Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ДИТЯЧА СТОРІНКА
ПРЕПОДОБНИЙ ЛЕВКІЙ, ЮНИЙ ІГУМЕН(20 червня)В Олександрії жив один чесний чоловік на ім'я Євдикій. Він був праведним, дотримувався посту, багато молився і роздавав велику милостиню. У нього був син Євтропій. Хлопчику було 9 років, коли померла його мати, і тоді батько вступив в монастир поблизу Олександрії, сина ж свого віддав вчитися. Жив хлопчик при монастирі. Смиренний, слухняний, тихий, він з старанністю служив будь-кому з братії. Його всі не тільки любили, але й поважали за його розум, премудрість і поведінку. Євтропію було 18 років, коли помер ігумен того монастиря, і монахи почали просити юнака Євтропія, тоді ще навіть не постриженого в іноки, щоби він був у них ігуменом. Він навідріз відмовлявся від цього, і батько його Євдикій забороняв йому брати на себе незвичний подвиг в роки, коли він сам ще потребує духовного керівництва. Але ченці не хотіли навіть слухати ні про кого, крім Євтропія, і монастир пробув без ігумена сім років. Євтропій увесь цей час був без постригу, а братія втішалася його благочестям. Коли йому було 25 років, монахи сказали йому: - Чому ти не прислухаєшся до нашої потреби? Ось уже 7 років ми не маємо ігумена, і кожен живе, як хоче. Гляди, щоб не довелося тобі відповісти перед Богом за розвал нашого монастиря. Знаючи про твоє життя і дану тобі від Бога премудрість, ми не хочемо мати собі за ігумена нікого, окрім тебе. - Чому ви знову задаєте мені це питання? - відповідав їм Євтропій. - Адже ви просите мене про те, чого я не можу для вас зробити... Як я можу бути для вас ігуменом, коли я не тільки молодий, але й ще навіть в чернецтво не пострижений, і немає на мені церковного чину? Як я буду вам отцем, не маючи влади сказати вам в церкві слово повчання, не маючи права наставляти?.. І як іноки не просили його прийняти постриг і сан священика, він не погоджувався. В серці він бажав чернечого стану, але боявся його прийняти, щоб братія силою не поставила його ігуменом. Незадовго до кончини старця Євдикія йому було Божественне откровення, що син його буде єпископом і одну область Італії приведе до християнства... І був йому голос: “Євдикіє, Євдикіє, вірний рабе Господень, нехай віднині буде тобі ім'я не Євдикій, а Євдикілій, тобто смиренний утішитель. Сину ж твоєму нехай буде ім'я не Євтропій, а Левкій, в знак того, що зійшов на нього Святий Дух”. Коли ж батько вранці розповів сину про це, юнак у невимовній вдячності Богу впав на коліна. І знову почувся голос з неба: “Левкіє, Левкіє, світлий душею і серцем, ім'я твоє написане на небесах і пам'ять твоя не зникне з книги життя”. Голос цей було чути єпископу, бо все це відбувалося в кафедральному соборі міста. Вранці прийшла до єпископа чернеча братія, наполегливо вимагаючи, щоб Євтропія єпископ поставив їм начальником. Вони говорили, що вже сім років чекають його ігуменства і що Євтропія, в разі нової відмови, повинні поставити в ігумени силою. Того дня за Божественною літургією, за вказівкою єпископа, архідиякон тричі виголошував: “Хто з присутніх тут зветься Левкієм?”. Ніхто не відповідав, бо серед людей не було жодного Левкія. Після третього возгласа Левкій, побачивши, що ніхто не виявився, відгукнувся. Старець Євдикій відкрив тоді таємне перейменовання свого сина. Народ радів, а єпископ переконав його прийняти сан священства і ігуменства - і рукопоклав його. Потім Левкій просвітив проповіддю своєю і навернув до Христа частину Італії і там блаженно упокоївся. Рубрику веде Оксана Жаборинська,
відділ освіти і катехизації Львівської єпархії |
|||||||
