Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ЦЕРКОВНА ІЄРАРХІЯВ кожній області (єпархії) є свій архієрей. Архієрей - це вищий ступінь священства і загальне звання для священнослужителя, що знаходиться на цьому ступені (патріарха, митрополита, архієпископа і єпископа). Слово архієрей значить - начальник ієреїв (священиків). Єпископ може виконувати всі Таїнства і всі церковні служби. Єпископ має такі знаки свого чину і звання: омофор - широка полоса тканини, яка одягається на плечі і знаменує собою овечку, яку Господь несе на плечах: мантія - легка накидка поверх одежі, на якій видно по три широкі лінії з кожного боку (символи джерел благодаті Святого Духа); архієрейський жезл - знак влади (пастух овець Христових); хрест на митрі; панагія на грудях (маленька ікона Пресвятої Богородиці), (панагія - від грецьких слів пан - весь, агіос - святий). Наступна сходинка - священик або - ієрей чи пресвітер. Священики можуть виконувати всі Таїнства і церковні служби, крім таїнства Священства, освячення миру і антимінса. Якщо на парафії декілька священиків, то старший над ними зветься настоятелем. Заслуженому священику дається звання протоієрея, тобто головного ієрея, або протопресвітера. Характерний одяг священика: єпітрахіль (від грецького трахілос - шия) - одягається на шию як символ благодаті Святого Духа і ярма служіння; поручі (нарукавники) на руках - як символ вузлів, якими були зв'язані руки Спасителя, коли Його вели до Пілата; ієрейський (сріблястий) або протоієрейський (золотистий) хрест на грудях; Під час богослужіння священик одягає: підризник - як символ риз, які були на Ісусі Христі перед розп'яттям; фелонь - накидка без рукавів, яка покриває все тіло, як відображення накидки, яка була на тілі Ісуса Христа під час знущань. Колір риз змінюється в залежності від свят - білий на Різдво, червоний - на Пасху, зелений - на П'ятидесятницю і т.д. Відзнакою і нагородою священика за служіння перед Церквою є митра, яка одягається на голову під час богослужіння, а також нагрудний хрест з оздобами. Нижча сходинка священства - диякони. Вони допомагають при богослужінні архієреям та священикам, але самі не мають права виконувати Таїнства і церковні служби. Старший диякон зветься протодиякон. Характерний одяг диякона: стіхар (від грецького стіх - прямий) - прямого крою; орарь - (від латинського - оро - молюся), широка стрічка, яка перекинута через плечі (вона ще символізує крила ангела), під час виголошення молитви диякон піднімає рукою один кінець. Священнослужителі обов'язково рукопокладаються єпископом, отримуючи таким чином Священство, тобто благодать Святого Духа, яка була передана ще святим апостолам при зісланні Святого Духа у П'ятидесятницю. Крім трьох священних чинів в Церкві існують церковнослужителі, які не отримують таїнство Священства, а тільки благословення архієрея. Це - іподіакони - допомагають при архієрейській службі; пономарі - прислуговують священику - подають кадило, дзвонять, запалюють свічки і т. д.; чтеці - читають під час богослужіння. Ченці (або монахи - одинокі від слова моно - один). Існує три ступені чернецтва: рясофор, мантія (або мала схима) і схима (або велика схима). Найнижчий ступінь - рясофор - означає “той, хто носить рясу” (щоденний чорний одяг з широкими рукавами). Мала і велика схима - вищі ступені, з більш суворими обов'язками. Священики-ченці називаються ієромонахами. Ігумен - настоятель монастиря, ієромонах. Архімандрит - ієромонах, настоятель великого монастиря, лаври, хоча іноді цей титул дають ієромонахам за особливі заслуги перед Церквою. Ченці-священослужителі, що прийняли схиму звуться ієросхимонахами, схіігуменами, схіархімандритами. Ченці в дияконському сані звуться ієродияконами, або архідияконами. Всі архієреї обов'язково повинні бути ченцями. За книгами “Ази Православ'я”, “Нова скрижаль”
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||
