Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви

Інтернет-версія газети "Світло Православ'я"

№10 (72)  2000 р. Анонс номера Зміст номера: Визначення ювілейного архієрейського Собору Руської Православної Церкви Прославлення новомучеників і сповідників руських Визначення ювілейного архієрейського Собору Руської Православної Церкви відносно Української Православної Церкви Розповіді брата Олексія Бог, людина і скеля Школа молитви Здоровий дух - здорове тіло Сповідь Захистимо канонічне Православ'я! Вишенський - поборник Православ'я Дитяча сторінка З життя преподобного Іларіона На допомогу вчителю "Християнської етики" Совість — голос Божий Поведінка парафіянина Святий Апостол Фома Сповідь колишнього атеїста З усього світу...       Газета "Світло Православ'я" Засновник і видавець: Львівське єпархіальне управління Української Православної Церкви. Реєстраційне свідоцтво КВ-975. Виходить з 1.01.1994р. Редакційна рада: протопресвітер Василій Осташевський, священик Андрій Ткачов, Анатолій Шевченко, Оксана Жаборинська Адреса редакції: 79008, м. Львів, вул. Короленка, 3. а/с 1352 Веб-дизайн: Олександр Денисюк E-mail: alexdeni@mail.ru   Від   20.1.2001 Від   24.1.2001

БОГ, ЛЮДИНА І СКЕЛЯ Одна благочестива людина спала у своїй хатині. Раптом її кімната наповнилася світлом, явився Спаситель і сказав, що Він прийшов для того, щоб дати цій людині послух - і показав величезну скелю навпроти хатини - з цього дня людина повинна була щодня штовхати скелю з усієї сили. Протягом багатьох років людина ретельно трудилася, впираючись плечима в холодну поверхню непорушної скелі, штовхаючи її щосили. Щовечора вона поверталася додому втомленою і знесиленою, деколи з відчуттям, що день втрачений марно: скеля продовжувала непорушно стояти на своєму місці. Диявол зауважив, що людина втомилася і зневірилася, і вирішив діяти, навіюючи їй такі помисли: “Ти штовхаєш скелю так давно, а вона анітрохи не зрушила з місця. Навіщо нищиш себе цією роботою? Ти ніколи не зрушиш її. Від тебе, невдахи, піде дружина, відвернуться друзі, ти залишишся один” і т.д., створюючи, таким чином, у людини думку, що її задача нездійсненна, і вона марно витрачає роки свого життя. Ці думки збентежили людину ще більше. “Навіщо губити себе такою роботою? - думала вона. - Я буду віддавати себе роботі стільки ж часу, як і раніше, але сили буду прикладати менше, і це буде цілком нормально”. Вона зібралася так і зробити, але спочатку вирішила помолитися Богу, щоб позбутися своїх вагань. “Господи! - благала вона, - я довго і старанно трудився, слугуючи Тобі, докладаючи зусиль, щоб виконати Твоє благословення. Але, незважаючи на те, що пройшло стільки часу, я не бачу результату своїх зусиль - скеля не зрушена з місця і на півміліметра. Чому так? Чому я не можу зрушити її?” І несподівано чоловік почув відповідь: “Сину мій! Колись, багато років тому, Я покликав тебе послужити Мені, і ти погодився, Я звелів тобі штовхати цю скелю всією твоєю силою - і ти погодився. Ніколи Я навіть не натякнув тобі, ніби очікую, що ти зрушиш цю скелю. Твоїм завданням-послухом було штовхати її. І тепер затративши стільки зусиль, ти стоїш переді Мною впевнений, що ти невдаха. Чи дійсно це так? Подивися на себе. Твої руки - сильні і мускулисті, твоя спина - жилава і засмагла на сонці, кисті твоїх рук - грубі і натруджені від постійного напруження, твої ноги - міцні і сильні. Ти забув, що таке ледарство і навчився цінувати час. Ти став уважним, і навіть дурні помисли схилили тебе не до зневіри і лінощів, а до молитви. Від постійних зусиль ти змужнів, і твої можливості стали більшими, ніж були раніше. Але ти не зрушив скелю з місця, тому що твоє покликання - бути слухняним, штовхати, вправлятися в чесноті, зміцнюватися у вірі, уповати на Мій Промисел. Так ти і робив. Ти поздоровішав духовно і став справжнім воїном Христовим. Тепер, сину Мій, Я і Сам посуну скелю”. “Ревнитель” №5,1999

 

На початок сторінки