Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ВАЖКА НОША ОТЦЯ САВИБогу було угодно, щоб він спочатку побував інженером-будівельником, будував мости, але душа його була віддана Богу - часто майбутній старець сподоблявся блаженних видінь святителя Миколая, Ангела-хранителя, творив неустанну молитву, завжди допомагав людям, вів аскетичне життя. І вже в віці духовної зрілості він прийняв чернечий постриг в тільки що відкритій Троїце-Сергієвій Лаврі. Ми, його духовні чада, запитували себе, чим же наш отець від інших відрізнявся, чим він особливий? Вирізняла його особлива жертовність. Він готовий був прийняти будь-які страждання за нас, аби ми спаслись. Він безстрашно брав в свої чада таких “дивних” (непокірливих, впертих у своєму нерозкаянні, хворих), тих, що нікому не були потрібні - брав від великої любові до Бога, що бажає всім спасіння. Він приймав тяготи наші на себе, хворів через нас, терпів все добродушно і весело, приховуючи свої страждання... Якось я подумала: “Хоч би крихту його тяготи взяти на себе!” І раптом відчула “крихту”: два дні ходила з таким тягарем на душі, що ледве дихала, мало пластом не лежала. Наприкінці другого дня, стоячи в храмі, подумала: “Який тягар!” Отець Сава відразу ж обернувся до мене, прозріваючи мої думки: “Ну, Олено (так звали мене до постригу), ти говориш - тягар! Ісус Христос ніс тягар - і ти зможеш. Май на увазі, що Він же й допоможе!” Одна матушка мені розповідала надзвичайну історію про те, як вона зустрілася зі своїм майбутнім чоловіком. Вона приїхала в Печори до о. Сави, начитавшись книг про чернецтво, і вирішила, що їй туди дорога. І звернулася до отця Сави: - Отче, я вас перший раз бачу. Хоч ви мене не знаєте - я за вашим словом приїхала. Як скажете, так і буде: може мені стати черницею, як благословите? А він їй ласкаво посміхнувся і говорить: - Потерпи трішки, незабаром чоловік твій приїде, Георгій. Потерпиш три дні? І ще сказав їй старець (не знаючи її раніше!), що вона і її сестри вийдуть заміж за священиків. Але в двох сестер залишаться сироти, тому що сестри рано відійдуть до Господа. І ще сказав, що вона візьме собі на виховання трьох дітей, а її сестра-близнюк - чотирьох... Дівчина була так схвильована, що перед закінченням трьох днів запитує: - Отче, а коли приїде цей хлопець? - Завтра, вранці, - відповідає отець Сава. - Але ти хіба втерпиш? Напевно, побіжиш за три кілометри на станцію. Ну то біжи, біжи!... - А як я дізнаюся, отче, що це він?.. - А ніхто більше не приїде, тільки один Георгій. І вона дійсно не витримала: а раптом автобус не приїде, раптом мало що - пройшла три кілометри, раніше від автобуса прибігла на станцію і чекає. Прийшов поїзд, а вона нікого не бачить. Де ж він?! Зараз автобус буде відходити - а його все немає. І раптом виходить хлопець з кущів - він щось там вкладав у валізу. Вона йому кричить: - Швидше, швидше, зараз автобус поїде! Він заспішив, подякував їй. Сіли вони в автобус. Стоїть вона поруч з ним і думає: “Треба ж, як дивно: він стоїть і нічого не знає, а вона знає, що вони не розійдуться, що він - мій чоловік, а я його дружина! Як цікаво: я його бачу, а він і не знає нічого, а я неначе б то прозорлива”. Раптом Георгій (а вона не сумнівалася, що це саме Георгій) говорить: - Дівчино, а ви мені не розміняєте 20 копійок? - Звичайно, розміняю!!! Приїхали, хлопець йде, зосереджено про щось думає. А його майбутня дружина раптом здогадалася: “Треба ж, напевно, він зараз буде такі ж самі питання задавати, що і я три дні тому”. Так і вийшло. Підходить Георгій до отця Сави і так нерішуче говорить: - Отче, мені сказали, щоб до вас звернувся. Я хочу, щоб через вас Господь сказав. Я семінарію закінчую, що мені обрати? Скажете чернецтво, значить - чернецтво, - сказав сумним таким голосом, як і вона. - Знаєш, тут така справа..., - відповідає отець. - Гарний в тебе, звичайно, намір стати ченцем. Але не знаю, як Господь - треба помолитися. Ось тут дівчина в мене одна є, теж хоче в черниці, запитує - якою буде воля Божа? У вас одна ціль. Походіть разом навколо монастиря, помоліться, молитву “Богородице, Діво, радуйся...” почитайте. Тільки доки 150 разів не прочитаєте - не говоріть один з одним, а потім можете говорити. Вони так і зробили - їм велено було ходити так три дні. Вони помоляться, а потім наговоритися один з одним не можуть - в усьому вони однакові, інтереси в них однакові. І семінарист внутрішньо вже боявся втратити цю дівчину, таку рідну йому душею. Але вони між собою про це не насмілювалися говорити... Проходить три дні. З трепетом йде Георгій, вже і не думає про чернецтво, бо йому подобається ця дівчина. І вона тріпотить і радіє, що він нічого не знає, а вона знає, що не розлука їх чекає, що це він її майбутній чоловік. Отець запитує Георгія: - То як тобі вона - подобається? - Мені дуже подобається, але... Як ви скажете - так і буде! Він і благословляє їх: - Будете чоловіком і дружиною. Бог вам допоможе жити дружно, і не тільки своїх дітей виховати, але і сиріт на ноги поставити. А тобі, Георгій, Бог дасть сили служити Йому в сані священика. Як склалося їхнє життя далі? Збулося так, як і пророкував отець Сава. Через декілька років я, будучи в одному місті, побувала в церкві св. Іоана-воїна. Побачила матушку священика і остовпіла: як же вона матушка цього отця Прокопія, коли вона - матушка отця Георгія! Говорю: - Матушко, а у вас є сестра рідна? - Є. - А вона за отцем Георгієм? -Так. - А дві сестри ваші померли? Вона здригнулася і говорить: - Так... - І ви дітей їх взяли собі? - Так, я чотирьох, а сестра - трьох. Я тоді заплакала і говорю: - Адже я знала вашу сестру, вона мені розповідала, як отець Сава їй життя пророчив...
Приїхала в Печори одна дівчина, молода і приваблива, але біснувалася сильно. Отець запитав її ім'я, вона назвала себе. Він посміхнувся і сказав:
|
|||||||
