СПОВІДЬ
ЗЛОДІЙСТВО
Заповідь “не вкради” дехто розуміє надто конкретно, як заборону проти явного злодійства, грабунку і т.п. Крадіжкою є будь-яке незаконне присвоєння чужого майна, як власного, так і громадського. Крадіжкою слід вважати неповернення грошових боргів та речей, даних на якийсь час; до цього гріха належить дармоїдство, жебрання без конечної потреби, при можливості самому заробити на прожиток. Якщо людина, користуючись нещастям інших, бере з них щось, більше, ніж належить, то вона скоює гріх хабарництва. Безквитковий проїзд у транспорті і т.п. гріхи - це також порушення заповіді “не вкради”.
Якщо в того, хто кається, є гріх, пов'язаний з заподіянням комусь матеріальних збитків, то потрібно, щоб він по можливості відшкодував свій борг, повернув вкрадене або його вартість, незалежно від давності скоєного вчинку. Це буде найкращою формою епітімії.
СРІБЛОЛЮБСТВО
Під цією назвою розуміється будь-яка пристрасть до речей, грошей, до всіляких матеріальних благ, котра проявляється, як у формі марнотратства, так і протилежній їй - скупості. Другорядний на перший погляд, цей гріх надзвичайно важливий - у ньому одночасно відкидається віра в Бога, любов до людей і виявляється пристрасть до ницих відчуттів. Ця пристрасть породжує злобу, “камінне” серце, перебільшену заклопотаність, заздрість. Подолання сріблолюбства - це часткове подолання і інших гріхів. Зі слів Самого Спасителя знаємо, що багатому важко увійти в Царство Небесне. Христос вчить:
“Не збирайте собі скарбів на землі, де міль та іржа точать і де злодії підкопують і крадуть.
Збирайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, бо де скарб ваш, там буде й серце ваше”
(Мф. 6, 19-21).
Цьому гріху відповідають такі пристрасті: пристрасть гарно одягатися, мати рідкісні речі, особливо “зі смаком” підбирати кожну річ, створювати модну обстановку в домі, звідси і ретельні турботи про порядок в речах, їх зберігання, страх щось загубити, страх злодіїв, грабунку, роздратування на тих, хто торкається чи просить речі (не говорячи вже про тих, хто щось вкрав), змагання з іншими у придбанні речей, заздрість, осуд, немилосердя, зневага до бідніших, людина починає багато уваги приділяти зовнішності своїй і оточуючих, звідси часто починається оцінка ближнього “за одежою” його, повага зростає чи спадає залежно від матеріального добробуту ближнього, а звідси і несправедливість, людиноугодництво, відраза або огида. Апостол пристрасть сріблолюбства називає ідолопоклонством. Хто починає служити тлінній речі, той стає її рабом, шанувальником, поклоняється тлінному - тварі, і зрікається Творця.
ЧРЕВОУГОДНИЦТВО
Різним людям потрібна різна кількість їжі для підтримки своїх фізичних сил - це залежить від віку, статури, стану здоров'я, від зусиль виконуваної роботи. У самій їжі нема ніякого гріха, бо це дар Божий. Гріх же полягає у ставленні до неї як до жаданої цілі, у поклонінні їй, у сластолюбних смакових відчуттях, розмовах на цю тему, у прагненні витрачати якомога більше грошей на смачні чи нові, ще вишуканіші продукти.
Християнин повинен завжди стримувати себе від будь-якої надмірності, стараючись все робити відповідно до необхідності і раціональності, а все надмірне, що завдає душі шкоди - відсікати. Коли дотримана міра в їжі, то це стає підтримкою і для праці во славу Божу, для занять тілесних і духовних, дає силу творити молитви, поклони і т.д.
Насолода їжею дуже шкодить духовним заняттям, притуплюючи смак до всього духовного, розвиває сластолюбство, хтивість, бажання шукати все нові і нові чуттєві відчуття, в душі поселяється почуття невдоволення “сірим” життям, людина чекає і вишукує щось яскравіше, відчутніше - уже не тільки в їжі, але і в інших проявах своєї чуттєвості. Тому від чревоугодництва недалеко й до розпусти - в людині все взаємопов'язане - і одна пристрасть тягне за собою інші. Так, чревоугодництво породжує і порушення посту, а це вже віддаляє людину від Церкви, від Бога. Чревоугодник не здатний боротися з багатьма іншими пристрастями, а піст, навпаки - зброя проти безлічі пристрастей.
Гріх також забувати молитися перед їжею - особливо з причини нетерплячого бажання якнайшвидше почати їсти. Дуже шкідливо їсти від нудьги, від зневіри, знічев'я, від роздратування.
ПИЯЦТВО
Важка пристрасть, що межує з об'їданням - пияцтво. Скільки горя скрізь завдає ця пристрасть - кожен знає. Про те, як згубно діє пияцтво на здоров'я, на психіку, на відносини з близькими людьми - про це багато говорять всюди і віруючі, і невіруючі. Біда в тому, що важко буває питущому уникнути приводу до випивки і триматися подалі від спиртного, бо в нашому суспільстві без випивки не буває жодної події - ні малої, ні великої, ні радісної, ні сумної. При цьому всі вважають своїм обов'язком уважно слідкувати за ближнім, щоб він пив, інакше бояться, що в нього не буде “настрою”. Так буває навіть в серед людей віруючих. Але для християнина вино - речовина особлива, як хліб і єлей, що освячені вже тим, що використовуються у богослужінні; чисте червоне вино і спеціально спечений хліб - проскури - служать для звершення святого Таїнства - Євхаристії. Тому і відношення до них особливе. То ж християнину в свята випити трішки вина - не гріх, але не до сп'яніння. В наш же час люди так ослабли духовно, такі нестримані в усьому, що майже завжди хтось не стримується від вина за святковим столом. Коли ж людина знає про свою слабість до випивки, то повинна заздалегідь настроїти себе якнайсуворіше - або взагалі не торкатися вина, або ж дотримуватися міри. Іноді п'ють вино в піст - але це явне порушення, про що написано в церковному Типіконі (Уставі), де також вказані окремі дні - великі свята - коли допустиме вживання вина під час посту.
Пам'ятай, брате: хоча вино спочатку видається річчю чудовою, приємною і невинною, але біси дуже люблять ловити людей на цю приманку - часто і одна чарка позбавляє пильності, обережності, і диявол вже готує тенета гріха, в які легко потрапляє той, хто тільки трохи розслабився. Яких тільки шалених вчинків не скоюють люди в нетверезому стані! Часто біснуються, потрапляють у повну залежність від злих духів, прямо “танцюють під їх дудку”, іноді і до самогубства доводять біси пияків. Сказано у Святому Письмі, що пияки не спасуться.
(Далі буде)
За творами архімандрита Лазаря
та свт. Ігнатія (Брянчанінова)
