Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
З РОЗПОВІДІ СВЯЩЕНИКА
ЯК БОГ КАРАЄ ЗА ГРІХИПРОКЛЯТТЯ РОДУ- Отче, - почала вона, - ви повинні мені допомогти. Я читала ваші книги, і мені здалося, що ви можете мене зрозуміти, помолитися і порадити, як жити далі. - Що ж з вами сталося? - запитав я. - Не зі мною, - відповіла жінка, - а з моїм дідом, а через нього і з усім нашим родом. Трохи заспокоївшись, вона розповіла. - Дід мій народився задовго до революції. В непевний 1917 рік став більшовиком, а потім і співробітником ЧК. Він входив в так звані “трійки” - виїзні суди, що складалися з трьох осіб, які з червоноармійцями роз'їжджали по селах і чинили криваву розправу, найчастіше над ні в чому не винними селянами. Багатьом мій дід присудив смерть, висилку і вигнання. Страшним стало ім'я його серед селян. І якось, зібравшись разом, всім миром прокляли вони його і весь його рід. У 1937 році діда розстріляли його ж дружки з НКВД. Потрапив під “чистку”. Всі його діти загинули на війні. І тільки моя мати вціліла. Не так давно трагічно загинув мій брат, а мати померла від важкої хвороби - рак шлунка. Я намагалася врятувати свою матір. Але діяла, напевно, не так, як потрібно, не по-Божому. Я зайнялася йогою, Сходом, стала екстрасенсом, зціляла матір біополем - та все дарма. Смерть повільно, але невблаганно стискувала тонкий струмочок життя в її тілі. Незадовго до смерті матері в наше місто приїхав новий “гуру”, йог, так званий “професор” Востоков. Я кинулася до нього, стала його ученицею, забезпечила житлом, допомагала утвердитися в місті і у вченому світі своїми зв'язками і грошима. Мамі він допомогти не зміг. Вона померла... Мої знайомі вчені-медики, провівши системне обстеження можливостей і “надзвичайних” здібностей “гуру” Востокова, прийшли до висновку, що він шахрай. Після даного висновку моя подруга-медик, в якої він жив в пустій квартирі, попросила звільнити кімнату. Він дуже розсердився, відразу прокляв мою приятельку і вилаяв мене. Після даного інциденту я вирішила порвати з Востоковим будь-який зв'язок. Він погрожував мені всілякими нещастями і пророкував швидку загибель, якщо я відійду від нього. І дійсно, через тиждень після сварки з “учителем” я потрапила під машину, одержала серйозну черепно-мозкову травму, стала інвалідом другої групи. Востоков від мене не відстає. Часом я відчуваю його невидиму присутність. Якась зла сила гнітить і тисне мене. Від інших, раніше близьких до “гуру”, людей я дізналася, що він “енергетичний вампір”, живиться за рахунок сил і енергії навколишніх людей і, “висмоктавши”, використавши їх до кінця, немилосердно кидає, як старий, непотрібний одяг. Використовуючи свою магічну, сатанинську силу, Востоков прив'язує учнів до себе, унеможливлює відхід від обраного, згубного шляху. Зараз я почала ходити до церкви. Молюся, сповідаюся, причащаюся - стало набагато легше. Але все одно ще дуже часто буває не по собі, боюся за дітей, за онуків. Що робити? Як жити далі? Прокляття роду, прокляття народу - це страшно. Але не думають кати і беззаконники про страшні наслідки своїх гріхів. Не тільки для себе, але і для своїх дітей до третього роду...
Не говорячи вже про Страшний суд і про вічність...
Якою вона буде для них? Перед тим, як закінчити цю історію, мені хочеться зупинитися ще на одній розповіді про фальшиву присягу і її страшні наслідки для людської долі. ФАЛЬШИВА ПРИСЯГАСину, коли він помер, було 29 років. Поруч з нею зараз ішли його діти. Помер він від інфаркту, не витримало серце. Другого її сина, якому був 21 рік, під час служби в армії викинули на ходу з поїзда, і він загинув. Батько її був вбитий на війні коли йому було 26 років, його брат помер після війни в 29 років. - Чому, - запитала вона, - вся чоловіча половина нашого роду гине у віці до 30 років? Я дуже боюся за моїх онуків. - Це не випадково, - зауважив я, - тут якесь прокляття на чоловічій половині вашого роду. - Так, - раптом вигукнув один з підлітків, що йшов з нами, - бабуся говорила, що наш прадід винуватий! Тоді жінка розповіла, що її дід ще до революції присягав у суді на Біблії і Хресті і дав фальшиву присягу. Вона не пам'ятала, в чому саме він збрехав, узявши в свідки Бога, але, певно, в чомусь дуже важливому. Незабаром дід загинув. За ним стали вмирати і всі його нащадки по чоловічій лінії, не доживаючи до 30 років - часу, коли дід приніс фальшиву присягу. Бачите, як страшно порушити клятву, дану Богу або брати у свідки Бога. Такий закон духовного життя, даром нічого не проходить. За все треба сплачувати. За гріх Адама прийшлося розплачуватися всьому людству. За духовний гріх батька несуть покарання і його діти, тому що вони “плоть від плоті його, кістка від кісток його”. Але і це можна зупинити. Вимолити, змінити. Тому що, як сказано у Священному Письмі, прокляття - до третього коліна грішника, а благословення - до сьомого коліна на роді праведного. Щоб розірвати родове прокляття, зупинити його на собі, треба стати глибоко віруючим православним християнином, цнотливістю, постом і молитвою руйнувати вчинки диявола. А для спокути гріхів своїх предків можна прийняти чернецтво, присвятити Богу все своє життя. Повертаючись до нашої першої розповіді, необхідно відзначити, що через заняття йогою, екстрасенсорикою та іншими окультними вченнями, людина відкривається впливу злих духів, включається у певний ступінь містичної ієрархії сатани, стає покірним виконавцем чужої злої волі. Вирватися, вийти з цього стану дуже важко. Це потребує напруги всіх духовних сил, смирення, терпіння, виконання всіх церковних постанов і статутів. У Церкві немає нічого непотрібного, наносного, випадкового, необов'язкового. Якщо ми чогось зараз з православних духовних правил і не розуміємо, то це зовсім не означає, що для нас вони не обов'язкові. Коли ми духовно зростемо, ми зрозуміємо їх необхідність. Смирення допоможе нам уникнути багатьох духовних проблем і бід. Але саме відсутність смирення є сумною ознакою нашого апокаліптичного сторіччя. Священик Олексій Мороз
|
|||||||
