі думки і помисли їх сердець - зло повсякчасне” (Бут. 6, 5). Намагаймося ж, улюблені, постом і молитвою очиститися від гріхів і оборонитися від спокус, щоб бути угодними Богу нашому - “Свідку між чоловіком і жінкою юності його” (Мал. 2, 14). Преподобний Паїсій Афонський сказав: “Коли зруйнується сім'я, буде зруйноване все: і духовенство, і чернецтво”. Правдивість цих слів ми відчуваємо вже не тільки серцем, але і шкірою. Тільки розпустою, без воєн і епідемій знищуються цілі народи. Милостивий Господь і напоумить, і збереже нас молитвами святих Іоакима і Анни, Петра і Февронії, Миколая і Олександри... Священик Андрій Ткачов,
м. Львів |
|||||||
