Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
Є ЧОГО ПОВЧИТИСЯ І В МОЛОДІ!Заїхавши туди вперше, вирішила не розпитувати про місце розташування нашої церкви. Бо вже з розповідей знала, що купола її видніються з усіх краєчків містечка. І дійсно - пройшовши трішки дорогою побачила вгорі куполи з хрестами. А храм направду величавий. Поряд з ним почуваєш себе маленькою комашкою, здається, що натрапив на велич, де і вгорі кінця не видно. У містечку не долюблюють парафіян Православної Церкви, бо ж “належать до москалів”. І вже немало погроз і презирства довелося пережити настоятелю свято-Успенської церкви протоієрею о. Димитрію з парафіянами. Але коли є Господня воля на існування такої Церкви, то ніяка сила не зможе зломити і вигнати їх звідти. Хотілося б більше розповісти про діяльність братства, яке вже остаточно утвердилось і розвивається. Поки будувалася церква (освячення відбулося 8 листопада на празник святого Димитрія минулого року), то більшою була участь з боку старшого братства. Дорослі постій-но вкладали кошти і допомагали в будівництві. А зараз, за словами настоятеля, воно ніби віддало всі сили й великої роботи не проводить. Бо ж і дзвіниці не можуть добудувати. Але це вже якось вирішиться. Головне, що є храм. Що не потрібно ні в клубі проводити богослужіння, ні на вулиці, як це було донедавна. Але добре, що ні отець, ні парафіяни не падають духом, а духовно укріпляють один одного. Молодіжне православне братство свт. Петра Ратинського вже має своє, хоч і невеличке приміщення біля церкви. Їх небагато, 20 чоловік, але намагаються робити все більше і більше добрих справ. Оце вже створили недільні школи - для маленьких і старших діток. Учителями - дві сестри, Марта і Галина, котрі навчаються ще й на заочному факультеті Свято-Тихонівського богословського інституту. Менші діточки майже на кожний урок повинні принести свої малюнки. Я переглядала їх: діти малювали свої уявлення про сьомий день створення світу. Чудово, що така малеча може творити таку красу. А Галина ще й хвалить їх, бо все намагаються запам'ятати на уроках, і радують її змістовними відповідями. Це стимулює на подальшу роботу. Діти навіть “п'ятірки” отримують! Голова молодіжного братства Роман розповів про їхню подорож до Почаєва, в Зимненський жіночий монастир на Волині. А ще вони випускають брошурки на різні теми. Є навіть розповіді парафіян про Почаїв, про духовний зміст і значення Різдвяного посту для душі і тіла. Вже діє невеличка бібліотека духовної літератури. І кожен, по можливості, може почитати корисне для своєї душі. Намагаються розширити свою фонотеку, відеотеку. Кожної неділі після вечірньої служби дивляться відеофільми. Братство укріплюється духовними розповідями і повчаннями. Не можна вважати, що член братства автоматично знає більше за інших парафіян. Тому братчики вчаться, подавати дійсно хороший приклад іншим. Отець Димитрій вимагає від братства серйозності в будь-яких церковних справах, дисципліни. Вони повинні відвідувати богослужіння, не допускати послаблень у служінні братству й церкві. Звичайно, вони ще не мають вагомої фінансової підтримки, але кожен з парафіян намагається хоч чимось допомогти. Нездійснених планів на майбутнє не будують, а зважають на свої сили. Мріють поставити на Різдво істинний церковний вертеп, який раніше мав якісь певні моменти поганства зі світським характером. І правильно, бо ж хто, як не Церква, покаже правдиво те, що не забороняється православною догматикою? От їхнє братство свт. Петра Ратинського, митрополита Київського, має за приклад наше Львівське молодіжне братство. Але і нам є чого в них повчитися. А попереду з Божою допомогою ще багато роботи у всіх. Леся Геренчук,
студентка факультету журналістики Львівського Державного Університету ім. І. Франка. |
|||||||
