ДИТЯЧА СТОРІНКА
ЖАХЛИВИЙ ГРІХ
З життя святого Іоана Милостивого
(12/25 листопада)
Одна жінка, скоїла важкий гріх і соромлячись сповідатися у свого духівника, з вірою прийшла до блаженного Іоана, коли він ще був живий, але вже хворів. Поклонившись йому в ноги, вона з плачем сказала:
- О преблаженний! Я - велика грішниця, і гріх мій такий жахливий, що я нікому не смію відкрити його. Але я знаю, що ти, якщо захочеш, можеш простити мене.
Блаженний відповів:
- Якщо ти прийшла з вірою, то сповідай переді мною гріх твій.
На це жінка сказала:
- Владико, я не можу сповідати гріха свого, бо великий сором мучить мене.
Преподобний сказав їй:
- Якщо ти соромишся сповідати устами, то піди - напиши на хартії (папері) і принеси мені.
- Я і цього не можу зробити , - сказала жінка.
Тоді святий сказав:
- Напиши, закрий і віддай мені.
Написавши свій гріх, жінка просила святого не розкривати печатки і не читати її послання. Отримавши його, Іоан на п'ятий день після того помер. Про листа він нікому не сказав. Жінки цієї не було в місті. Зранку, після його похорону, жінка ця прийшла в місто і, дізнавшись, що Патріарх помер і похоронений, жаліла, бо вона думала, що інші, після його смерті, взявши листа, прочитали її гріх. Прийшовши на могилу святого, вона говорила до нього, ніби до живого:
- Чоловіче Божий, я не насмілилася тобі самому сповідати свій гріх, і ось зараз він став всім відомим. Краще б я не віддавала тобі тієї хартії з гріхами моїми. Горе ж мені, грішниці! Я соромилась тебе, але тепер мене сковує ще більший сором, і я стала посміховиськом для всіх. Але я не відступлю від твоєї могили, поки ти не виявиш мені, куди ти подів моє писання. Адже ти не помер, а продовжуєш жити і сьогодні.
В такому стані вона пробула біля могили Іоана три дні. Третьої ночі святий Іоан справді вийшов зі своєї могили, з двома єпископами, що лежали з ним, і сказав жінці:
- Жінко, доки ти не покинеш нас і не перестанеш сльозами зрошувати наш одяг?
Сказавши це, він дав їй листа і сказав:
- Візьми цей лист і поглянь на нього.
Після цього мертві знову лягли в свої могили. Жінка ж, взявши хартію з своєю печаткою і розірвавши, була збентежена тим, що побачила: написаного нею не було, а замість того був текст: “Ради раба Мого Іоана прощений гріх твій”.
Жінка, чудесний способом отримавши прощення своїх гріхів, дуже зраділа і вернулась до свого дому, славлячи і величаючи Бога і Його угодника святого Іоана Милостивого.
Загадки
Вгадайте: каменя якого дістать не можна з дна морського.
Люба з дуба груші рвала,
У сапетку їх складала:
Дві собі, а дві для брата,
Дві матусі, дві для тата.
Підрахуйте, діти любі,
Скільки груш зірвала Люба.
Наче яблуко достигле
Впала в річку осінь
І пливе собі весело
В золотисту просинь
Ластовинно-жовте листя
Чарівнича шаль
Горда дівчина в намисті
Утікає вдаль
То мені явилась осінь
На серпанковім човні
Щастя-волю в море зносить
Усміхаючись мені
Я пустився за водою
За зникаючим човном
Зайнялася піді мною
І горить земля кругом
Тільки листя за водою
І прощання з тихих слів
І високо наді мною
Журна пісня журавлів.
О. Ярослав Лесів
