Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ПРО МОЛИТВУ(На допомогу вчителю "Християнської етики")Не можна не сказати про вплив практицизму, коли ми, знаючи про існування невидимих, але могутніх сил хочемо з ними домовитися, хочемо, щоб і вони нам послужили: стаємо до молитви, щоб одержати силу, здоров'я, багатство, владу. Все це - результат нашої перекрученої свідомості: і особистої, і суспільної. Суспільство довго нав'язувало нам помилкові ідеали, наполегливо виховувало перекручений світогляд, ми ж, у свою чергу, недостатньо прагнули пізнати істину. Коли ж виникали в нас питання про світ, про життя, про призначення людини, ми пристосувалися придушувати їх зручними формулюваннями і почуттями, які примиряють добро і зло. Так що не можна сказати, що в нас відібрали молитву, - ми її самі не утримали, самі від неї відійшли. Але, може бути, все це потрібно було для того, щоб краще зрозуміти і співставити наше життя з молитвою і без неї. Осягнути серцем - що таке молитва? Молитва - це пошук Бога, зустріч з Ним і, нарешті, духовне спілкування з Ним. Для атеїста, для того, хто не відчуває, що світ не випадково виник, а є результат Божого Творіння, молитви не існує. Тому що молитва - це зв'язок з центром життя, з його джерелом. Світ навколо нас створює видимість тріумфу матерії, і тому дозволяє бачити лише оболонки предметів. Глибини сутності невидимі очам, але відкриті серцю людському. Головний “орган” молитви - серце, зв'язане з джерелом життя, з Богом. Серце прагне допомогти людині осягнути своє призначення і важливість свого існування. Прагнучи злитися з джерелом життя, ми заглиблюємося у своє власне серце. Але процес цей не можна назвати самоспогляданням, тому що націлені ми не на бачення своєї, нехай навіть багатої, але завжди обмеженої егоїзмом особистості, а на невимірність уяви Божої в нас. Молитва - це не медитація. Вона - шлях живого спілкування і єднання. Молитва - це особиста зустріч Бога і людини, і, звичайно, бажання цієї зустрічі, бажання єдності. Водночас ця зустріч лякає. Ми можемо бути задоволені собою і навіть любуватися собою, знаходячись вдалині від Бога, але чим більше ми наближаємося до Нього, тим очевидніший контраст. Бачення святості Божої і дозволяло святим пізнати свою гріховність. Молитва - це шлях, що приносить не хвилюючі переживання, а глибину відповідальністі. В молитві ми пізнаємо себе, пізнаємо світ і по вірі нашій Бог дозволяє нам пізнати Його. Молитва - це шлях щирого знання. Ми відповідальні за кожну частку істини, нами пізнану. Ми не можемо залишати її невикористаною, а зобов'язані виявляти її своїми вчинками. Молитва - це не теорія, не розумне навчання, не розповідь про добро й істину, а реальне діяльне життя. Праця молитви продовжується в повсякденній праці буднів: у справах милосердя і добра, у щирості, ретельності, у просвітництві і т.д. Слова молитви для нас є сходинками, що ведуть наше серце до Бога. До самого тексту молитви не треба підходити як до магічної змови. Нехай же у нас не виникає почуття залежності духу від букви. Л.Сурова
“Православна школа сьогодні” НАШ РІД:МИ - ХРИСТИЯНИ У кожного з нас є мама і тато. А у них є свої мама й тато - твої бабуся і дідусь. Ти знаєш, як їх звати? А, в свою чергу, у твоїх дідусів і бабусь були свої батьки і матері. Може, хтось з вас знає, як їх звати? Твої батьки, дідусі, бабусі і всі твої предки - це все твій рід. У кожного з нас є свій рід. Ваші тата й мами трудяться, працюють? Заради чого вони стараються? Щоб кожен з вас виріс і став доброю людиною. А ваших батьків виростили ваші дідусі й бабусі. А їх, в свою чергу, - їхні батьки. Майже всі наші дідусі, бабусі, прадіди і предки - християни. Що означає - християни. Те що вони вірили в Бога, в Ісуса Христа і жили Заповідями Його. Хрестили своїх дітей. Ростили їх так, щоб вони теж вірили в Бога і слухалися Його. Молилися Богу, просили в Нього допомоги в житті. Всім людям, хто має віру в Ісуса Христа і молиться йому, Він допомагає подолати труднощі, гріхи і зло. Для використання вчителем: Г. Кирпа, В. Стрілько “Не цураймося, признаваймося” Домашнє завдання:
Г. Кирпа, В. Стрілько
Добре довелося Андрійкові потрудитися, щоб якомога більше дізнатися про свій рід. Він і не думав, що це так цікаво і корисно.
|
|||||||
