Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети "Світло Православ'я"

№10 (72)  2000 р. Анонс номера Зміст номера: Визначення ювілейного архієрейського Собору Руської Православної Церкви Прославлення новомучеників і сповідників руських Визначення ювілейного архієрейського Собору Руської Православної Церкви відносно Української Православної Церкви Розповіді брата Олексія Бог, людина і скеля Школа молитви Здоровий дух - здорове тіло Сповідь Захистимо канонічне Православ'я! Вишенський - поборник Православ'я Дитяча сторінка З життя преподобного Іларіона На допомогу вчителю "Християнської етики" Совість — голос Божий Поведінка парафіянина Святий Апостол Фома Сповідь колишнього атеїста З усього світу...       Газета "Світло Православ'я" Засновник і видавець: Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви. Реєстраційне свідоцтво КВ-975. Виходить з 1.01.1994р. Редакційна рада: протопресвітер Василій Осташевський, священик Андрій Ткачов, Анатолій Шевченко, Оксана Жаборинська Адреса редакції: 79008, м. Львів, вул. Короленка, 3. а/с 1352 Веб-дизайн: Олександр Денисюк E-mail: alexdeni@mail.ru   Від   20.1.2001 Від   24.1.2001

ВИШЕНСЬКИЙ - ПОБОРНИК ПРАВОСЛАВ'Я Через всі віки, починаючи з 17 століття лунає до нас, бажаючи достукатися до наших сердець, голос Івана Вишенського. У світському середовищі його називають письменником-публіцистом, який гостро засуджував Брестську унію і тих священиків, які спокусилися на принади папи. Хоча твори Вишенського і вивчаються оглядово в школі, а повніше - в університеті, але вони майже не сприймаються учнями чи студентами. Хіба тільки тими, хто цікавиться церковною літературою. Народився Іван Вишенський між 1540-1550 роками в убогій міщанській родині в містечку Судова Вишня на Львівщині. А в своїх творах називав себе “Іоан - мних з Вишень”, “Странник реченний Вишенський”. Важко сказати, яким було це містечко в ті часи. А зараз - краса. Чистенькі будиночки з городиною і квітами навколо. І скрізь - зелено і тихо. Хіба тільки автобуси, чи автомобілі, чи гуркіт електрички порушують спокій. Шкода тільки, що про свого земляка Івана Вишенського місцеві жителі не знають. Немає ні музею (десь би окремо чи в школі), ні якихось книг чи архівних документів. Тільки в місцевого православного священика є його твори. Жителі можуть похвалитися погруддям пам'ятника Вишенському і надписом на ньому: “Іван Вишенський” без будь-якої інформації. Правда, пам'ятник гарний. Відразу ж видно обличчя монаха-аскета, схудле з довгою бородою. На долонях рук він тримає папір, вчитуючись в нього. Чомусь я звернула увагу на його очі: незвичайні, чимось схожі на очі тих святих, яких ми бачимо на іконах. В них світиться любов і глибока вдумливість. Містечко, хоч і невелике, зате має три церкви: православну, греко-католицьку і римо-католицький костел. Складається враження, що ні люди, ні священики або не знають історії своєї місцевості, або просто не хочуть на це звертати увагу. Чи краще не нагадувати уніатським і польським отцям, що Вишенський критикував їх. Цікава деталь: православна церква і костел - сусіди, а трішки вбік, ніби між ними - погруддя Вишенського. Він і зараз так, як і в ті часи пише до нас свої “Послання” (бо ж голова його повернута в бік церков). Правда, тоді до нього не прислухалися (бо ж унія прижилася). І зараз ніхто не звертає уваги на те, проти чого виступав Вишенський. Сучасні дослідники вбачають в ньому полум'яного патріота, який не повернувся з Афону на Україну тому, що був хворий. Так, він захищав Православ'я - духовність українського народу від польського гніту. І коли шляхті не вдалося фізично підкорити українців, тоді вони звернулися до католицької церкви і єзуїтів. І, як бачимо, на сьогоднішній день, їм це вдалося. Уніатська церква стоїть на ногах, ще й має вплив на світську владу. Тільки мало вже залишилося в нас таких щирих, гострих на перо і люблячих людей Вишенських, котрих нам так не вистачає. Леся Геренчук, м. Львів

 

На початок сторінки