Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№3 (77)  2001 р.

Анонс номера

Зміст номера:

"Чадо, прощаються тобі гріхи твої" (Мк. 2, 5)

Святі сорок мучеників Севастійських

Папу запрошено: він має відвідати Україну в червні

Звичаї перших християн. Піст. Трапеза

Розмова з хресним батьком

Дитяча сторінка

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Головні вади

Язик - вогонь

"Як я став православним"

Відкритий лист до братів і сестер, які відійшли від Православ'я в католицизм грецького обряду

Чудо сповіді

Чи "вартий Париж меси"?

Трапеза у Великий піст

Православний піст проти грипу

Голос народу

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО БРАТІВ І СЕСТЕР,
ЯКІ ВІДІЙШЛИ ВІД ПРАВОСЛАВ'Я
В КАТОЛИЦИЗМ ГРЕЦЬКОГО ОБРЯДУ

Політика Риму: вчора і сьогодні

(Продовження. Початок в №12, 2000 - №2, 2001)

В 1054 році стався розкол в Христовій Церкві: Римський єпископ, патріарх (папа), відколовся від єдності і цілісності Церкви Апостольської. Чому саме Римська, а не Східна? До речі, слово “православна” зустрічається ще в рішеннях Перших Вселенських Соборів і відносилось до всієї Христової Церкви. Так як і слово “кафолічна” (вселенська), яке Римська Церква присвоїла несправедливо собі.

Якою в той час була Православна Церква? Це і Константинопольська, і Африканська (Олександрійський папа), і Антіохійська, і Єрусалимська, і Крітська, і Коринфська та інші Церкви, які в своїй соборній єдності і становили Тіло Христове, тобто Церкву Православну Кафолічну апостольську. Що ж цей розкол учинив для Церкви? Приведемо таке порівняння: Церква - це є Тіло Христове (Єф. 1, 22, 23; Кол. 1, 24). А коли людині відрубати руку, то чи не боляче їй буде? І що буде потім з відрубаною рукою? В наслідок того, що до неї більш не поступає кров, яка живить все тіло, рука починає розкладатись і гнити. Інше порівняння, - згадаємо притчу Господню про виноградну лозу і гілки (Ін. 15, 1-6). Якщо гілки знаходяться не на Лозі, то вони сохнуть і їх збирають і вкидають у вогонь. Так само і розкол Церкви - це “ампутація” якогось Члена Тіла Господнього, а отже розкольники знову розпинають Христа на Хресті, заставляючи Спасителя мучитись за нас. І розкольники без благодаті Божої, яка живить Все Тіло Христове, починають духовно занепадати і, в кінці - кінців, зігниють духовно, тобто, стають сухим галуззям, яке вкидають у вогонь вічний, - в пекло, в гієнну. Тим більше, що це підтверджують слова Апостола Павла, який говорить: “Благаю вас, браття, ім'ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб усі ви говорили одне і не було між вами розділення, а щоб ви з'єднані були в одному розумінні та в одній думці” (1 Кор. 1, 10); “щоб не було розділення в тілі, і щоб усі члени однаково дбали один про одного” (1 Кор. 12, 25). Розкол і розділення протирічать бажанню і замислу Господа: “Є у Мене й інші вівці, які не з цього двору, і тих Мені треба привести; і вони почують голос Мій, і буде одне стадо і один Пастир” (Ін. 10, 16); “Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине, - щоб увірував світ, що Ти послав Мене” (Ін. 17, 21); “щоб були єдине, як і Ми єдине” (Ін. 17, 22)! “Бо, як тіло одне, але має багато членів, усі члени одного тіла, хоч їх і багато, утворюють одне тіло, - так і Христос. Бо всі ми одним Духом хрестились в одне тіло, іудеї чи елліни, раби чи вільні, і всі одним Духом напоєні. Бо тіло не з одного члена, а з багатьох” (1 Кор. 12, 12-14). Розколи були противні і духу Древньої Церкви: “У багатьох з тих, що увірували було одне серце й одна душа” (Діян. 4, 32). І розкол, який Римська Церква учинила в 1054 році - це є пряме противлення Церковній єдності во Христі. Ми вже говорили, що відрубана рука починає гнити. Так сталось і з Римською Церквою: з неї в Середні віки вийшло вчення протестантизму.

Пригадаємо ще і хрестові походи, які відмічалися особливою жорстокістю: хрестоносці на своєму шляху вирізали дорослих і дітей невірних, а також православних. Скільки разів вони спалювали Константинополь і Єрусалим? Кожний, хто вступав у це “військо”, діставав прощення всіх гріхів, які він вчинив до цього і всі ті, які він міг вчинити в майбутньому(?). Це і було причиною страшної жорстокості хрестоносців. Яка ціль цих походів? Не “визволення Гробу Господнього”, а підкорення Східних Церков папі Римському, бо завжди наслідком походів була повна втрата “автокефалії” (самостійності в управлінні) Східних Церков (Православних).

Або ж таке потворне утворення на тілі Римської Церкви як інквизиція, яка знищила сотні тисяч християн (інакомислящих) по одній лиш неперевіреній підозрі:

- у відступлені від Риму: Правило 11 Карфагенського Вселенського Собору (318 рік) говорить, “що пресвітер, який чинить розкол, підлягає анафемі (відлученню від Церкви)”, але аж ніяк не вбивству, яке протирічить Заповіді Божій: “Не вбий” (Втор. 5, 17);

- у чаклунстві - правило 61 Шостого Вселенського Собору (691 рік) говорить, “що чаклуни відлучаються від Церкви”, але ж знову, - не знищуються. Як же це зрозуміти?!

Не обминемо і роль “католицьких місій”, які “проповідують” християнство серед... християн - схизматиків (так Рим називає православних християн). Абсурд? Поглянемо що говорить “Книга Правил” про це: ”Римський єпископ повинен мати владу на заході” (Правило 6 Першого Вселенського Собору 325 рік); ніхто з єпископів не повинен зазіхати своєю владою на іншу єпархію (територія управління єпископом). (Правила 64 і 67 Карфагенського Собору 318 рік. Правило 9 Антіохійського Собору 341 рік. Правило 50 Третього Вселенського Собору 431 рік). До чого ці “місії” доходять - читайте в частині VI “Додатки”(в наступному номері газети).

Окрім цього, папа Римський є офіційною головою держави Ватикану, тобто мирським правителем. Що ж про це говорять Апостольські Правила? “Єпископу необхідно невідкладно бути при ділах церковних”. (Правило 81 Святих Апостолів), а не приймати на себе ще й мирську владу, бо тоді він перестає так, як слід, піклуватися про свою єпархію.

І останнє. Про відношення Риму до греко-католиків і православних християн. У греко-католицькому “Молитовнику” Андрія Шептицького (вид. 1944 року, м. Краків) сказано, що в Православній Церкві Тайни дійсні і на Святі Дари сходить Дух Святий і перетворює вино у Кров, а хліб - у Тіло Христове. Тобто, цим визнається істинність Православної Церкви (?!!). В той же час православних називають схизматиками, єретиками і т. п. Навіть неозброєним оком видно, що римські слуги і сам Рим протирічать собі. А основна ціль папства - панування над усім світом і знищення найбруднішими способами Православ'я. До того ж, Рим не цурається ніяких засобів. Так Римська Церква прийняла до себе тих розкольників, які чинили розкол в Матері-Церкві (греко-католики, вони ж - католики східного обряду, вони ж - уніяти), і єретиків, через що ті відлучалися від Церкви (допоки не покаються). А це протирічить:

- словам Шостого Вселенського Собору, Правило 18: “Єпископ не повинен затримувати в себе клірика, що відлучився від другої Церкви”;

- словам Апостольським, Правило 16: “Єпископ не повинен приймати заборонених або відлучених іншим єпископом”.

Що ще потрібно добавляти?! “Хто має розум - нехай зрозуміє”. Робити з цього висновки про політику Римського Престолу залишається вам, дорогі брати і сестри!

Висновки

І. Яка віра істинна?

На це питання знайти відповідь дуже легко, бо Сам Господь наш Ісус Христос Своїми чудесами ясно вказує на це: єдина істинна віра - то Православна християнська. Які ж це чудеса?

1. Благодатний Вогонь на Гробі Господньому в Єрусалимі

Ми про нього вже згадували вище. Кожний рік цей Вогонь сходить за молитвам православного Єрусалимського Патріарха на Гріб Господній. Що це за Вогонь? То видимим чином сходить Благодать Духа Святого. Чим характеризується цей Вогонь? При контакті з Ним: хворі моментально виліковуються, хвороби зникають, а в душі розливається неземна радість, спокій, любов до всіх людей і до Бога, тобто - розливається блаженство. В перші десятки хвилин цей Вогонь не пече і не спалює ніяких предметів. Слід зауважити, що цей Вогонь сходить тільки на Православну Пасху! Для порівняння згадайте момент Новозавітної П'ятидесятниці: “Коли настав день П'ятидесятниці, всі вони (Апостоли) були однодушно вкупі. І раптом стався шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони знаходилися. І з'явились їм розділені язики, мов вогненні, і спочили на кожному з них. І сповнилися всі Духа Святого (Діян. 2, 1-4).”

2. Мироточіння і сльозоточіня ікон.

З ікони виділяється масло само по собі, чудесним чином; це масло дуже сильно благоухає (запах неземний, ніякі парфуми з ним не порівняти), і якщо цим маслом помазати хворих, то вони виздоровлюють. Так само, ні з того, ні з сього ікони Божої Матері починають плакати. Мироточивих і сльозоточивих ікон по світу є понад двадцять.

3. Оновлення святих ікон.

Тобто старовинні ікони, на яких з часом лики потемніли, на очах у багатьох людей за декілька секунд оновлювалися настільки, ніби тільки що зроблені. Зауважимо, що мироточили ікони і в Почаївській Лаврі (на Скиту) - ікона Спасителя, і в Івано-Франківському Свято-Преображенському храмі - ікона Божої Матері “Державна”, на Черкащині сльозоточила ікона Божої Матері “Страсна”. Обновилася ікона Божої Матері в одному селі поблизу Почаєва (Тернопільська область): після того як в храмі відслужив священик Божественну Літургію і під час Молебна до Цариці Небесної Образ Її на очах у 15 прихожан став новим (чудеса, описані за 1992-1993 роки).

4. Нетлінні мощі Святих Угодників Божих і мироточіння їх.

Приведу два найяскравіших приклади цих чудес. В Почаївській Лаврі лежать уже декілька століть нетлінні мощі Преподобного Іова Почаївського, тобто тіло Іова, з тої миті, як він упокоївся, не розкладається, і, як його поклали лежати в золотий гріб, так воно лежить і до цих пір, - до того ж тіло тепле і благоухає неземними ароматами, хоча тіло не обмивають ніколи, і воно не забальзамоване, та лежить на повітрі (справжнє чудо). Другий приклад: мощі Святителя Тихона - першого патріарха після революції 1917 року. Коли він упокоївся, то його тіло (у гробі дерев'яному поховали на глибині близько 5 метрів в Московському Донському монастирі, щоб комуністи не насміхалися над тілом Патріарха, який прокляв Радянську владу і багато від неї, за непохитне стояння у вірі, постраждав. Недавно це поховання розкопали і на цій глибині знайшли гріб, який лежав у воді (у цьому місці стоять підземні води). Гріб з часом зотлів і розсипався, одежі зотліли, панагія (ікона, яку носять єпископи на грудях), що була зроблена зі слонової кості, розсипалася в порох, а тіло, яке пролежало у воді близько 65 років, - було нетлінне і як його поклали, так це тіло і пролежало до цих пір, не розкладаючись!

А в Києво-Печерській Лаврі є мироточиві голови Преподобних Печерських, які виділяють Святе Масло, через яке також Господь виліковує хворих людей...

Всі ці Чудеса відбуваються тільки з православними Святими.

Латинство - що за ним стоїть?

Із усіх вище вказаних думок і порівнянь перших трьох частин цього Відкритого листа добре видно, що в Римській Церкві є багато єресей (лжевчень), які протирічать Священному Писанню, Постановам Апостольським і Вселенських Соборів. Святий Апостол і Євангеліст Іоан Богослов пише: ”Бог є світло, і немає в Ньому ніякої темряви” (1 Ін. 1, 5). “Коли ми кажемо, що маємо єднання з Ним (Богом), а ходимо в темряві, то ми неправду говоримо і не творимо істини” (1 Ін. 1, 6). Саме про таких людей і говорить апостол Павло в Посланні до Римлян:” Благаю вас, браття, остерігайтесь тих, що чинять розбрат та спокуси всупереч вченню, якому ви навчилися, і ухиляйтесь від них; бо такі люди служать не Господеві нашому Ісусу Христу, а своєму череву, і ласкавими словами та красномовством зваблюють серця простодушних “ (Рим. 16, 17, 18). “...дорога істини буде в ганьбі” (2 Пет. 2, 2). “Хто благовіствує вам не те, що ви прийняли, нехай буде анафема” (Гал. 1, 9). Апостол Павло ще раз застерігає нас: “Та коли б навіть ми, або Ангел з неба став благовіствувати вам не те, що ми вам благовіствували, нехай буде анафема”(Гал. 1, 8). А далі ось що пише цей Святий Апостол: “Діла плотські відомі: це - перелюб, блуд, нечистота, непотребство, ідолослужіння, чародійство, ворожнеча, чвари, заздрість, гнів, розбрат, незгоди(спокуси), єресі, ненависть, убивство, пияцтво, безчинство... Попереджаю вас як і раніше попереджав, що ті, хто так роблять, Царства Божого не успадкують” (Гал. 5, 19-21). Він же в іншому Посланні говорить, що “в останній час з'являться ганьбителі... Це люди. котрі відділяють себе (від єдності віри), душевні і не мають духа” (Іуд. 1, 18-19). В Посланні до Филиппійців Павло нас повчає:

“Браття мої, що тільки істинне, що чесне, що справедливе, що чисте, що любе, що гідне слави, що тільки чеснота і похвала, про те помишляйте” (Флп. 4, 8). І продовжує далі: “Чого ви навчились, що прийняли й чули та бачили в мені, те виконуйте “(Флп. 4, 9), а також: “браття, стійте і держіть передання, яким ви навчились чи то словом, чи то посланням нашим” (2 Фес.2, 15). “Хто навчає іншому (а ніж Апостоли) і не додержується розумних слів Господа нашого Ісуса Христа і вчення про побожність, той гордий, нічого на знає, але заражений пристрастю до ...суперечок” (1 Тим. 6, 3-4). І далі Апостол навчає: “бережи передане тобі, відвертаючись від негідного марнослів'я і суперечок неправдивого знання, віддавшись якому, деякі ухилились від віри” (1Тим.6, 20-21). Де є хоч краплина брехні, обман, - там немає Бога; і віра, побудована на обмані, подібна до будинку, збудованого на піску (Мф. 7, 24-27).

І, наостанку, розвіюючи ілюзії, сповіщу вам, брати і сестри, що найближчим часом в Греко-католицькій Церкві вводиться “целібат” священства та решта догматів, які поки що ця Церква не визнає. І є домовленість папи Римського Іоана Павла II зі Східними Патріархами, що унія - це незаконне утворення і не може в такому вигляді, як тепер існувати, а тому повинна стати невід'ємною часткою Римо-Католицької Церкви і практично зліквідуватись. Саме з цим і пов'язаний приїзд папи в Україну. Ось-яка справжня ціль унії! Ось - де її кінець: в Римі!

Не можна пропустити поза увагою і той факт, що в 2000 році папа Римський Іоан Павло II з деякими єпископами офіційно приніс покаяння в гріхах Католицької Церкви (гоніння на євреїв, інквізиція, індульгенції, хрестові походи і т.і.), зняв прокляття з євреїв (?), які вони самі на себе накликали, як сказано в Євангелії: “Увесь народ, відповідаючи, сказав: кров Його (Ісуса Христа) на нас і на дітях наших! (Мф. 27, 25). А назвав папа євреїв - “старшими братами по вірі” (в синагозі римській), цілуючи головного раввина Італії. Всі ці кроки папи є не що інше як глузування з релігії Христа, Христа розп'ятого. Щодо “гріхів Католицької Церкви”, то хіба ж Церква може грішити?! В Символі віри сказано: “Вірую в єдину Святу Соборну і Апостольську Церкву” (9-й член). Церква Христова - Його Тіло, і є Святою по суті своїй (про це ми вже говорили раніше), тобто безгрішною! Навіть неосвіченій людині зрозуміло, що грішити може тільки людське утворення (організація), а не Церква. Зрозуміло, що цими заявами “непомильний папа” свідчить, що Римська Церква безблагодатна, не несе спасіння людям і “може помилятись”. Хіба ж ми такої Церкви шукаємо? Хто ж нас спасе, як не Ісус Христос? Де ж є спасіння, як не в Церкві істинній - Святій Православній?!

Священик Миколай Розбицький,
с. Лип'янка, Черкаської єпархії

 

На початок сторінки

Hosted by uCoz