Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
НА ЯКІЙ ЄВАНГЕЛІЇ ДАЄ КЛЯТВУ ВІРНОСТІ ПРЕЗИДЕНТ?Що значило в шістнадцятому сторіччі на острівці Православ'я в оточенні католицизму, що поширювався, задумати, почати і здійснити такий грандіозний проект, як переклад і написання чотирьох Євангелій? Хто міг підняти таке, зібрати воєдино, знайти потрібні матеріальні і людські ресурси? Зрозуміло, що син протопопа або навіть отця-настоятеля монастиря не могли б самостійно підготувати, спланувати і здійснити подібне. Це стало можливим лише при допомозі людей заможних і добрих християн і за підтримкою місцевих влад, що забажали абсолютної анонімності. Пергамент і очеретинкаДля того, щоб уявити собі рукописні чотири Євангелії, достатньо знати: лише листів пергаменту для виготовлення цього фоліанта знадобилося півтисячі, а точніше 482. Не говорячи вже про чорнила, фарби, золото й інші матеріали. Пергамент цей - особливим чином вироблена шкіра ягнят або телят, що спочатку вимочують у спеціальних розчинах, очищають, висушують і потім старанно вишкрібають наждаковим каменем до необхідної товщини і гладкості. Найтонший і старанно вироблений пергамент називався веленевим, коштував дуже дорого і використовувався для написання королівських і герцогських грамот, указів, церковних документів і важливих постанов. Особливо значимі і дорогі книги виготовлялися з пергаменту, що відрізнявся давно заміченою властивістю: відмінно зберігатися сторіччями, не втрачаючи початкових фарб і форм. Писали на пергаменті чорнилом - спеціально приготовленим водяним розчином закису солей заліза і дубильних речовин. Або різноманітними фарбами: гуашевими або клейовими. Здавна рукописні книги прикрашалися барвистими орнаментами, вигадливими буквицями і мініатюрними картинками найтоншого листа. Звичайні глави і заголовки всіх чотирьох Євангелій написані на полях червоним чорнилом, “чорнописані глави” - відповідно чорним. Всі титли - златописані, тобто, прописані клейовою фарбою на сусальному золоті. При цьому особливу увагу варто приділити і тій обставині, що кожна Євангелія відкривається мальовничою сторінкою - барвистою мініатюрою, що являє собою широкий рослинний орнамент рамки і зображення відповідного євангеліста. Матфею книгу з хмар подає Ангел. Маркові - орел. Луці, оточеному книгами, ще одну подає телець. Іоан диктує учню Прохорові, а книгу їм подає лев. Добір квітів і рослинних мотивів, єдиний для всієї книги, теж красномовно свідчить про пересопницьке походження мініатюр. Більше того, варто звернути увагу на обличчя зображених євангелістів. Не виключено, що в них відбиті портретні риси переписувачів і перекладачів Пречистинського монастиря. Зображення позбавлені звичайної в таких випадках зглаженості, узагальненості, трафаретності. В мініатюрах все конкретне: і підставка під ногами, і стіл, і чорнильниця, і те, чим писалася Євангелія. Це дуже важлива деталь. Оскільки пташині ручки ламаються, фахові переписувачі використовували для роботи патики - особливим чином зв'язаний фрагмент стебла очерету. Варто підкреслити, що пересопницькі писарі були майстрами своєї справи: всі півтисячі листів пергаменту заповнені гідним подиву, чітким, чистим, гарним почерком однакового розміру, нажиму і кольору. Хрест першопрохідниківСтворення рукописної Євангелії - це не тільки і не стільки слухняність, щоденна багатогодинна праця, але і високий духовний подвиг. Михайло і Григорій (переписувачі) працювали натхненно і плати за свою працю не вимагали і не отримували. П'ять років день в день двоє подвижників віри, схилившись над листами пергаменту, виводили букву за буквою. Чи виникало перед ними питання - навіщо, власне? Заради чого? “День і ніч молилися лише про те, щоб Господь сподобив бачити справи цієї кінець, - пишуть вони. - І почитати в ньому написані письмена”. Серпня місяця 29 дня року 1561 в монастирі на високому місці злиття Стубли і Горині закінчили написання чотирьох Євангелій. Доля цієї книги втілює в собі долю всього народу нашого, нелегку, але праведну. Шлях КнигиВже в 1630 році Пересопницький монастир стає ієзуїтським колегіумом. Зрозуміло, що разом з православними монахами, які покидали слов'янські землі і йшли від католицизму на Схід, було вивезено і Чотирикнижжя. Розуміння цінності Євангелія асоціювалося з відстоюванням природного права на власну мову, власну душу, власну віру, за які наші предки ніколи не шкодували життя. В 1837 році Пересопницька Євангелія була знайдена Осипом Бодянським. Книга дотепер недоступна читачам і не видана факсимільним засобом. Все це і на сьогодні так. Багато людей навіть з вищою гуманітарною освітою взагалі нічого не чули про Пересопницькі Євангелії. Саме на Пересопницькій Євангелії тримає руку Президент України, коли дає народу присягу на вірність. Для цього раз в чотири роки Книгу витягають зі сховища. "Летопись Православия" №8. 2001
Запорізька єпархія |
|||||||
