Газета "Світло Православ'я"

ЩО ТАКЕ СВЯТІСТЬ?

Слово “святий” існувало в мові народів ще до прийняття ними християнства. Тоді воно означало - “сильний, міцний, великий на зріст”, потім - “світлий, осяйний, незаплямований, чистий, шанований”. Спорідненими є слова “цвіт”, “світло”, “святий”. Повний православний богословський енциклопедичний словник приводить декілька визначень поняття “святий”:

- те, що й обраний, істинно віруючий, обраний на служіння і славослів'я Богу;

- який живе за правилами, продиктованими вірою;

- угодник Божий, удостоєний вічного блаженства.

Приналежність до лику святих завжди розглядалося церковною свідомістю як факт прояву в Церкві святості Божої, посередником якої є подвижник благочестя.

Свідченням такої святості є:

1. Віра Церкви в святість подвижників як людей, що догодили Богу і послужили пришестю на землю Сина Божого і проповіді Святої Євангелії (на підставі такої віри прославилися праотці, отці, пророки і апостоли).

2. Мученицька смерть за Іісуса Христа чи знущання за віру Христову (так в Церкві прославлялися мученики і сповідники).

3. Чудеса, що чиняться святими по його молитвах або від їх чесних останків - мощей, як найбільший доказ святості покійного, на дію в ньому і через нього Божественної благодаті. Руська Церква завжди надавала великого значення нетлінності мощей.

4. Високе першосвятительське і святительське служіння Церкві.

5. Великі заслуги перед Церквою і народом Божим.

6. Доброчесне, праведне і святе життя.

Нерідко свідченням святості праведника було велике шанування його народом, іноді ще й при житті. Після смерті подвижника тими християнами, що почитали його, складалася йому служба, тропар і кондак, писалася ікона і житіє. В основі такої шани завжди лежала Вища допомога людям від подвижника; проте через відсутність записів про такі чудеса, Церква могла канонізувати праведника на підставі великого шанування його народом.

В XVII столітті причиною істинної святості признавалися: Православ'я бездоганне; слідування всім чеснотам, які допомогли відстояти віру навіть до крові; явлення Богом надприродних знаків і чудес.

При різноманітті причин і основ канонізації святих одне залишалося незмінним: всяке прославляння святих є явищем святості Божої, яке завжди чиниться по волі самої Церкви.

Лики руських святих:

Рівноапостольні - особливо сприяли поширенню християнства

Благовірні - святі правителі, князі, що прославилися своїм благочестям, милістю і турботою про зміцнення християнської віри.

Святителі - патріархи, митрополити, архієпископи і єпископи.

Преподобні - святі, що подвизались в чернецтві.

Мученики і мучениці - святі, що постраждали за Христа.

Священомученики - мученики з дияконів, священиків і архієреїв.

Преподобномученики і преподобномучениці - мученики з ченців і черниць.

Сповідники - що страждали за Христа, але залишилися живими.

Праведні - святі, що жили в миру.

Юродиві, блаженні - зовнішнім безумством прикривали духовну висоту.

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Анонс номера

Зміст номера:

ЩО ТАКЕ СВЯТІСТЬ?

Інтернет-версія газети "Світло Православ'я"

Анонс номера

Зміст номера:

ЩО ТАКЕ СВЯТІСТЬ?

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"