Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"


  Архів номерів

  
№10 (132)
2005 р.

Анонс номера

Зміст номера:

Нестор Літописець

Архієпископ Львівський і Галицький Августин відвідав батьківщину протопресвітера Гавриїла Костельника у Сербії

Релігійне навчання і виховання дітей і молоді в Україні: проблема і шляхи розв'язання

Подорож через Україну

Не чую, але вірую

Два колоски Дитяча сторінка

Деякі аспекти релігійного виховання підлітків у сім'ї На допомогу вчителю і вихователю

Життєпис ієромонаха Серафима Роуза

Я стільки років втратила...

Землі Галицької похвала

Новини

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Головний редактор:
протоієрей Богдан Хилинський

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
  Rambler's Top100

Rambler's
Top100
TopList
Від   20.1.2001

 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

    

НЕСТОР ЛІТОПИСЕЦЬ

Тисяча років минуло з того часу, як наша земля побачила світло християнської віри. Православ'я не тільки дало народові Київської Русі можливість бути з Христом, але багато в чому змінило державу і людей. Першим таким здобутком стала писемність. Монахи-літописці, живучи в монастирях, записували історію нашої Батьківщини, поклавши, таким чином, початок історичній науці в нашій країні

Першим з відомих нам літописців, основоположником вітчизняної історії став преподобний Нестор Літописець. Прийшовши ще юнаком в Печерський монастир, він прийняв у ньому чернечий постриг і, як свідчить історія, прожив у ньому майже сорок років, несучи послух літописця. Саме завдяки його “Повісті временних літ” ми знаємо “звідки пішла Руська земля”.

Але не тільки за це вшановує сьогодні наша Свята Церква преподобного Нестора. Не лише літописанням послужив він Русі, але й своїм подвижництвом, своїм богоугодним життям в монастирі.

Від самої юності, почувши слова Христа: “якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною” (Мф. 16, 24), він залишив світську суєту і пішов до тихого пристанища — монастиря, заснованого преподобним Антонієм. Тут він проводив дійсно рівноангельне життя, у всьому наслідуючи великих світильників землі Руської — преподобних Антонія і Феодосія. Літописання, яке він ніс як послух, не завадило йому досягти головної мети життя — спасення. Чистота душевна і тілесна, глибоке смирення і любов до всіх людей, беззаперечний послух і неустанна молитва — з усього цього бачимо, що він був ченцем, послідовником Христа “…не словом, чи язиком, а ділом і правдою” (1 Ін. 3, 18). Ці подвиги преподобного й послужили для нього шляхом до Небесного Царства.

І саме до таких чеснот закликає нас Господь у Священному Писанні: “…будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний” (Мф. 5, 48). А для того, щоб ми усвідомили, яким шляхом ми повинні йти до досконалості, Він дає нам приклад — людей, які не вагаючись, не сумніваючись йшли за Христом, смиренно і покірно виконуючи Його заповіді. А ми, дивлячись на їхнє святе життя, повинні винести для себе важливий урок — наше спасення неможливе без послуху волі Божій і смирення.

Послух потрібен нам для того, щоб не за власним бажанням, не за власними пристрастями й уподобаннями йти до спасення, а йти цим нелегким шляхом, покладаючись на Бога. Бо Христос каже: “...без Мене не можете робити нічого” (Ін. 15, 5). Йти до Христа, не прислуховуючись до святих, що вже пройшли цим шляхом — те ж саме, що йти через пустелю без провідника, який знає в ній всі шляхи.

Разом з тим, послух не може бути без смирення, згідно преподобному Єфрему Сиріну, який каже, що тільки труд, здійснюваний зі смиренням, угодний Богу. Апостол Яків каже в своєму Посланні: “Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать” (Як. 4, 6). Дійсно, саме смирення, саме усвідомлення свого недостоїнства, своєї недосконалості є тим шляхом, який веде до Царства Небесного. Погляньмо, яке смирення мали святі, шановані Православною Церквою, до яких висот досконалості вони піднімалися завдяки йому. Чи не про це сказано в Писанні: “нехай зречеться себе...”?

Тож сьогодні, вшановуючи пам'ять преподобного Нестора Літописця, будемо подібно йому йти вслід за Христом, у смиренній покорі, щоб і нас зарахували до тих, хто вірно йшов за Богом, виконуючи Його заповіді, бо “блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його” (Лк. 11, 28). Амінь.

Блаженніший Митрополит Київський і всієї України
ВОЛОДИМИР
  

 

На початок сторінки

Hosted by uCoz