Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ЗВИЧАЇ ПЕРШИХ ХРИСТИЯНПіст Інші пости були тоді довільними (Тертуліан, “Про піст”): піст в середу і п'ятницю кожної седмиці, відповідно Великому Посту, був проявом співчуття до страждань Ісуса Христа, оскільки в середу скликана була проти Нього іудеями рада, а в п'ятницю Він був розп'ятий. Ці пости відрізнялися між собою тривалістю. Піст в середу і п'ятницю тривав до третьої години дня, тому і називали його напівпостом. Піст в Чотиридесятницю закінчувався після вечірні. Ще був повний піст або повне говіння, коли цілу добу проводили без їжі. Так говіли у Велику Суботу, деякі до неї додавали Велику П'ятницю, інші проводили так три дні, чотири, деякі всі шість днів Страсної седмиці - кожний скільки міг. Повного посту в Іспанії дотримувалися кожної суботи і, додатково, один раз кожного місяця, крім липня і серпня. Утримувалися від їжі по різному. Одні не їли печеного і вареного, інші їли тільки сухе (Тертуліан, “Про піст”), утримуючись не тільки від м'яса і вина, але і від плодів винних і соковитих, вживаючи з хлібом лише горіхи, мигдаль і т. п., інші задовольнялися хлібом і водою. Такий піст особливо одобрювався під час говіння, як підготовка до мучеництва (Тертуліан, “Про піст”). Деякі не тільки в Страстну седмицю нічого не їли, а навіть впродовж багатьох днів, як говорить Лукіян. В ці незвичайно тривалі пости входили навіть недільні дні, в які за правилами Церкви заборонено було поститися. У перші століття християнства в Греції і Римі були люди, що займалися різними тілесними вправами для зміцнення тіла, але набагато більше було таких, які шкідливими для здоров'я пороками знесилювали себе настільки, що в розквіті літ виглядали дуже старими. В той же час серед розпусти, яка процвітала в Єгипті і Сірії, були великі постники, що жили набагато довше від інших людей. Правда, у теплих країнах піст не настільки тяжкий, але спостерігалися незвичайні приклади утримування від їжі і в Галлії, і в ще більш холодних країнах - і це вже більш ніж через 100 років після апостолів, тому що багато хто з великих подвижників слідували древнім у пості. Християни, подібно до іудеїв, вважали піст часом нарікань. Правда, в іудеїв причиною посту була печаль за втратою члена родини, або якась біда. А християни намагалися вникнути в духовний стан речей, і тому використовували піст - цей зовнішній вияв скорботи - для підсилення контролю над своїми почуттями, що сприяє спасінню (2 Кор. 7, 10), тобто покаянню в гріхах. Св. Кіпріян вчить, щоб грішник оплакував смерть душі своєї принаймні так, як втрату улюбленої особи (“Про падіння”), а святий Іоан Златоуст у слові “О умилениї” вживає таке ж порівняння. Крім того, піст вважався корисним для запобігання спокусам, виснажуючи тіло і підпорядковуючи його духу. Тому ті, що постилися, уникали задоволень, навіть дозволених. Всі намагалися бути більше на самоті, більше мовчати, в церкві бути більш уважними, в молитві і читанні - стараннішими. ТрапезаВзагалі християни віддавали перевагу тільки стравам дуже простим, в сирому вигляді і без приправ (Климент Олександрійський, “Про виховання дітей”), і не сідали за стіл більше двох разів за день, повністю нехтуючи, за велінням апостолів (Гал.5, 21; Рим.13,13; 1Петр. 4,3) застіллями (гулянками), на яких пиячили. Обід і вечеря, хоч були простими і легкими, але починалися і завершувалися молитвою, що і досі зберігається в Церкві. З цього приводу Пруденцій склав два гімни, де ясно відображений дух перших століть (“Бібліотека святих отців”). У ті часи було прийнято читати що-небудь протягом трапези. Плиній ніколи не пропускав цієї нагоди, а Ювеналій, запрошуючи одного зі своїх друзів до себе на вечерю, обіцяв йому читати Гомера і Вергілія. Християни ж читали Св. Письмо і, замість розпусних пісень і музики, якими супроводжувалися поганські бенкети, співали духовні гімни (Климент Олександрійський, “Про виховання дітей”, “Стромати”). Хоча вони аж ніяк не засуджували ні музику, ні веселощів, тільки б те і друге було благочинним і служило славі Божій. Вони не їли разом з єретиками та іншими відлученими від Церкви (1 Кор. 5, 11), навіть, з оглашенними, але іноді їли з тими, що під катуванням зрадили Христу, щоб не зовсім розривати з ними спілкування (1 Кор. 10, 27). |
|||||||
