Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ВПЛИВ ПОСТУ І МОЛИТВИ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ(Початок у №8 )Бідна людино! Замість того, щоб сказати їй: “Вдумайся в причини своєї нервовості, наповни вірою і сподіваннями на Бога свою душевну пустоту, викуй інше відношення до життя з усіма його прикростями і радостями”, йому говорять: “Ти хворий, йди і лікуйся”. І нещасний біжить або їде до докторів - у них шукати спасіння від душевної недуги. Вони вирішують просто: виголошують всеосяжне слово “неврастенія”, яке нічого значущого не виражає (а хворий думає, що виявили причину його хвороби), і починається звикле лікування обтираннями, обливаннями, а всередину - сильні препарати за новітньою системою і великими дозами. І що? В результаті іноді погіршення, іноді тимчасове покращання, а потім знову те ж саме, та ж сама істерія, неврівноваженість. Я, принаймні за свою 10-річну практику, не знаю жодного випадку, де це шановане лікування дало б тривкі позитивні результати - усуваються тільки деякі симптоми. Навіть дороге лікування на курортах тільки на якийсь час приносить полегшення, поки людина живе в тепличних умовах і не стикається з життям. Але так жити не можна, з курорту людина повинна поїхати, вступити в нормальне життя, а відношення до нього залишилося попереднє, душа теж нічим не наповнилася, і знову починається стара історія - роздра-тування, зневіра та інші нервові розлади. Так проходить декілька років (а іноді і все життя), поки вщент змучена людина не зрозуміє, що нервове “не можу” є тільки відносним “не можу”, яке під впливом різного роду чинників, легко перетворюється самою ж людиною в “можу”. Справді, якщо ви страждаєте пороком серця, то ви не можете без задишки влізти на високу гору; якщо у вас загострений гастрит, то після прийняття грубої, подразливої їжі вас вирве, де б ви не знаходилися, чим би не були зайняті. Це “не можу” - абсолютне; але зовсім інше - нервове “не можу”. Роздратована людина, яку застали під час сімейної свари сторонні, малознайомі люди, швидко вгамовує себе, перетворює “не можу” в “можу”. Значить ми володіємо тим ричагом, який допомагає нам вийти зі стану роздратування, ним ми можемо користовуватися повсякчасно, не випускаючи з рук. Втомлена вічним лікуванням, людина врешті зрозуміє, що засіб проти нервовості в ній, а не в розмаїтті ліків. Тільки тоді вона досягне з допомогою Божою повного, чи, принаймні, відносного, та зате тривкого видужання. “Все це дуже добре, - скажуть мені, - але де взяти віру, якщо її немає в серці моєму.” І варто роздивитися, на чому засноване невір'я. Воно основане на ставленні себе, своєї точки зору вище всіх і всього. Сором, що навіть охрещених людей потрібно за допомогою наукових досягнень запевняти, що досконалість світу цього - діло рук Бога. Зерно Святого Духа в нас - це той потенціал, той вічний двигун, який допомагає творити нам нашу особистість і індивідуальність згідно, необмеженого простором і часом, Закону Божого і пізнавати глибини Світу Його без кінця і числа. І дари Його ми будемо витрачати не на всілякі там захворювання, а на здобуття царства Небесного - Вічності, бо кредит довіри до Бога безмежний. Також в основі невір'я лежить легковажність і захоплення теоріями, вигаданими людьми. Але всяка теорія не є непорушною істиною, а тільки припущеннями людського розуму, який пояснює очевидність. Пройдуть роки, появляться нові мислителі, відкриють або, вірніше, загострять увагу на нових фактах, і стара теорія розвіється, як дим, поступаючись місцем новому людському припущенню. Тисячу прикладів ми можемо знайти в історії наук, як відома теорія, яка дуже довго задовільняла голови людські, з плином віків не тільки поступалася місцем іншим, іноді прямо протилежним поглядам, але і цілком канула в забуття. Особливо це стосується теорій біологічних наук, основні положення яких часто припускають двояке тлумачення і, у всякому разі, далеко не мають ясності й очевидності, наприклад, математичних аксіом. Візьмемо для прикладу теорію Дарвіна, вона настільки спокусила багатьох і дотепер спокушає. Дарвіністи говорять: ми відкрили два великих чинники в природі - закон боротьби за існування і закон природнього добору, що проливають світло на таємницю світобудови і, у всякому разі, природньо і просто пояснюють всю красу і надзвичайну доцільність видимого світу, що змушувала первісних людей бачити в всьому цьому чудо і схилятися перед ним. Але чи це так? Чи пояснили ви два основних великих чуда - появу матерії і появу життя? Першого питання ви навіть не зачіпаєте, сприймаючи матерію як щось існуюче вічно. Що стосується другого чуда - появи життя, то тут знову ми не знаходимо у ваших теоріях відповіді. Нездоланна прірва, яка відокремлює живий світ від світу неживого, анітрохи не зробилася менш глибокою, від дарвініської теорії. Перехід від матерії до життя вами не знайдений. Що загального між грудкою мертвої білкової речовини і живою, організованою клітинкою? Там, в першому, - вічний спочинок, тут - вічний ритм життя. Де взяти віру, якщо її немає в нашому серці, як виховати в собі християнські погляди і ставлення до життя? В тому, що віра в нас дуже слабка, що відношення до життя позбавило можливостей, звичайно, найбільшою виною є наше виховання, але кожна доросла людина може перевиховати себе і виробити правильний християнський світогляд на життя, якщо буде користуватися засобами, зазначеними для цього Святою Церквою. З засобів цих найголовнішим є молитва. Невіруючих мало, маловірних більше; з зерном віри приступіть до молитви, і незабаром відчуєте, що це зерно починає пробиватися; через якийсь час воно вже дасть паросток, з якого з часом виросте могутнє дерево. Під кроною цього дерева легко і приємно буде відпочити в спеку людських пристрастей і перечекати бурю життєвих незгод, а в свій час пожнете і плід. Почніть тільки молитися, і віра сама прийде до вас, а якщо вона була слабкою, то зміцниться і помалу, по-ступово, зміниться відношення до життя. Молитва буде відривати вас хоч на мить від звичайних життєвих думок і інтересів, залучить розум до небесного, змусить мимоволі думати про те, про що колись ви майже не думали, змусить вас багато чого відчути і за допомогою благодаті Божої збагатить вашу вбогу уяву, вкоренить віру і прагнення до християнського ідеалу. Зцілюючи від важкого і сумного, - наслідків духовної недуги - маловір'я, молитва, поєднана з суворим підпорядкуванням церковному статуту, може нам дуже допомогти і в тілесних недугах. Ми бачили, наскільки корисною є молитва, поєднана з надією і вірою в Бога в стані нервового перенапруження, в основі якого лежать душевна пустота і слабка воля. В таких випадках в медицині все частіше і частіше починають вдаватися до лікування, що полягає в вилученні хворого з домашніх обставин, від сім'ї, і поселення в спеціальний лікувальний заклад на більш-менш тривалий час - від чотирьох до шести місяців. Вирішальними моментами в цьому лікуванні визнаються: 1) Психічний вплив лікаря, який, щодня відвідуючи хворого, намагається, так би мовити, його пере-виховати, навіяти йому інший погляд на хворобу й інше відношення до життя. 2) Необхідність визнати лікарняний режим, який стимулюватиме ослаблену волю. Результат наяву, але, на жаль, нетривкий: чотири-шість місяців впливу лікаря виявляється недостатньо, щоб перевиховати хворого: відношення до життя залишається попереднім, і після повернення мало-помалу розвивається та ж нервовість, неврівноваженість, розслаблення душевне і тілесне. До того ж засіб цей доступний тільки деяким. Віра, сподівання на Бога (страх прогнівити Бога) краще від всякого лікаря і наставника може вплинути на психічний стан людини, і впливатиме тим успішніше на її волю, чим сильніше ці почуття набудуть розвитку в душі людини. А підпорядкування себе статуту Святій Церкві для кожного віруючого стане цілком достатнім джерелом постійного, щоденного, щогодинного стимулювання ослабленої волі неврастеніків. І дійсно, життя вказує нам на численні приклади, коли людина нервова, яка декілька років лікувалася безрезультатно, швидко досягає повного або, принаймні, відносного, та зате тривкого видужання після того, як звернеться до Бога і почне жити за правилами Святої Церкви. Я, принаймні, знаю декілька таких прикладів, думаю, що і всякому відомо їх чимало. І при інших нервових розладах значення вищеприведених чинників неабияке. Візьмемо, наприклад, горезвісну перевтому мозку, якій приділяється сучасною медициною значне місце в ряду інших причин сучасної нервовості. Відомо, що напружена праця сама по собі рідко викликає стійку нервову хворобу, а перевтома небезпечна тільки тоді, коли поєднується з пороком і пристрастями людськими. От що з цього приводу говорять лікарі. “При неврастенії, переважно церебральній, головну роль грає розумова перевтома, особливо якщо вона поєднана з психічними порушеннями. Ми бачимо, що до виснаження нервової системи, що складає сутність неврастенії, веде головним чином розумова робота людей, що супроводжується хвилюваннями і страхами, наприклад, розумове перенапруження політика, якого постійно діймає жагуча боротьба партій, розумові зусилля тих художників, вчених і підприємців, невтомне честолюбство яких, спонукає їх подолати конкуренцію”. Звідси випливає, що віра і відношення, що виникають на її основі, до життя, до багатства, слави, честолюбства і ін. є і тут могутнім профілактичним засобом. Йдучи тепер від нервової неврівноваженості, неврастенії, істерії і т. п. до хвороб органічних, таких, як хвороби легень, серця, шлунку, печінки, ми побачимо, що кожний подібно важко хворий є в більшості в той же час і неврастеніком. Більшість скарг і симптомів таких хворих, починаючи з пригніченого душевного настрою, обумовлюються не самою хворобою, а психічним станом людини. Співчутливе відношення, вчасно і доречно сказане слово розради, швидко усунуть ряд симптомів хвороби. Сподівання на Бога, думка про смерть як про перехід тільки до іншого, можливо, кращого життя і інших релігійних поглядів є кращою розрадою, кращим лікарським засобом для кожного такого, часто невиліковнохворого. Так, в тихому захистку Христовому можна і з пороком серця, і зі всякою іншою хворобою і краще себе почувати, і довше прожити ніж зі здоровим серцем і легенями вічно гасати по людськими морю, розбурханому житєвими пристрастями! Про можливість за допомогою молитви зціляти не тільки душевні, але і тілесні недуги свідчать багато фактів церковної історії. Доктор Е. Лоран видав книгу під заголовком “Медицина душі”, в якій з наукової точки зору доводить, що молитва є великим цілющим засобом при всіх хворобах - і нервових, і тілесних. Про вплив молитви на настрій, особливо молитви соборної, в храмі, достатньо вже говорилося. Отже, узагальнюючи сказане, ми приходимо до такого висновку, що одною з важливих причин сучасної майже поголовної нервовості - це маловір'я. Для успішної боротьби з ним треба виконати насамперед дві вимоги: зміцнити віру в Бога і виховати в душі людини християнське відношення до життя. Кращим профілактичним засобом є виховання молодого покоління на суворих релігійно-моральних засадах. Головне завдання виховання (у сім'ї і школі) повинно полягати у прагненні виховати в душі дитини страх Божий і щиру любов до Бога. Для вже хворого - кращим засобом є молитва. Необхідно щоденно молитися ранком, ввечері, читаючи ранкове і вечірнє правило, хоча б і скорочене, уважно, серцем сприймати зміст кожного слова. Крім того, читати щодня ті обрані місця з Євангелії й Апостола, що читаються у відповідний день на церковній службі. Не нехтувати спільним богослужінням, а відвідувати храм Божий, принаймні, у святкові і недільні дні (всеношна й обідня), обираючи для цього той храм, де служба благодатна, а головне, де читають розбірливо і служать, не кваплячись. Дотримуватися постів і всіх інших настанов Святої Церкви, пам'ятаючи, що створені вони отцями Церкви, які розуміли людську природу. Ефективними є і інші засоби: роздуми, спасенна бесіда, читання Житія святих, творів отців Церкви - намагатися зміцнити в собі віру і виробити православно-християнського ставлення до життя. “Лечебник”, М. 2000 р.
|
|||||||
