Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ХРАМ - СИМВОЛ НЕБА І ЗЕМЛІАрхімандрит Амвросій (Юрасов)
Згідно християнської теології храм - символ зменшеного всесвіту. Храм, від слова “храмина”, означає будівлю, дім. Назва “церква” - грецька, означає - дім Господній. Християнські храми збудовані, як правило, вівтарем на схід - в той бік, де сходить сонце. Господь Ісус Христос для нас - “восток”, “схід”, від Нього возсіяло нам Божественне Світло. В церковних молитвах ми називаємо Христа: “Сонце правди”, “Восток ім'я Йому”, “з висоти Востока”. Храм свою конструкційну форму прийняв від єрусалимської святині. Найчастіше церкви будуються у вигляді корабля чи хреста. У вигляді корабля - бо Церква, подібно кораблю, веде нас по морю життя до тихого причалу в Царстві Небесному. У вигляді хреста - бо хрестом Господь Ісус Христос позбавив нас влади диявола. Іноді храми будуються у вигляді кола, що символізує вічність Церкви. Будівля храму завершується банею, що символізує небо, або полум'я свічки. Бані зверху увінчуються хрестом. Хрести найчастіше бувають восьмиконечні, рідше - шестиконечні, зрідка бувають і чотирьохконечні - грецькі. В основі хреста іноді розміщений півмісяць, чим підкреслюється схожість хреста з якорем (якір спасіння). Всередині храм ділиться на три частини - притвор, середня частина, і вівтар. Найближча до входу частина зветься притвором. В древності тут стояли оглашенні, тобто ті, хто готувався прийняти хрещення, а також грішники, яким за важкі гріхи на певний час (до кількох років) був заборонений вхід до церкви. Вони не мали права увійти в церкву навіть під час дощу та спеки. У притворі також відправляють деякі Богослужіння або їх частини, як правило, пов'язані з хрещенням чи вінчанням. Середній храм - це найбільша частина святині, де збираються віруючі на час Літургії та молитви. Попереду, перед іконостасом, побудовано підвищення, назване солією. Середина солії, де диякон читає Євангелію та виголошує єктенії, а священик проповіді, зветься амвоном. З боків солії стоять крилоси для читців і хористів. Найважливішою частиною храму є відділений іконостасом вівтар, найсвятіше місце, де приноситься безкровна Жертва. Вівтар у церкві є символом неба, Царства Небесного місцем особливого перебування Бога. Він також нагадує рай, в якому до гріхопадіння жили перші люди. У вівтар можуть входити тільки священнослужителі та інші служителі Церкви. Жінкам вхід у вівтар суворо забороняється. Центральним місцем у вівтарі є престол - стіл Господній, який символізує Божий Трон, або гору Голгофу, на якій приніс Себе в жертву Господь Ісус Христос. Престол стоїть серед вівтаря і на ньому звершується таїнство Святого Причастя. На престолі знаходиться освячений архієреєм антимінс, тобто полотно з частиною святих мощей, на якому зображений образ Ісуса Христа у Гробі, що символізує собою плащаницю, якою було покрите тіло Христа при погребінні. Присутність святих мощей на престолі започаткована з перших часів християнства, коли Літургія служилася на гробницях мучеників. Без антимінса служити Літургію не можна. На престолі лежить також Євангелія, хрест, дарохранительниця, в якій зберігають частки Святих Дарів для Причастя хворих за межами храму. Дарохранительниця найчастіше виготовляється у вигляді маленького храму. З лівої сторони престолу стоїть стіл, що зветься жертовником, на якому приготовляються Дари для таїнства Причастя. За престолом стоїть семисвічник, на якому горять сім лампад, і запрестольний хрест. Під час Святого Причастя навколо престолу, біля Святих Дарів збирається Церква - небесна й земна. * * * Церкви з хрестами на банях - образ неба - завжди виростали над тісною забудовою осель і міст. Краса і велич храмів контрастувала з убогістю земного життя звичайних міщан і хліборобів. Образи в церкві відривали людину від щоденних проблем і нагадували про вічність. Розписи та ікони нагадували людині про події Старого і Нового Завіту, допомагаючи уявити себе в світі святості, серед святих воїнів, мучеників, пророків, преподобних отців Церкви. У святині зображали лише ті події, які відбувалися на небі. На склепіннях бань зображається образ Ісуса Всемогутнього, Вознесіння Господнє та Зіслання Святого Духа на Апостолів. Над вівтарем, що символізує також печеру в Віфлеємі - місце народження Божої Дитини - художники представляли Божу Матір. На верхніх частинах стін, зображують окремі епізоди з життя Ісуса Христа, які творили своєрідний календар: Благовіщення Пресвятої Богородиці, Різдво Христове, Йорданське Хрещення, Преображення Господнє, Вхід Господа в Єрусалим, Розп'яття і Погребіння Ісуса Христа, Воскресіння, Вознесіння, Зішестя Святого Духа на Апостолів, Успення Божої Матері та інші, в залежності від місця на стінах святині. У найнижчій зоні, зображувано на стінах святих, апостолів, пророків, Отців та патріархів Церкви. Архітектура церкви, разом з її образами на стінах (фресками), іконами, Святою Літургією, кадінням, читанням і співом створює піднесену атмосферу. Церква є місцем спілкування з небом. Це лєствіца Якова, яка піднімається від земного світу до горнього. |
|||||||
