ФЕОФАН ПРОКОПОВИЧ -
ЗАГАДКОВА ОСОБИСТІСТЬ ЦЕРКОВНОЇ ІСТОРІЇ
Історія України багата яскравими, талановитими особистостями, іменами, людьми, котрі мали вплив на хід історії не тільки України, а й інших держав.
Одним з таких є ім'я Феофана Прокоповича - видатна, неординарна і неоднозначна особистість в церковній історії.
Спекотне літо 1706 р. Над Вічним містом, столицею Італії, сліпуче небо.
В стінах Ватикану тиша і прохолода. Тиша урочиста, піднесено-святкова. Папа Римський у цей день дає аудієнцію. В залі його канцелярії - посли іноземних держав, горді правителі з шанобливо похиленими головами, вище духовенство. Секретар називає прізвище і відкриває з поклоном важкі високі двері. Прізвище звучить - Єлисей Прокопович. Висока струнка постать в парадному вбранні прямує до дверей. Це Єлисей Прокопович - улюблений учень папської єзуїтської Академії, котрий щойно завершив навчання. Папа Інокентій ХІІ довіряє йому дорогу його серцю Іспанію. Єлисея Прокоповича призначають туди папським нунцієм - довіреною особою папи. Він в глибокому поклоні приймає це призначення - цілує пантофлю. Наступного дня Єлисея Прокоповича чекає карета, запряжена шестіркою коней і супроводжуючий кортеж. Та вони не дочекалися свого вельможі ні в цей день, ні в наступні дні. Він потай зник. Ранкове сонце освітило монаха в рясі послушника, який спав під деревом у лісі. Єлисей, а це був він - прямував на Батьківщину - в Київ.
Він народився в 1681 році в Києві, в заможній сім'ї. Дядько його Феофан Прокопович був ректором Києво-Могилянської Академії. Дитина в хрещенні дістала ім'я Єлеазар. Дядько, Феофан Прокопович, після смерті батьків хлопчика, взяв Єлеазара до себе. Надзвичайно талановитий, з блискучою пам'яттю і чудовим голосом, з гарною зовнішністю Єлеазар був гордістю Києво-Могилянської Академії. Ним опікувався і архієпископ Київський Варлаам (Ясінський). Єлеазар знав декілька європейських мов, володів досконало латинською. Вчив богословські науки і прагнув навчатися в Європі.
Несподівано Єлеазар приймає католицьку віру. Його вважають віровідступником і не згадують. Єлеазар вже в м. Володимир-Волинську в вищій єзуїтській школі, пострижений в ченці католицького віросповідання з ім'ям Єлисей. В м. Володимир-Волинському він недовго - папа відкликає його, здібного, талановитого учня, у Ватикан в свою Академію.
1706 рік - він закінчує Академію і повертається в благословенний православний Київ простим ченцем.
Кається Єлеазар в Почаєві у настоятеля Ісайї. Прибувши до Києва, чотири дні стоїть на колінах перед воротами Києво-Печерської лаври, благаючи прийому в настоятеля Варлаама (Ясінського). Його прийняли.
Після покаяння і єпитимії Єлеазара Прокоповича нарекли в Києво-Печерській лаврі ім'ям Феофан, на честь покійного дядька. Спрагла душа і розум, збагачені знаннями - заспокоїлись. Феофан почав відроджувати науки в Києво-Могилянській Академії. Пройде час і він стане її ректором, дбатиме про освіту простого люду, сприятиме відкриттю безлічі шкіл по селах. Впровадить реформи в системі освіти в школах і в Києво-Могилянській Академії. В цьому гетьман Іван Мазепа і Феофан були однодумцями. В цей же час була завершена побудова Надбрамної церкви Києво-Печерської Лаври коштом Мазепи, і збудований ним 4-х метровий високий мур, який і нині оточує Лавру.
Гетьман Мазепа і Феофан були однодумцями. Не раз Феофану в присутності українського Гетьмана доводилося служити подячні молебні при освяченні численних церков, зведених на кошти Мазепи у м. Києві та в інших містах України.
...Вересень 1708 р. Феофан співає в Софіївському соборі м. Києва хвалебну оду переможцю Полтавської битви - царю Петру І. Цар, вражений словами оди. В друкарні Києво-Печерської лаври ода була також перекладена і надрукована на латині, і відправлена в королівські двори Європи. Автор оди - єпископ Феофан. Цар Петро І не забуває єпископа Феофана. Йому потрібна людина такого масштабу і з таким рівнем освіти.
...Осінню 1716 року карета з заштореними вікнами наблизилась до кордону з Росією. Прикордонний караул з поклоном пропустив карету.
Архієпископський двір Феофана знаходився на Василівському острові. Цар Петро І подарував йому три парусні кораблі. Феофан своєю дипломатією, різносторонніми знаннями мав значний вплив на духовенство Росії і на царських вельмож.
Така особистість як Феофан, а також інший представник Києва - Стефан Яворський, допомогли Петру І в реформі церковної освіти.
Приїзд Феофана в Санкт-Петербург співпав з стратою сина Петра І - Олексія. Вирок царевичу Олексію підписав і єпископ Феофан, і Стефан Яворський.
1724 рік - цар Петро І при смерті. Останнє слово над вмираючим царем, було сказане Феофаном.
В цьому біографічному описі ми не згадуємо його праць - богословських і світських, його веселих п'єс, які він писав для народу в Києво-Могилянській Академії і які ставилися в Києві на Подолі, на Житній площі.
Найбільшою справою його життя була праця над виданням Біблії на слов'янській мові, яку він сам перекладав з грецької.
Біблія вийшла з друку в червні 1736 року, а через місяць Феофан Прокопович помер.
Сагайданівська, художник,
м. Львів
