Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви
Інтернет-версія газети
|
|
Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ЧИ СПРАВДІ “УКРАЇНА ЛЮБИТЬ ПАПУ”?Ми побачили католиків справжніми “папістами”, тобто тими, хто, за словами св. Афанасія Олександрійського, впадаючи в єресь, втрачає ім'я “християнин”. Ті, що пішли за Арієм, стали аріанами, ті, що за Лютером - лютеранами, за Філаретом - філаретівцями, за папою - папістами. Замість двоєдиної любові до Бога і ближнього, яка є ознакою християнина, наші, не такі вже багаті на справжню любов, уніати показали себе багатими любов'ю до папи. “Ми любимо папу!”, - диригували псевдомонахи, розмахуючи рукавами ряс. “Любимо!” - ревів натовп, що нічим не відрізнявся від “кайфуючої” молоді на рок-концерті. Напередодні візиту в інтерв'ю (чи не першому) поважній російській газеті кардинал Любомир Гузар сказав, що папа для католиків - це те ж саме, що для комуністів - червоний прапор. “Коли хто стає під червоний прапор”, - каже кардинал, - “ми розуміємо, що це - комуніст. Коли ми стоїмо коло Папи, ясно, що ми - католики”. Кардинал напевно потім пошкодував за необтесаність свого прикладу, але сказаного не повернеш. Зупинимося на цьому. Коли йде демонстрація, то прапор розгортають і високо піднімають. А коли демонстрація закінчиться, то згорнутий прапор ховають в комору, або ставлять в кут до наступного разу. Так ось, папа дійсно виконав роль прапора. І це не був його приїзд, а його “привіз”, тобто його привезли ті, хто робить свої діла іменем папи. Немічний від віку і хвороб, змучений життям єпископ Старого Риму не був головним режисером усіх цих шоу, що відбулися. Відчувалось, що група кардиналів з їх оточенням - ось таємна пружина візиту та його майбутніх наслідків. Папа спекулює іменем апостола Петра. Кардинали прикриваються “найсвятішим Отцем” і так до останнього ксьондза, який шукає свого, вигукуючи високі фрази. Але що їм вдалося? Нічого, на разі. Ні до одної святині не вступила нога римського “чоловікобога”: ні до Софії, ні до Києво-Печерської Лаври. Його “святість” відвідала інші “святині” - іподром і льотне поле. “По Савці - свитка”. Католики були змушені задовольнитися лише тим, що раніше захопили - Галичиною. Але, чи тобі, Галицький народе, до душі бути здобиччю? У кожній галицькій хаті висить портрет Т. Г. Шевченка. Але цей великий поет про папу казав, що... На апостольськім престолі
У відомому фільмі “Пропала грамота” козак Василь (його роль грає легенда українського кіно - Миколайчук) так казав, коли сварився: “Та щоб я в пекло пішов, та щоб я католиком став...” Не було гіршої біди для українця, ніж стати католиком і не було гіршої образи ніж “католиком” обізвати. Вся Україна такою і залишилася. Тільки Галичина спотворилася до невпізнання... Замість миру візит папи приніс поглиблення трагічного поділу на Захід і Схід, прірви, яку викопали в Україні католики ще в 1596 році. Візит папи дав можливість усім тим, хто “має очі, щоб бачити” впізнати в минулих подіях репетицію приходу антихриста. Але візит зустріли хто з радістю, хто від страху, хто “за компанію”, але всі: і “непримиримі” протестанти, і юдеї, і мусульмани, і відступники від Православної єдності - розкольники. На цьому фоні масової апостасії тільки Свята Канонічна Православна Церква не догоджала “світу цьому” і лишалася твердою і непохитною в Істині. Даремно і влада, і уніати боялися провокацій. Ми не розбійники і не провокатори, як дехто з інших себе проявив. Нас не слід боятися. Ми не бунтуємо, а тільки молимося. Але бійтеся, лицеміри, себе самих і кари за своє лукавство! Замість благословення, якого ви ніби-то бажаєте, з небес може зійти дещо страшніше від того дощу, яким Господь вас залив нещодавно. РЕДАКЦІЯ
|
|||||||
