Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ЗДОРОВИЙ ДУХ - ЗДОРОВЕ ТІЛОПРАВОСЛАВ'Я І МЕДИЦИНА(Продовження. Початок у №9)Психосоматика Проблеми з нирками бувають викликані осудом, розчаруванням, лицемірством і зрадою, які є основою невдач в житті. Наслідком перебоїв в роботі імунної системи є застуда. Для людини це сигнал: “Господарю, зупинися, не поспішай, зроби невеличкий перепочинок, занадто багато хочеш досягти, шкутильгає якість виконання!”. Астма, проблеми з легенями викликані невмінням (або небажанням) жити самостійно, людина прагне контролювати працю інших, а сама працює абияк, вона хоче життєвого простору, як рабовласник. Астматик судорожно захищається стримуючи вхідні повітряні потоки з зовнішнього світу, протистає відвертості, щирості, необхідності прийняти те нове, що несе кожний Божий день. Навик прийняття Промислу Божого в скорботних і радісних обставинах життя, довіра Богу і, як наслідок, розпізнання людських характерів і співчуття до духовно убогих є важливим психологічним надбанням, яке сприяє видужанню. Проблеми зі шлунком: виразковий коліт, запори, виразка на думку психотерапевтів, це наслідок барахтання в минулому, небажання рахуватися з іншими, чужі успіхи колять очі і душу, завищена власна самооцінка, яку бачать навколишні, прагнення переваги над іншими, нелюбов до ближнього, небажання розкріпачити злостиві застарілі ідеї і приймати відповідальність за власні вчинки. Шлунок чутливо реагує на наші підлі цілі, страхи, ненависть, агресивність і піклування тільки про себе. Придушення цих почуттів, небажання признатися собі в них, признатися в тому, що власні лінощі заставляють заздрити і принижувати і т. д., спроба проігнорувати і “забути” їх замість осмислення, усвідомлення і подолання стають причиною різноманітних шлункових розладів. Тривале подразнення епітелію стінок шлунка, надмірним або недостатнім виділенням шлункового соку, що має місце в стані стресу, веде до гастриту. Запори свідчать про надлишок накопичених злостивих почуттів і переживань, з якими людина не може або не бажає розстатися. Печія, надлишок шлункового соку свідчить про вкорінену агресивність. Вирішення проблеми на психосоматичному рівні полягає у використанні тієї сили, яка живить і приховує агресію, з допомогою молитви-прохання до Бога побачити і усвідомити свої гріхи, злостиві почуття, і потенціал тієї сили пустити на те, щоб не дати можливості опановувати нас злим помислам, а значить і вчинкам. Проблеми з очима (на психосоматичній основі) - небажання щось бачити, неприйняття обставин і умов, які нам попустив Бог, відсутність співчуття до інших. Дратівливість і занепокоєння, стан постійного внутрішнього страху перед втратою добробуту повсякдення, а це відсутність довіри до Бога. Людина, яка нервується, постій-но перебуває під внутрішнім тиском на психіку, у зв'язку з тим, що дійсність не така, як їй би хотілося. Вона постійно метається в пошуках вирішення проблем і дуже болісно пристосовує свої запити до дійсності. Астенія, відчуття власного безсилля сьогодні властиве багатьом людям, що оточують нас. Той, хто сумнівається і не визнає в собі достатньо сил діяти, дозволяє зневіритися, насправді просто уникає відповідальності за своє життя. За всім цим стоїть недовіра до Бога, страх помилитися, брак завзяття. Початок порятунку від астенічних проявів є усвідомлення того, що цей стан підвладний людській волі, а зародок астенії - в глибині безвідповідальності самої людини. Інфекційні захворювання, - тут пусковим механізмом є роздратування, злість, досада і ці почуття виявлені не одною людиною, а ними охоплена маса людей. Будь-яка інфекція вказує на масовий душевний розлад. Ослаблення імунітету організму, в який проникла інфекція, пов'язане з порушенням душевної рівноваги. Діабет викликаний потребою контролювати щось або когось, тугою, що ніхто не може вгодити йому. Діабетик не здатний проявити симпатію, прийняти і відчути любов, хоча сам жадає їх. Він несвідомо відхиляє любов, незважаючи на те, що на глибинному психологічному рівні відчуває сильну потребу в ній. Перебуваючи в конфлікті з самим собою, в неприйнятті себе, він не може відповісти взаємністю на любов. Внутрішній спокій, взаємність у прийнятті любові і спроможність любити - початок одужання. Ожиріння - прояв тенденції захисту від чогось. Почуття внутрішнього спустошення збуджує апетит. Цей стан - попоїсти - дає багатьом людям відчуття “надбання”. Але дефіцит комфорту - внутрішньої рівноваги - не заповниш їжею. Недовіра до Бога і страх перед життєвими обставинами заставляють людину заповнювати душевну спустошеність зовнішніми засобами. Хвороби зубів спричинені прихованою нерішучою ненавистю, невмінням приймати самостійних рішень. Карієс віднімає в зубів твердість. Саме так імунна система людини реагує на внутрішню невизначеність, нестійкість бажань, непевність у досягненні обраної мети, коли людина пасує перед життєвими труднощами. Проблеми зі спиною можуть бути наслідком невіри в підтримку Бога, низька мораль. Правда в тому, що висока мета досягається прекрасними засобами. А хто впевнений в тому, що мета оправдовує будь-які засоби, в того болить спина. Безсоння, - людина відповідальна і за це. Снотворне не зніме проблеми, адже безсоння - втеча від буття, небажання визнавати його несприятливі умови. Знайти причину занепокоєння, навчитися робити висновки з невдач, значить повернути собі нормальний ритм і дозволити собі заснути, пам'ятаючи, що ранок мудріший за вечір; приклавши всі зусилля, уповати на Бога - усе це допоможе розв'язати проблему. Усвідомлення особистої відповідальності активно використовується в практиці сучасної психотерапії. Розглянемо це на прикладі такого серйозного захворювання, як рак. З точки зору психосоматичної теорії, рак зароджується від непрощенної образи, зациклення на якійсь втраті, ненависті, втрати сенсу життя. Рак довгий час вважався непідвладним індивідуальному контролю. Це захворювання розглядалося як прототип невиліковної хвороби. Рак вражає без попередження і здається, що хворий мало що може зробити, щоб вплинути на перебіг або вихід з хвороби. Останнім часом у наукових колах почато декілька спроб, які широко обговорювалися, щоб перемінити цю позицію стосовно раку на протилежну. Відповідно до сучасної теорії цього захворювання, у кожному організмі постійно виробляються ракові клітини. Імунна система успішно протистоїть, виводячи їх з організму доти, поки той чи інший фактор не понизить опір організму і викличе сприйнятливість до раку. Значна частина даних свідчить про те, що стрес знижує опір хворобі, впливаючи на імунну систему і на гормональний баланс. Сьогодні з упевненістю можна говорити про те, що душевні сили людини, переміна її думки щодо невиліковності хвороби, усвідомлення власної відповідальності за її виникнення можуть бути успішно використані в подоланні її, активному протистоянні їй і повному видужанні не тільки від раку, але і від багатьох інших захворювань. Ігумен Євменій,
"Духовність як відповідальність" |
|||||||
