Світло Православ'я
    Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
 

Інтернет-версія газети
"Світло Православ'я"

Архів номерів

  
№3 (77)  2001 р.

Анонс номера

Зміст номера:

"Чадо, прощаються тобі гріхи твої" (Мк. 2, 5)

Святі сорок мучеників Севастійських

Папу запрошено: він має відвідати Україну в червні

Звичаї перших християн. Піст. Трапеза

Розмова з хресним батьком

Дитяча сторінка

На допомогу вчителю "Християнської етики"
Головні вади

Язик - вогонь

"Як я став православним"

Відкритий лист до братів і сестер, які відійшли від Православ'я в католицизм грецького обряду

Чудо сповіді

Чи "вартий Париж меси"?

Трапеза у Великий піст

Православний піст проти грипу

Голос народу

З усього світу...

 
 
 

Газета
"Світло Православ'я"

Засновник і видавець:
Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви.
Реєстраційне свідоцтво
КВ-975.
Виходить з 1.01.1994р.

Редакційна рада:
протопресвітер Василій Осташевський,
священик Андрій Ткачов,
Анатолій Шевченко,
Оксана Жаборинська

Адреса редакції:
79008, м. Львів,
вул. Короленка, 3.
а/с 1352

Веб-дизайн:
Олександр Денисюк
E-mail:
tarasiy@compclub.lviv.ua
 


 

Львівська єпархія
Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети `Віра і культура`
 
Спілка Православної молоді України (UKRAINIAN ORTHODOX YOUTH FELLOWSHIP)
 

 
    

ЯЗИК - ВОГОНЬ

Чи пам'ятаємо ми, що держави піднімаються благословенням праведних, а руйнуються нечестивими словами?

Святий апостол Яків у своєму соборному посланні так говорить про нашу мову, про наше слово: “Подивись, невеликий вогонь як багато речей запалює. І язик - вогонь, прикраса неправди; язик поставлений так між членами нашими, що сквернить усе тіло і запалює круг життя, будучи сам запалюваний від геєни” (Як. 3, 5, 6). Пожежа винищує май-но наше. Пожежа вселяє в серця наші велике сум'яття і страх, а святий апостол Яків говорить, що таке ж значення, як пожежа, має для нас і неприборканий язик наш. Він говорить, що язик опоганює все наше тіло, і, як пожежа запалює майно, так і язик наш, злий і нечестивий, запалює круг життя. Все наше життя стає тривожним, збудженим, хворобливим, тому що сам язик запалюється від гієнни.

От що говорить святий апостол Павло в посланні до Єфесян: “Ніяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки добре для навчання у вірі, щоб воно давало благодать тим, що слухають (Єф. 4, 29). Ніяке гниле слово, ніяке слово, яке позбавлене доброти і любові, ніяке слово, яке перейняте нечистотою серця нашого, нехай не виходить з вуст наших. Святий апостол Яків говорить: “Коли хто з вас гадає, що він побожний і не приборкує свого язика, але спокушає своє серце, то побожність у того пуста (Як. 1, 26).

Чимало серед нас таких, благочестя яких називає святий Яків марним; чимало таких, які вважають себе благочестивими, а язика не приборкують. Чимало таких, які, повернувшись з храму Божого, в якому слухали слова Христові і навіть причащалися Крові і Тіла Його, вивергають злі і недобрі слова на своїх ближніх. Багато таких жінок, які своїми злими словами отруюють життя своїм невісткам; чимало таких, які, все це роблячи, вважають себе благочестивими. Марне їхнє благочестя, як говорить апостол Яків.

А Сам Господь Ісус Христос сказав нам набагато більше: “Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь в день суду: бо за слова свої будеш виправданий і за слова свої будеш осуджений (Мф. 12, 36, 37). Навіть за пусті слова дамо ми відповідь перед Богом!

А скільки серед нас таких, вуста яких нічим не обгороджені, скільки таких, що безупинно говорять, говорять, і базікають з ранку до ночі. І, зрозуміло, серед цієї балаканини є безліч слів марних, пустих і злих. Нестримно базікають вони, і ніякого затвору на вуста свої нечестиві не кладуть, і при цьому вважають себе благочестивими. Марне це благочестя, і дадуть вони відповідь перед Богом за всі пусті слова свої.

Люди, справді благочестиві, завжди були глибоко зосередженими в собі, спрямованими, і дивилися в свої серця. А ці балакучі вуста не тільки пустословлять без кінця, але вивергають і те, про що сказав святий пророк Давид: “Яд аспіда під вустами їх (Пс. 139,4)”, тому що отруйні слова осуду, слова наклепу і пліток, які так люблять вони. А крім усієї цієї нечистоти словесної як багато огидних лайок ллється з вуст багатьох людей! Як легко ставиться багато християн навіть до такої диявольської лайки, яку знає наш народ, І якою поноситься ім'я матері, Ім'я, яке повинно бути священним для нас. І не зупиняється язик їх навіть у проголошенні цієї мерзенної лайки.

А Господь Ісус Христос суворо заборонив навіть найлегшу, безневинну лайку: “А хто скаже брату своєму “рака” (нікчемна людина - ред.), підлягає синедріону, а хто скаже: “потвора”, підлягає вогню пекельному (Мф. 5, 22)”.

Бачите, яку безумовну вимогу чистоти нашої мови ставить нам Господь Ісус Христос.

Багато серед християн людей зломовних, які безупинно злословлять ближніх своїх. А святий апостол Павло, говорячи про тих, хто не успадковує Царства Небесного, серед злодіїв, перелюбників, ідолопоклонників, називає і зломовних. “...ні лихословці - Царства Божого не успадковують” (1Кор. 6, 10). Якщо ми, навіть, утримуємося від найогидніших лайок, від найгниліших слів, від осуду ближніх, від наклепу і пліток, то всі ми грішні в марнослів'ї. Ми пустословимо завжди і всюди.

Утримуватися від злих слів, марнослів'я, привчати себе до мовчання - важке завдання.

Дуже багато подвижників усе життя мучилися над приборкуванням язика свого, суворо стежили за ним, всіляко його стримували, але і від них часто вислизав він, тому що слизький язик і надзвичайно рухливий; він вислизає, як слизька риба з рук наших.

Завдання приборкувати язик настільки важке, що багато подвижників зовсім відмовлялися розмовляти і ставали мовчальниками. А преподобний авва Агафон для того, щоб перемогти свого язика, відучити його базікати, говорити слова нечисті, три роки носив під язиком камінчик і тим стримував його.

Бачите, яке значення надавали слову святі? А ми ніякого значення не надаємо тому, що говоримо: коли священик на сповіді питає, чи не согрішаємо ми вустами своїми, то чує він відповіді, які свідчать, що той, хто сповідується, ніякого значення не надає гріхам свого язика і легко ставиться до лайок.

Так влаштовані ми, але так не повинно бути. Часто при читанні паремій чуєте ви таке слово: “Благословенням праведних піднімається місто, і вустами нечестивих руйнується” (Притч. 11, 11).

Що це значить? Як це може бути, що вустами нечестивих руйнується ціле місто? Що ж це, перебільшення премудрого Соломона чи справжня і глибока істина?

Це істина, яку вам треба знати. Треба вам знати, що сила слова людського величезна. Жодне слово, що виходить з вуст людських, не губиться в просторі назавжди. Воно залишає глибокий слід, воно живе серед нас і діє на серця наші, тому що в слові міститься велика духовна енергія - або енергія любові і добра, або, навпаки, богопротивна енергія зла. А енергія ніколи не зникає. Це знають всі фізики щодо енергії матеріальної, яка в усіх видах своїх ніколи не втрачається.

Енергія духовна також ніколи не зникає назавжди, вона поширюється всюди, вона діє на всіх. Вустами нечестивих руйнується град тому, що зла енергія нестримуваного язика їх, нечестивого і богохульного, проникає в серця інших людей, забруднює повітря духовне так, як повітря матеріальне забруднюється всілякими міазмами.

Якщо міазми породжують у нас хвороби тілесні, то міазми злої енергії духовної отруюють наше серце, наш розум, усе наше духовне життя. Життя цілого народу буває отруєним цією злою духовною енергією, а якщо серця і розум людський отруєні цими духовними міазмами, якщо вселилася в них нечистота, богохульні думки - наклеп, осуд і все те, що так догоджає дияволу і слугам його, то цією нечистотою духовною наповнюється все духовне життя народу. А матеріальний добробут народу завжди тісно пов'язаний зі здоровим і чистим станом душі і серця народу.

У цій святій справі приборкування нечестивого диявола, язика нашого, нехай допоможе нам усім Господь і Бог наш Ісус Христос!

Святитель Лука (Войно-Ясенецький)

 

На початок сторінки

Hosted by uCoz