Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№6 (68)  2000 р.

Анонс номера

Зміст номера:

П'ятидесятниця - свято єдності Церкви

Святі рівноапостольні Костянтин і Олена

Сповідь

Про хвороби тілесні, душевні і духовні

Храм - символ неба і землі

Неупиваєма чаша

Схід чи Захід

Квітник духовний

Феофан Прокопович - загадкова особистість церковної історії

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Добрі справи

Дитяча сторінка
Світле щастя

Легенда про великого інквізитора

Питання і відповіді з листування в Інтернеті

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Костенко

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
alexdeni@mail.ru
 


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

ФЕОФАН ПРОКОПОВИЧ -
ЗАГАДКОВА ОСОБИСТІСТЬ ЦЕРКОВНОЇ ІСТОРІЇ

Історія України багата яскравими, талановитими особистостями, іменами, людьми, котрі мали вплив на хід історії не тільки України, а й інших держав.
Одним з таких є ім'я Феофана Прокоповича - видатна, неординарна і неоднозначна особистість в церковній історії.

Спекотне літо 1706 р. Над Вічним містом, столицею Італії, сліпуче небо.

В стінах Ватикану тиша і прохолода. Тиша урочиста, піднесено-святкова. Папа Римський у цей день дає аудієнцію. В залі його канцелярії - посли іноземних держав, горді правителі з шанобливо похиленими головами, вище духовенство. Секретар називає прізвище і відкриває з поклоном важкі високі двері. Прізвище звучить - Єлисей Прокопович. Висока струнка постать в парадному вбранні прямує до дверей. Це Єлисей Прокопович - улюблений учень папської єзуїтської Академії, котрий щойно завершив навчання. Папа Інокентій ХІІ довіряє йому дорогу його серцю Іспанію. Єлисея Прокоповича призначають туди папським нунцієм - довіреною особою папи. Він в глибокому поклоні приймає це призначення - цілує пантофлю. Наступного дня Єлисея Прокоповича чекає карета, запряжена шестіркою коней і супроводжуючий кортеж. Та вони не дочекалися свого вельможі ні в цей день, ні в наступні дні. Він потай зник. Ранкове сонце освітило монаха в рясі послушника, який спав під деревом у лісі. Єлисей, а це був він - прямував на Батьківщину - в Київ.

Він народився в 1681 році в Києві, в заможній сім'ї. Дядько його Феофан Прокопович був ректором Києво-Могилянської Академії. Дитина в хрещенні дістала ім'я Єлеазар. Дядько, Феофан Прокопович, після смерті батьків хлопчика, взяв Єлеазара до себе. Надзвичайно талановитий, з блискучою пам'яттю і чудовим голосом, з гарною зовнішністю Єлеазар був гордістю Києво-Могилянської Академії. Ним опікувався і архієпископ Київський Варлаам (Ясінський). Єлеазар знав декілька європейських мов, володів досконало латинською. Вчив богословські науки і прагнув навчатися в Європі.

Несподівано Єлеазар приймає католицьку віру. Його вважають віровідступником і не згадують. Єлеазар вже в м. Володимир-Волинську в вищій єзуїтській школі, пострижений в ченці католицького віросповідання з ім'ям Єлисей. В м. Володимир-Волинському він недовго - папа відкликає його, здібного, талановитого учня, у Ватикан в свою Академію.

1706 рік - він закінчує Академію і повертається в благословенний православний Київ простим ченцем. Кається Єлеазар в Почаєві у настоятеля Ісайї. Прибувши до Києва, чотири дні стоїть на колінах перед воротами Києво-Печерської лаври, благаючи прийому в настоятеля Варлаама (Ясінського). Його прийняли. Після покаяння і єпитимії Єлеазара Прокоповича нарекли в Києво-Печерській лаврі ім'ям Феофан, на честь покійного дядька. Спрагла душа і розум, збагачені знаннями - заспокоїлись. Феофан почав відроджувати науки в Києво-Могилянській Академії. Пройде час і він стане її ректором, дбатиме про освіту простого люду, сприятиме відкриттю безлічі шкіл по селах. Впровадить реформи в системі освіти в школах і в Києво-Могилянській Академії. В цьому гетьман Іван Мазепа і Феофан були однодумцями. В цей же час була завершена побудова Надбрамної церкви Києво-Печерської Лаври коштом Мазепи, і збудований ним 4-х метровий високий мур, який і нині оточує Лавру.

Гетьман Мазепа і Феофан були однодумцями. Не раз Феофану в присутності українського Гетьмана доводилося служити подячні молебні при освяченні численних церков, зведених на кошти Мазепи у м. Києві та в інших містах України.

...Вересень 1708 р. Феофан співає в Софіївському соборі м. Києва хвалебну оду переможцю Полтавської битви - царю Петру І. Цар, вражений словами оди. В друкарні Києво-Печерської лаври ода була також перекладена і надрукована на латині, і відправлена в королівські двори Європи. Автор оди - єпископ Феофан. Цар Петро І не забуває єпископа Феофана. Йому потрібна людина такого масштабу і з таким рівнем освіти.

...Осінню 1716 року карета з заштореними вікнами наблизилась до кордону з Росією. Прикордонний караул з поклоном пропустив карету.

Архієпископський двір Феофана знаходився на Василівському острові. Цар Петро І подарував йому три парусні кораблі. Феофан своєю дипломатією, різносторонніми знаннями мав значний вплив на духовенство Росії і на царських вельмож.

Така особистість як Феофан, а також інший представник Києва - Стефан Яворський, допомогли Петру І в реформі церковної освіти.

Приїзд Феофана в Санкт-Петербург співпав з стратою сина Петра І - Олексія. Вирок царевичу Олексію підписав і єпископ Феофан, і Стефан Яворський.

1724 рік - цар Петро І при смерті. Останнє слово над вмираючим царем, було сказане Феофаном.

В цьому біографічному описі ми не згадуємо його праць - богословських і світських, його веселих п'єс, які він писав для народу в Києво-Могилянській Академії і які ставилися в Києві на Подолі, на Житній площі.

Найбільшою справою його життя була праця над виданням Біблії на слов'янській мові, яку він сам перекладав з грецької.

Біблія вийшла з друку в червні 1736 року, а через місяць Феофан Прокопович помер.

Сагайданівська, художник,
м. Львів


 

На початок сторінки

Hosted by uCoz