Видання Львівської єпархії Української Православної Церкви |
|
|
ДОПОМОГЛА ПОЧАЇВСЬКА ІКОНАУ мене троє дітей. Два сини і дочка. Зараз їй три роки. Це вимолена дитина. Я дуже хотіла дівчинку і просила Спасителя послати мені дочку. Роди були важкі. Дівчинці у рік поставили діагноз - вроджений вивих стегна. Їй заборонили ходити. Навіть сидіти вона повинна була в спеціальній шині. Чи видужає, невідомо. Можливо, прийдеться робити операцію, а може на все життя, незважаючи на лікування, залишиться кульгавою. З тих пір поруч з любов'ю до дочки поселилася біль. Я завжди просила Пресвяту Богородицю, що стоїть біля Хреста, де страждав і вмирав Її Божественний Син. Хіба Її біль можна зрівняти з моєю бідою? І я молилася. Я знала, що допомогти моїй дівчинці може тільки Бог. Два роки я плакала і просила Спасителя почути мою молитву і допомогти. Стала часто ходити в церкву і причащати Марію - так ми назвали її, тому що вважали, що на світі кращого імені немає. Якось мені в руки потрапила брошура про чудотворні ікони Пресвятої Богородиці. Там я вперше прочитала про Почаївську Лавру. Я подивувалася чуду, яке відбулося там. Як могла людина залишити милиці і піти здоровою? Я подумала, може Пресвята Богородиця і Господь допоможуть моїй дівчинці. Якраз ми зробили їй рентген, і лікарі заговорили про гіпс. І ми з дочкою поїхали в Почаївську Лавру. Я стояла біля чудотворної ікони Пресвятої Богородиці і просила, як може просити тільки мати, зцілити мою дитину. І - чудо здійснилося! Коли ми повернулися в Донецьк, їй зробили рентген - суглоби в нормі, і можна ходити. Як це могло статися? Надзвичайні і незбагненні чудеса Спасителя нашого. Що я можу ще сказати? Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі! З повагою, Лаврухина О. А.,
м. Донецьк |