Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ПРО ХВОРОБИ ТІЛЕСНІ, ДУШЕВНІ І ДУХОВНІВ біблійні часи фізичних причин хвороб навіть не шукають, недуги - це рани, синяки, старіння, сліпота при старості, наприклад, як сказано в Книзі Буття: “Коли Ісаак зістарився і погіршився зір очей його, він покликав старшого сина свого Ісава” (Бут. 27, 1). Причина такого підходу в тому, що хвороба розглядалася, як кара за гріхи. Так, побачивши сліпонародженого, учні запитали в Ісуса: “Вчителю! Хто згрішив, він чи батьки його, що народився сліпим? ” (Ін. 9,2). Хвороба посилається Богом, наприклад, кари єгипетські. “Господь сказав (Мойсеєві); хто дав вуста людині? хто робить німим, або глухим, або зрячим, або сліпим? чи не Я, Господь?” (Вих. 4, 11). Хвороба попускається Богом, наприклад, на Йова, за посередництвом нечистої сили: “вийшов сатана від лиця Господнього та й ударив Йова проказою злою від стопи ноги його по саме тім'я його” (Йов. 2, 7). Причина хвороби - гріх, наприклад, особиста заздрість. В того ж Йова ми зустрічаємо: “бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному” (Йов. 5, 2); а з іншого боку, “лагідне серце - життя для тіла, а заздрість - гнилість для кісток” (Притч. 14, 30). Старий Завіт вказує і на пересичення, як причину хвороб. Книга премудрості Ісуса, сина Сирахова, волає до нас з глибини віків: “Сину мій! В продовж життя випробовуй твою душу, і спостерігай, що для неї шкідливе, і не давай їй того... Не пересичуйся всякими солодощами і не кидайся на різні страви, тому що від об'їдання буває хвороба, а пересичення доводить до холери; від пересичення багато хто помер, а той, хто утримався додасть собі життя” (Сірах. 37, 30-34). В будь-якому випадку в кінці кінців хвороба посилається Богом за гріхи. Для релігійної свідомості найголовніше полягає в релігійній етиці - хвороба для того, хто хворий. Чому хвороба, вражаючи тіло, зачіпає і душу людини, яка є образом Божим? Незважаючи на всі колосальні досягнення медицини, вірними і донині залишаються слова псалмоспівця і пророка Давида: “Роки днів наших - сімдесят років, а при кращому здоров'ї - вісімдесят років; і найкраща пора їх - праця і хвороби, тому що проходять швидко, і ми відходимо”. (Пс. 89, 10). Біблія не займається анатомією і фізіологією, а прямо і чітко вказує на земне (у вузькому і в широкому значенні цього слова) походження людини: “І створив Господь Бог людину з праху земного, і вдихнув в лице її подих життя, і стала людина душею живою” (Побут. 2, 7). [14] Відомо, що пропорція хімічних елементів людського тіла і землі однакова. Людина - не інопланетянин, вона не прибулець з космічних світів: тіло її - земля і в землю іде. Це ті, в основі яких лежить тимчасова або постійна зміна структури клітин тіла людини, що приводить до зміни нормальної роботи органів і систем організму (серцево-судинна, травлення та ін.), а значить і до пониження або втрати працездатності. Лікують такі хвороби в лікарнях і клініках. Яке значення тіла в людській природі? Тіло в порівнянні з душею - нижча складова частина. Без душі воно “прах”, яким перебувало до одухотворення душею і стає після фізичної смерті. Проте, воно є важливою складовою частиною природи людини, “хатина душі” (2 Кор. 5, 1, 4). Людина живе і творить в навколишньому світі не інакше, як у тілі; без тіла вона не людина (безтілесні істоти - ангели, а тілесні, але без богоподібної душі - безсловесні тварини). Душа людини творить через тіло, це її службове знаряддя. Святе Письмо закликає людину до творчості “доки день є”, тобто доки продовжується земне життя, “прийде ніч, коли ніхто робити не може” (Ін. 9, 4). На Страшному суді кожний одержить відповідно до того, “що він робив, живучи в тілі, добре чи лихе” (2 Кор. 5, 10). В залежності від наміру серця (Бог дивиться на серце), змінюється призначення тіла. І ці наміри, керуючи тілом, або “оскверняють плоть” (Іуд. 7, 8), або творять “храм Божий” (1 Кор.3,17). Союз душі і тіла, по свідченню Одкровення - союз вічний. Смерть тіла - явище тимчасове, тому що всі тіла воскреснуть (Ін.5,25), а “сіється тіло душевне, встає тіло духовне (1 Кор. 15, 44)”. Всі християни призвані - “представте тіла ваші в жертву живу, святу, благоугодну Богові” (Рим. 12, 1). Такі тіла прославляються Богом ще до воскресіння перед Страшним судом: в чудесах нетління святих мощей. З однієї сторони людина істота утворена єдністю духу і тіла, інакше вона була б твариною (чи трупом), або привидом. З іншої сторони - тіло і дух різняться між собою: тіло взяте з землі, а дух - дається Богом. Отже, людина складається з двох суперечливих основ, стоїть на межі двох світів і об'єднує їх. Що ж таке наше тіло? “Афар”, з староєврейського - прах, тобто: 1) Матеріал, з якого Бог створив людину;
Хоча і людина, і свиня (по Біблії), і бродячий пес - “один подих у всіх, і немає в людини переваги перед худобою” - людина була поставлена над світом. Створюючи людську природу Бог діє особливим чином, в богослов'ї це називається Предвічною Радою Святої Трійці - зосереджується перед тим, як створити її: “І сказав Бог: створимо людину по образу Нашому і по подобі Нашій... І створив Бог людини по образу Своєму, по образу Божому створив її; чоловіка і жінку створив їх. І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: плодіться і розмножайтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею, і пануйте над рибами морськими, (і над звірами) і над птахами небесними, (і над всякою худобою, і над всією землею,) і над всякою твариною, що плазує по землі” (Бут. 1, 26-28). В Старому Завіті тіло і плоть визначені одним словом “басар”, у грецькому тексті Нового Завіту є два слова: “сома” - тіло, плоть - “саркс”. Наше тіло, по Біблії, це не просто тіло і кістки, тіло і кров. Воно дає можливість виразити будь-який (духовний і душевний) стан особистості. Добро і зло людина через думку чинить тілом, “бо всім нам належить стати перед судилищем Христовим, щоб кожному одержати відповідно до того, що він робив, живучи в тілі, добре або лихе” (2 Кор. 5, 10).
З книги священика Сергія Філімонова
"Церква, лікарня, хворий" |
|||||||
